Новини

Ранкова кава з Їх Імператорською Високістю Шандором і Гертою Маргарет Габсбурґ-Лотарингськими

Імператриця Марія-Терезія, дім Габсбурґів, королівські династії і їх сучасні нащадки – для більшості з нас це сторінки книг з історії, світська хроніка про монархів і навіть трохи казка про принців і принцес, престоли і їх спадкоємців. А для подружжя Габсбурґ-Лотарингських – це «прапрабабуся» у восьмому коліні і щоденне родинне життя.   

Свого часу королівські справи завадили плану Марії-Терезії побувати в Ужгороді, де її грамотою місцевий собор єзуїтів було передано Мукачівській греко-католицькій єпархії. Але, звичайно, усе, що зробила прогресивна імператриця (для Ужгорода у тому числі) не забуто. Навпроти того ж собору закарпатська родина Панових на початку 2015 року встановила пам’ятник імператриці Священної Римської імперії. А у суботу, 8 серпня, до Ужгорода прибули її прямі нащадки - Його Імператорська Високість, Ерцгерцог Австрії та Королівській Принц Угорщини і Чехії, Принц Тоскани Шандор Габсбурґ-Лотарингський та Її Імператорська Високість Герта Маргарет Габсбурґ-Лотарингська.  

Подружжя вручило засновнику скверу та пам’ятника, дипломату і громадському діячу Алену Панову орден "Полум’я миру" (вони є очільниками однойменної міжнародної  організації, яку представляють посольства по всьому світу, здійснюючи чимало гуманітарних проектів, у тому числі завдяки серйозним зв’язкам з політиками, бізнесменами та іншими «селебріті»), прогулялися Замковою горою, а також погодилися на «Ранкову каву» із Zaholovok.com.ua.

Від імператриці, до слова, Ужгородському кафедральному собору свого часу передали підсвічники, які і досі тут. Її нащадки сфотографувалися з ними в наші дні, у тому числі на власні смартфони.

 

В Ужгороді Марію-Терезію увіковічнили у віці молодої дівчини. Чи до вподоби пам’ятник Вам? Чи такою імператриця є у Вашій сімейній пам’яті?  

Герта Маргарет:

Це чудовий монумент, прекрасна скульптура! Вона дуже вдала. І юна Марія-Терезія, і у поважному віці, як ми бачимо її ось на картині у цьому салоні (розмовляємо у салоні трьох портретів «Вілли П» на Капітульній, - авт.) – саме такою її бачимо і ми. Встановлення пам’ятника в Ужгороді – для нас це символ поєднання народів. Тепер ми живемо в різних державах, але раніше це була одна країна і дуже важливо пам’ятати, що при правлінні Марії-Терезії був здійснений значний крок вперед – у освіті, релігійній свободі і взагалі в сенсі культури.

Під час цього візиту ми також встановимо пам’ятну скульптуру «Полум’я миру». Це згадка і символ у той же час, що необхідно постійно думати і діяти в дусі миру, прагнути його.

Де буде цей пам'ятний знак?

Один вже встановлений нами тут в Ужгороді в музеї, інший – біля знаку «Географічний центр Європи» на Рахівщині.

Останні події в Україні та на Закарпатті не викликали у Вас страх перед поїздкою? Як і наші дороги, до слова, адже плануєте їхати через всю область до Ділового.

Герта Маргарет Габсбурґ-Лотарингська:

Тут в Україні ми маємо багато друзів і повністю довіряємо їм. Ми прибули для дружби, наша міжнародна організація «Полум’я миру» боремося за мир і свободу, тому страху у нас нема зовсім. Незалежно, до якої національності належимо, якою мовою говоримо, яку релігію сповідуємо чи до якої конфесії належимо, всередині кожна людина хоче миру, це найбільше прагнення кожного. І найголовніше – мати змогу жити у свободі, вільно плекати свої культурні традиції. Саме тому ми тут. Для того, щоб встановити ці знаки миру, які споконвіків мали велике значення для людей. Вони дарують силу. І ми хочемо тим самим надати українському народу силу і наснагу для того, щоб ви мали змогу жити у мирі і свободі.

Марія-Терезія була дуже прогресивною правителькою, реформатором. Можливо, Ви можете виокремити певні власні риси, які успадкували від неї генетично?

