Наша «ранкова кава» насправді стала вечірньою розмовою – одразу по прильоті київського авіарейсу в Ужгород. Олег Скрипка прибув на Закарпаття, щоб стати діджеєм танцювального вечора на День святого Валентина у пабі «Савок», обрати серед присутніх найкращу пару, відзначити власників оригінальних вишиванок та визначити найбільш вмілих танцюристів.
Нинішній день разом з перельотом став виснажливим для Вас?
Ні, спокійний день. В обід ще навіть був у центрі Києва – на студії, де записуємо новий альбом.
Зі сцену Майдану Ви казали, що там занадто багато агресії і Ви не дуже любите через те бувати у центрі столиці.
Не те що не люблю ходити, не у тому справа. Але це просто небезпечно для людей – велика кількість агресії. Для всіх сторін.
Якими є Ваші основні асоціації із Закарпаттям?
Закарпаття я пізнав не так давно, може років 5 тому. Раніше нічого про нього не знав взагалі. Як для всіх із Східної України, для нас Західна Україна – все те ж саме. Галичина, інші області – все однакове. А коли потрапляєш на Закарпаття, то розумієш, що це окрема країна, тут люди інакші, клімат інакший, дороги інакші. І мова своя, темперамент свій. Але в принципі можна сказати, що для України Закарпаття – це вікно в Європу. Тому що якраз європейський клімат закінчується на Закарпатті. Після Закарпаття вже йде наш клімат континентальний. У вас не такий.
У мене взагалі така є теорія, хоча українці всі і вважаються дуже добрими господарями, але той факт, що до сих пір не можуть побудувати і економіку потужну, і політичну державу свідчить, що у нас присутній інфантилізм. Господарський інфантилізм, незрілість. А закарпатці якраз зрілі, впевнені в собі, і тому трішки самі в собі замкнені. Треба всім українцям повчитися у вас.
Минулого разу під час перебування на Закарпатті Ви захоплювалися музикою селиських «Гудаків». Чи присутні якісь закарпатські мотиви або щось ними навіяне у Вашій музиці?
«Гудаки» прекрасні!
Щодо питання, признаюсь чесно, мені важко відрізнити закарпатську музику від буковинської. Впевнений, що є нюанси, але, якщо чесно, не дуже в них розбираюся. Пару буковинських пісень у мене є, одна галицька є. Знаю, що у кожного регіону є своя специфіка, але все одно є і поєднання, спільне для західних мотивів.
Ви давно знайомі із Олександром Сухановим, на запрошення якого зараз в Ужгороді?
Ні, не давно. Ми через мотоцикли, грубо кажучи, познайомилися.
Ви теж їх так любите?
Для мене це романтика. Я їх з романтичної сторони сприймаю.
Який у Вас мотоцикл?
Італійський.
То може приїдете і на традиційний байкерський зліт в Ужгород?
В Ужгород? Це далеко... На своєму мотику за Київ ще не виїжджав ніколи. Я такий поміркований байкар, люблю комфорт.
Якісь новини із Закарпаттям останнім часом потрапляли до Вашого поля зору?
Чесно кажучи, не особливо. Те, що у вас теж майдан є, я чув. Це по всій країні. А так, думаю, у вас край господарський, ексцесів не буває. У нас же ж інформпростір побудований тільки за рахунок негативних новин. Якщо десь якась катастрофа стається, тоді про це чути.
Кілька років тому Ви зізнавалися, що не володієте грою на скрипці. Щось змінилося відтоді?
Не змінилося. Скрипка – це дуже складний інструмент.
Образно таку ж характеристику можна застосувати і до Вас?
До мене? Ну я ж не інструмент (усміхається, - авт.). Вважаю, що я в гарному розумінні проста людина, відкрита.
Давно працюєте як DJ O’Skrypka?
Років 15.
І на Валентина вже робили свою програму?
Ні, на Маланку робив, на Купала робив, на Новий рік, на 8 Березня. На день закоханих ще ні. Це ж нове свято для нас в принципі.
Що почують і під що танцюватимуть ужгородці?
У мене є дві програми – одна більше етно, друга – рок. Ми з Сашою (Олександром Сухановим, - ред.) поспілкувалися, що краще. Хотіли спочатку етно, але так розуміємо, що прийдуть і любителі року. Тому взяв обидві, будемо по місцю орієнтуватися.
Якраз щодо місця, то вечірка триматиме у пабі «Совок». Якими є Ваші асоціації з радянським життям?
Основні – з чергами за майонезом, зеленим горошком, туалетним папером. Така ще дуже кінематографічна картинка в голові: в село приїхав до діда, вже тоді в інституті вчився. А у нього такий мальовничий туалет, з сердечком на дверях. А на гвіздочку велика така книжка – праця Сталіна. Оце повне етно. В принципі те, що зараз популярно такі вечірки в стилі СРСР проводити, то це можна назвати радянським фольклором. Але, як і будь-який фольклор – у ньому лише зовнішня сторона приваблива. Цікаво, специфічно, ексцентрично. Але жити у фольклорі важкувато, якщо чесно. Як жити на селі без умов. Чи у школі постійно вивчати праці Леніна, переписувати їх. Я, чесно кажучи, ніколи не читав робіт Леніна, ніколи, а завжди переписував чужі конспекти. Пригадую, як політику партії зрозуміла одна дівчина – перечитала працю і пише: «Ленін дуже рівноцінно ставиться до всіх народів. Як він каже, «у нас нет расизма, мы уважаем все нации, даже самые низшие»...
