Українська «дитяча тенденція» виглядає парадоксально і загрозливо: загальна кількість дітей меншає, натомість зростає... кількість сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. І Закарпаття, попри розрекламовану «гордість влади» - демографічний приріст – на жаль, не є винятком.
Причин, які породжують соціальне сирітство, є надто багато: несприятлива демографічна ситуація, деформація шлюбно-родинних процесів, економічна нестабільність, безробіття, трудова міграція, соціальна незахищеність, зростання кількості неблагополучних сімей, які не спроможні утримувати та виховувати дітей через алкоголізм, наркоманію, насильство в сім'ї...
«Самотніх» діток у нашому краї щонайменше 2386. І це лише офіційна статистка. З них 808 – сироти, а 1578 – позбавлені батьківського піклування. До того ж, щороку ці цифри зростають – в середньому понад 500 дітей отримують статус сиріт чи позбавлених батьківського піклування. До прикладу, у 2010 році таких на облік було поставлено – 595, а за ці півроку вже 256.
Звичайно, це свідчить про ретельнішу роботу відповідальних фахівців, які беруть на облік дітей, а не про окрему «катастрофу», яка осиротила одразу півтисячі дітей. Але важливо інше – подальша доля цих маленьких закарпатців. Не всі з них підлягають всиновленню. Як розповіла начальник служби у справах дітей Закарпатської ОДА Світлана Якімеліна, лише 30 % мають юридичний шанс отримати нову сім’ю (а це приблизно 725 дітей).
Традиційно на Закарпатті всиновлюють 53-60 дітей щороку. Останні 2 роки зафіксована позитивна динаміка, можливо, через проведену масштабну кампанію – часто цю тему порушували на телебаченні, в області розміщені соціальні біл-борди, проводились різноманітні акції, зокрема, й на фестивалі «На Синевир трембіти кличуть».
Чимало пар приїхали по маленьких закарпатців з інших регіонів – цьому сприяв ряд відео-роликів, створених разом з телевізійною компанією «Магнолія ТВ», які демонструвалися на центральних телеканалах.
Торік на Закарпатті було 95 всиновлень, що є максимумом за всю історію роботи служби, -- розповіла С. Якімеліна. За сім місяців цього року таких вже 56.
Водночас, слід брати до уваги те, що відносно небагато дітей фактично «підлягають всиновленню». Тобто, якщо у базі є понад 700 дітей, то більшість з них, як правило, старшого віку, тоді як всиновлювати, як правило, хочуть малюків.
Зараз у нашій області стоять у черзі на всиновлення 30 сімейних пар. «Черга» триває навіть з урахуванням того, що дітей, які підлягають всиновленню є 1725!
В основному, найбільше очікують на діточок до 5-ти років, лише дві пари готові взяти ще й старшу дитину.
«Наші громадяни налаштовані, на те, щоб дитина була певної статі, певного віку і таке інше. До прикладу, щойно приходила жінка старшого віку, яка разом з чоловіком хоче дівчинку п’яти-шести років -- щоб була одна і здорова. Тож розумієте, що існують обмеження з одного боку, а з іншого боку люди обурюються, не розуміють, чому всюди кажуть, що багато дітей потребують батьків, а їм доводиться чекати в черзі, -- розповідає Світлана Якімеліна. -- Дійсно, якщо ви готові взяти дитину у віці понад десять років чи двох-трьох дітей з однієї сім’ї, то вам легше буде пройти процес всиновлення. Слід брати до уваги специфіку нашого краю – маємо значну кількість багатодітних родин, а якщо у сім’ї щось стається, то це залишається сиротами по 4-5, 6-7, а то і вісім дітей. Тоді виникає проблема влаштування цих дітей. У першу чергу спеціалісти розглядають питання щодо сімейного виховання: чи всиновлення, чи під опіку, чи в дитячий будинок сімейного типу. Всі розуміють, що одразу 7-8 дітей до родини не візьмуть, принаймні за моєї практики такого не було, хіба двох-трьох максимум. Дитячі будинки сімейного типу у нас дійсно є такі, до яких влаштовуємо 5 дітей. Але їх мало. А створення ДБСТ – це надзвичайно копітка праця, що потребує фінансових затрат і не кожне подружжя готове до цього».
За перші півроку 2011-го із 56 дітей всиновлено лише одну дитину, старшу 11-ти років.
Торік із 95 всиновлень у 17 випадках були іноземці, цього року громадяни інших країн всиновили вже 28 закарпатських дітей. Найбільш активні -- Італія, Франція, США, інколи Ізраїль. Слід знати, що іноземні громадяни можуть всиновлювати тільки ту дитину, яка рік пробула на обліку у базі і не була всиновлена українцями.
Водночас статистичні дані свідчать, що, починаючи з 2000 року в Україні спостерігається стала тенденція до зменшення кількості дітей, усиновлених громадянам України, натомість збільшення усиновлень за кордон.
Українським громадянам дозволено всиновлювати дитину, навіть, якщо вони не перебувають у шлюбі. Іноземцям щодо цього встановлено обмеження – одинокі не можуть всиновити українську дитину.
«Запам’ятався випадок, коли сім’я всиновила одразу 4 дітей. А ще був яскравий приклад, коли до нас звернулось подружжя, яке тривалий час не мало дітей. Натомість після завершення процесу всиновлення жінка завагітніла, та ще й двійнею. Ми всі дуже раділи за них. І завжди за кожну пару вболіваємо. Зворушують моменти, коли через деякий час вони з дітьми приходять, щоб ми побачили, які вони стали. Це і додатковий стимул, і разом з тим переконуєшся, що дійсно твоя робота має сенс», – каже Світлана Якімеліна.
У 1991 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини і відтоді впроваджує її основні принципи і вимоги в норми життя дітей і суспільства, спрямовані на захист і гарантування прав та інтересів дитини. Турбота про дітей, забезпечення їх добробуту, безпеки - одне із найбільш важливих завдань суспільства, яке дбає про своє майбутнє, адже діти - гарант самозбереження нації та її розвитку.
Габріелла Руденко, спеціально для Zaholovok.com.ua
Довідка Zaholovok.com.ua:
Протягом 9 місяців цього року в області усиновлено 68 дітей. Українські громадяни всиновили 37 дітей, відтак 31 дитину усиновили іноземці.
Що стосується іноземців, то найчастіше закарпатських діток усиновлюють громадяни Італії, США, Іспанії.
Цього року також зафіксовано два випадки, коли іноземні пари усиновили одразу трьох закарпатських дітей-сиріт (щоб не розривати сімейних зв’язків).