Наступна розповідь нашого інформаційного проекту -- душевна історія про Різдво і збережену сімейну традицію багатодітної родини. Мирослава Каламуняк, директор ПрАТ «Ужгородська швейна фабрика» долучилася до "Різдвяні історії. Закарпаття".
Дякуємо інтер’єрній фотостудії «Royal-Studio» за різдвяну атмосферу та затишну зйомку.
Фото: Михайло Балога, інтер’єрна фотостудія Royal-Studio.
Я народилася і виросла у великій родині, це, напевно, накладає свій відбиток на святкування будь-яких свят. А найбільше свято у християнському світі – це народження Ісуса Христа. І для нашої родини це також було найбільше свято.
Ялинку тоді ставили не на Новий рік, а саме на Різдво. Її прикрашали тим, що зуміли зробити самі, загортали у блискучий папір якийсь горішок чи яблучко. Наші перші іграшки, як розповідала мені старша сестра (їй тепер 75) – це окрема сімейна історія. Грошей не було, мама працювала в колгоспі і за трудодні не платили, тому мама дала сестрі курку, вона поїхала на базар, якось її продала, але за отримані гроші купила... тільки 5 іграшок. Їй було страшенно образливо і боляче, що тільки 5, адже вона сподівалася, що на усю ялинку вистачить. Однак ці іграшки направду збереглися до сих пір, вони вже трошки такі порепані, однак ми їх із задоволенням вішаємо на ялинку і кожен раз з цього приводу жартуємо.
Батьки дуже старалися, щоб на свято було все, і щоб у кожного був подаруночок. І хоча вже немає батьків, але стоїть батьківська хата і, дякувати Богу, зберігається традиція.
В село на свято приїжджають всі брати і сестри, їх сім’ї, бо там є відчуття нашого дитинства, там є якась особлива атмосфера і ми живемо цим святковим настроєм.
Чекаємо колядників, чекаємо, коли прийде вертеп, бо він приносить свій настрій, свій святковий дух. Пам’ятаю, що у своєму дитинстві я також була одного разу у вертепі, у мене була роль пастушки, я пам’ятаю всі слова, і всі коляди, і всі ролі вертепу.
Це свято насправді дуже родинне і дуже важливе для всіх нас, бо воно допомагає зберегти той дух і ту силу, яку маємо від батьків, від дідусів і бабусь. І знаємо, що разом ми сильніші, можемо опертися один на одного. І я, направду, де б не була, завжди спішу додому.
І я щиро бажаю кожній родині, яка буде збиратися за столом у цю чарівну ніч, щоб був затишок, добро, тепло, достаток, щоб всі були здорові, щоб було щастя і мир на нашій землі, щоб свята принесли нам той позитивний настрій, якого вистачить на цілий рік.
Усім хочеться тепла і добра. Особливі надії покладаємо на свята, очікуючи, що їх піднесена атмосфера залишитсья з нами на увесь рік. Тому ми розпочали невеличкий проект «Різдвяні історії. Закарпаття» та попросили відомих краян розповісти, які спогади у них зринають в пам’яті у цей світлий різдвяний час.