День і вечір 14 лютого проведете в Ужгороді, без близьких рідних людей. Цей день щоразу в роботі, це вже звично?
Я ж людина старої закалки, для мене це свято нове, якийсь новодєл. Була мода на Гелловін у 90-х роках, як і на 14 лютого. Але, як завжди добро перемагає зло, так і Гелловін прижився мінімально, а 14 лютого сильніше ввійшло в традицію. Тим паче я десь читав, що святий Валентин імовірно похований у Львові.
А на корпоративах на Закарпатті виступаєте?
Ні, ніколи. Ми взагалі на Закарпатті дуже рідко. Ще на День Мукачева, пригадую, виступали.
Чи любите Ви каву і чи куштували «закарпатську»?.
Ні, не пив закарпатської кави. Кава – це прекрасний напій. Але дійсно її краще пити зранку. До обіду, до 2-3 години. Я не прихильник методів Оноре де Бальзака, який міг по 40 горняток кави випивати у день. Тому він був такий збоченець! (усміхається, - авт.)
На «Країні мрій» були закарпатські виконавці?
Звичайно, «Гудаки» були в нас. Та й інші фольклорні колективи. Мені, до речі, цікаво, може є якісь сучасні молоді. Я б їх запросив.
Гурт «Триста8ісім» торік презентували і дебютний альбом, і дебютне відео.
Цікаво, треба слухати.
Чому альбом Ви записуєте у Києві, а не десь за кордоном, як зараз, здається, модно серед музикантів?
Я зрозумів, що хорошу роботу поки сам не зробиш, вона тобі не сподобається. Ми створили власну студію. Частина процесу триває і за кордоном – у Німеччині робимо мастерінг, коли вже потрібне професійне обладнання. А записуємо звук у домашніх умовах, грубо кажучи, сучасна техніка дозволяє це.
Не маєте думки змінити Київ на інше місто, країну?
Була думка, я ж за кордоном якийсь час жив. Але з віком приходить розуміння поняття «коріння». Людині дуже важливо з’ясувати для себе, хто він такий, звідки походить, яка його місія. Це можливо, такі може пафосні питання, але я думаю, їх треба собі поставити і вирішити раз та на завжди. Тоді життя набирає простого, але правильно змісту. Твоє життя стає правильним.
Ви вже відповіли на ці питання для себе?
Мені може допомогла еміграція в цьому. Коли ти на відстані перебуваєш, то інакше цінності для себе знаходиш, свій розвиток порівнюєш з іншими людьми. З відставні простіше себе поважати і твоїх близьких людей, твою батьківщину. Всі негаразди, які нам тут здається, що це катастрофічні речі, бачиш трохи по-іншому. Бачиш, що всі країни мають свої проблеми, відмінності, десь трішечки краще, але це не принципово.
Якими будуть призи від Вас на вечірці в Ужгороді?
Диски з новим альбомом. І мій сольний диск – збірка танцювальної музики.
Альбом «Чудовий світ» - це Ваше сприйняття довколишнього чи мрія про його стан у майбутньому?
Що цікаво, я вже давно прийшов до розуміння, що всі прекрасні речі народжуються в серці, треба їх просто самим породжувати і провокувати. Коли ми поїхали з туром країною, то на його закінчення почалася революція. Тобто вкотре мій внутрішній рух відрізняється від зовнішнього, від того, що відбувається у країні. Ті настрої, які зараз є у нашому соціумі, відображені у моєму альбомі «Файно», що вийшов ще у 2002 році, по-моєму. Тобто 10 років тому. Там є революція, тортури. Як будь-який артист, я мушу йти вперед, дивитися у майбутнє. А якщо вірити ясновидцям, філософам і мудрим людям, то вони всі кажуть, що на Україну чекає дуже світле майбутнє.
Як мої друзі буддисти чи кришнаїти стверджують, ми переживаємо «кінець світу» – кінець людської ментальності, яка визнає, що існує біль, боротьба, страх і в цей час народжується нове мислення. Воно на планеті скрізь існує. Але всі кажуть, що саме в Україні воно буде народжуватися масштабно. Ми першими побудуємо нове суспільство без насильства, про яке міряли багато хіпі і утопістів, починаючи з Ісуса Христа і закінчуючи Бітлз.
Можу процитувати пісню «Світ», яку у 2000 році написав. Там є такі рядки:
Потім прийдуть бики, кати і менти, гади безнадійні,
Ящури-щури, вори-вороги, кольорові комерційні.
Будуть понукать, штрикать і смоктать, але ти не бійся,
Бо тебе нема, вже тебе нема, ти - не ти, а в небісиньому синиця.
З ким Ви зустрілися б, порозмовляли, якби була така змога, з осіб, відомих в історії?
З Бальзаком. Розпитав би про Україну. Він же любив каву, розповів би про неї.
Він був великим любителем жінок, найвідомішим у світі, а з усіх красунь вибрав українку.
А Ви любитель жінок?
Українських? Звичайно, я ж повернувся сюди з-за кордону, бо вважаю наших жінок найкращими. Француженки – вони, звичайно, молодці, але українки – таки найкращі!
Ганнуся Твердохліб, спеціально для Zaholovok.com.ua
Фото: Галя Тарканій
P.S.
Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".
Ваш Zaholovok.com.ua