«Військові з УжНУ» — спеціальний проєкт про випускників і випускниць Ужгородського національного університету, які стали на захист України під час повномасштабного російського вторгнення. Ідея належить студенткам 4-го курсу освітньої програми «Журналістика» УжНУ Валерії Рубаняк та Христині Сібулатовій, які працювали над її реалізацією кілька місяців.
Проєкт, який об’єднує 10 інтерв’ю з військовими, авторки здійснили у межах бакалаврської роботи під керівництвом доцентів кафедри журналістики УжНУ Наталії Толочко та Василя Шарканя. Потужну роботу вже високо оцінили і викладачі університету, і самі військові. Валентин Кузан, Антоніна Корнута, Павло Величко, Олександр Шершун, Марія Семенюк, Юрій Лівак, Владислав Товтин, Маріам Кемінь, Володимир Попович, Наталія Білей – історії цих випускників та випускниць УжНУ (4 з них саме з кафедри журналістики), яких обʼєднала спільна мета — боронити державу, рятувати життя й протистояти російському злу, увійшли до проекту.
«Ми хотіли, щоб наша дипломна робота була не просто написана, а залишилася у пам’яті і була суспільно важливою, — розповідає Валерія Рубаняк, яка зараз працює в Zaholovok.com.ua редакторкою відділу новин. — Для нас обох війна близько, члени родини воюють. Тому вирішили спробувати реалізувати саме такий проект».
Під час роботи були і сумніви, і труднощі, кажуть дівчата. Не всі військові погоджувалися, іноді було важко сконтактувати, або ж очікування були досить тривалими. Роботу почали ще у вересні 2024 року. «Під час запису матеріалів ми хвилювалися, що військові нас сприймуть не дуже серйозно, мовляв, не заважайте. Але всі, з ким ми спілкувалися, досить охоче погодилися говорити, дехто радів, що у молоді є запит створювати матеріали про військових, — додає Валерія. — Найбільш активна фаза роботи припала на квітень, травень. Нашим героям та героїням сподобався проект, ми отримали класні відгуки. Попри концепцію та план, ні ми, ні вони, не знали, що у нас в результаті вийде. Нам допомагали наукові керівники, технічно консультував Василь Іванович Путрашик, старший викладач кафедри журналістики».
Якби не спільна робота, навряд чи ідея була реалізована, зауважує Валерія Рубаняк. Обидві студентки підтримували одна одну, якщо одна сумнівалася у чомусь, інша переконувала, що все вийде.
Христина Сібулатова каже, що після інтерв’ю зрозуміла: суспільство, на жаль, не готове до військових. «Після кожного інтерв’ю ми це проговорювали з Валерією, — ділиться Христина, яка зараз стажується в інформагенстві «Укрінформ». — Я дуже задоволена роботою, хоча були труднощі. З кимось говорили по 3 год, хтось ненадовго приїжджав у відпустку і встигали за 30 хв. Я отримала величезний фідбек від тих людей, з якими працювала, а також від колег в «Укрінформі». Мені хотілося б продовжувати. Але потрібно багато часу і моральних сил».
За словами Валерії Рубаняк, авторки пропонували також, щоб у майбутньому надалі за цим проектом працювали студенти з кафедри, доповнювали матеріалами. Наразі ще є неопубліковане одне інтерв’ю, за можливості проект розширять.
Підготувала Ірина Бреза