Безпрецедентний випадок трапився у селищі міського типу Воловець. Відомий американський бізнесмен використав місцевий лісокомбінат з метою наживи, після чого зник, залишивши після себе зруйноване підприємство і чверть сотні працівників, з якими не розрахувалися за роботу.
Про те, що вітчизняні чиновники не чисті на руку і періодично запускають її до кишені звичайних українців, знають майже всі. Цей факт уже нікого не дивує, більше того, про їхні махінації та періодичне обдурювання громадян вже давно складають анекдоти. І не дивно, що наші люди краще повірять на слово заокеанському дядькові Сему, ніж нашому Івану.
Таку, як стало пізніше відомо, фатальну помилку зробила громада селища міського типу Воловець, яка у кінці 90-х років віддала у постійне користування найкраще бюджетоутворююче підприємство - лісокомбінат. За розповідями колишнього головного бухгалтера Олени Косач, яка віддала підприємству більше половини свого життя, створений ще у післявоєнні роки лісокомбінат свого часу забезпечував роботою майже тисячу чоловік і приносив непогані доходи. Проблеми почалися, коли до керма підприємства став закордонний інвестор, громадянин Сполучених Штатів Френк Ньюмен. На початку комбінат дійсно отримав закордонні інвестиції та нове устаткування, проте, як виявилося згодом, у закордонного гостя зовсім не було в планах налагоджувати довготривалі стосунки із волівчанами. Як розповідає Олена Косач, колишній бухгалтер підприємства, метою нового правління, у кишенях якого згодом опинилося 98 відсотків акцій комбінату, було вирубати деревину, переважно бук, шпон із якого дуже цінують італійські виробники меблів, і переправити його за кордон. Коли програму максимум було виконано, роботу комбінату почали поступово призупиняти, а невдоволених скорочувати.
Зараз Воловецьке підприємство боргує своїм колишнім кадрам кому вісім, кому десять, а деяким і по тридцять тисяч гривень. І навіть виграні суди не гарантують їм повернення кровних. Процес розрахунку якимось дивним чином зупинився у кабінетах обласної виконавчої служби. Правий був Шекспір, коли сказав: краще із знайомим злом миритись, ніж втечі до невідомого прагнути.