Митрополит Олександр (Драбинко) розмістив у Фейсбуці пряму мову намісника Свято- Паісієвского ставропігійного чоловічого монастиря архімандрита Гавриїла (Анісімова), який разом з п’ятьма священнослужителями УПЦ став у Балаклаві між військами РФ і України з метою запобігти протистояння - «щоб не пролилася братня кров», – повідомляє Православіє в Україні.
Про те, як це було, зі слів самого архімандрита Гавриїла ( Анісімова) .
Пряма мова:
«Після того, як я Вам подзвонив взяти благословення, ми поїхали вп'ятьох в Балаклаву, інші залишилися служити. Ми приїхали о 16.15, відразу пройшли між російськими військовими і стали між ними і воротами нашої української частини. Почали служити молебень про умиротворення ворогуючих.
Військові в шоці, не розуміють, що з нами робити. Підійшов чоловік в штатському, попросив нас відійти від воріт військової частини. Я сказав, що ми не можемо піти, наша християнська совість каже нам, що ми повинні стояти тут, щоб не пролилася братня кров, і ми будемо тут молитися.
Приблизно через годину почався рух військових, вони завели двигуни БТР, військові почали стискати кільце в бік воріт, а тут - ми. Я підняв Хрест високо над головою, ми почали голосно співати «Взбранной Воєводі...». Потім я почав голосно говорити військовим: «Невже ви підете на братів по вірі і хрещенню? Брати, зупиніться! .. » І щось ще в такому дусі.
Скажу чесно: було дуже страшно, коли на тебе спрямовані дула зброї, і гримлять БТР. Це страшно. Вони зупинилися, якийсь час стояли до нас дуже близько, ми почали співати «Богородице Діво», військові через якийсь час почали відступати, народ не весь, але дуже багато, які стояли навпроти нас, почали викрикувати солдатам, щоб вони зупинилися. Потім приїхали прихильники РФ з гаслами і закликами про приєднання до Росії.
Так ми стояли до 21 години, весь цей час люди в штатському і військові ходили біля нас, ми безперервно читали Ісусову молитву. Війська РФ почали збиратися, і поступово почала йти техніка, солдати сіли в машини і поїхали.
Ми з людьми відслужили подячний молебень і поїхали. Люди дякували, плакали. Нас фоткали журналісти іноземних газет. Мені прислали кілька посилань «Нью -Йорк Таймс» , англійський «Телеграф» , якась французька газета. Сьогодні дзвонили друзі з Парижа, розповіли, що бачили вранці мене на першій смузі на фотографії. Ну, от якось так пройшов вчора наш день.
Сьогодні їздив в Балаклаву, подивився, військових немає. Спасибі Вам за підтримку!».