Подорожуючи Закарпаттям, обов’язковим пунктом відпочинку є відвідини національного природничого парку «Синевир», що на Міжгірщині. Цього року парк відзначив своє 25-ліття. Тут є безліч мальовничих місць природи, одне з яких – озеро «Синевир», а також краєзнавчі музеї і сучасний реабілітаційний центр бурого ведмедя.
Закарпатський центр для клишоногих є найбільшим в Європі. Відвідини цього прекрасного місця відкривають у людей нове бачення до дикої природи та ведмедів, зокрема. Дорога до центру простягається пішою ходою хвилин з десять від головної дороги, але попри це можна милуватися красою Карпатських гір.
Прибувши до пункту призначення, комусь може пощастити, як от мені, і вдасться поспостерігати як один із ведмедів ніжиться на сонечку, а інший борсається в басейні з водою. Працівники центру кажуть, що тут перебувають ведмеді, котрих тримали у неволі, які зазнали жорстокого поводження, яких неналежно доглядали або ж потерпілі від стихійного лиха. Та є випадки, коли тварин привозять самі ж власники, чи то з цирку, чи зоопарку, чи просто хтось утримував як хатнього улюбленця. Обґрунтовують це тим, що в НПП «Синевир» їм буде житись краще, бо тут дика місцевість саме така, яка підходить цим тваринам.
В центрі бурого ведмедя зібрані дванадцять представників з усієї України, але більшість тварин із Закарпаття. В них навіть є власні імена: Мішутка, Дюрій, Маша, Вінні, Стелс, Роза, Бубочка, Потап, Іра, Малиш, Беня і Міша. Найважчий Ведмедик Дюрій – 380 кг, а найстаріша Іра – їй 30 років.
Продовження читайте у розділі "Життя по-закарпатськи".