Шандор Габсбурґ-Лотарингський:

Це найважче завдання - говорити самому про себе. Якщо розглядати час Марії-Терезії, то під її керівництвом у країнах Австро-Угорської імперії був великий переворот. Це був час, який відкрив людям інакше мислення, впроваджувалися нові ідеї. І важливо, що пріоритетом було поважати кожну людину у тому, яка вона є, надавати можливості освіти, інструменти власного вибору в житті, можливості приймати рішення. Таким чином, були закладені основи сучасної демократії. Я бачу своїм завданням бути таким же відкритими і робити все можливе і залежне від нас, насамперед для молоді, щоб вони могли мати доступ до освіти, щоб разом із свободою був великий шанс того, що диктаторські структури матимуть якомога менше впливу у сучасному світі.

Ви запитували, чи ми боїмося приїжджати, то хочу додати, що сьогодні для нас дуже важливо мати можливість говорити з місцевими людьми. Лише таким чином можна дізнатися, якою насправді є ситуація. Люди, які безпосередньо живуть тут, сприймають і оцінюють ситуацію дещо інакше, ніж це зазвичай представлено у медіа.

Герта Маргарет Габсбурґ-Лотарингська:

Шандор є восьмим поколінням Марії-Терезії. Як і для неї, для нього головними позиціями є мир і злагода та справедливість. Це дуже важливі поняття для нього, для становлення яких і Марія-Терезія використовувала все можливе. Під час її керування не було воєн, вона розвивала країну і все робила серцем. І він також дуже переймається зараз проблемами миру взагалі на Землі і робить все від нього залежне, щоб впливати на їх вирішення.

То Ви вже не вперше на Закарпатті, якщо маєте друзів тут?

Герта Маргарет Габсбурґ-Лотарингська:

О, ми вже 5 років справжні друзі Закарпаття. Маємо давні хороші контакти з посольством України у Відні, давно працюємо з Україною, насамперед з приводу акцій гуманітарної допомоги. Із Закарпаттям дещо менше знайомі, але нам тут дуже подобається.

Марія-Терезія постановила обов’язковим навчання для дітей. І ми в своїй організації «Полум’я миру» відкрили окреме відділення «Молоде полум’я миру», це така мережа дружніх стосунків між школами різних країн. Для того, щоб молоді люди могли спілкуватися між собою та щоб не було страху перед чимось чужим, незвіданим. Сподіваємося на співпрацю у такому контексті.

Закарпатці нерідко згадують, що були частиною Австро-Угорщини. Чи відчуваєте вплив Вашої імперії на наш край, чи навпаки такі сліди скоріше стерті, а здійснений свого часу вплив втрачений?

Герта Маргарет Габсбурґ-Лотарингська:

Так! Ми відчуваємо цю присутність і дуже раді, що місцеві мешканці намагаються відновити історичний зв'язок. Ми себе почуваємо тут дуже добре, бо закарпатська гостинність просто вражає. Крім того, куди не прийдемо - всюди є щось пов’язане з Марією-Терезією. Тому це зовсім «наше» середовище, інакше й не можемо себе почувати.

От ми сидимо тут разом і якби не знали, що перебуваємо в Україні, то абсолютно така ж обстановка могла бути і така ж розмова в Австрії.

Як воно - бути нащадком однієї з наймогутніших у Європі династій? Як позначилося це, зокрема, на Вашому дитинстві, вихованні?

Шандор Габсбурґ-Лотарингський:

Для мене це було нормальне виховання (усміхається, - авт.). Можливо, вже трошки пізніше я зрозумів, що від мене, напевно, очікували більше, ніж від інших.

Моя бабуся Іліана була принцесою Румунії, а її мати – королевою Румунії. Вона правила до ’47-го року, до часів комунізму. Вважаю це таким родинним містком між європейськими правліннями, католицьким світом і православним світом. Я, як згадувала дружина, є восьмим поколінням Габсбурґів та восьмим поколінням Катерини ІІ, а також 5 поколінням англійської королеви Вікторії (і сьогодні є нащадком англійського трону). Наприклад, у своєму дитинстві я святкував Пасху, як у православній церкві. Це було добре для мене у тому сенсі, що мене вчили бути відкритим до людей, бачити багато можливих шляхів, не лише один. І я так само хочу, наскільки можливо, більшу кількість молоді навчити, переконати, бути такими ж відкритими, як я.  

Це дуже важливо для виховання, для плекання толерантності і порозуміння між народами. Тоді разом жити набагато легше.

Тоді запитання до Вашої дружини: у Вашій родині такі імениті жінки – імператриці Марія-Терезія та Катерина ІІ, королева Великобританії Вікторія – як почуваєтеся, символічно кажучи, у ролі їхньої невістки?

Герта Маргарет Габсбурґ-Лотарингська:

О! Марія-Терезія була для мене завжди великим прикладом, з дитинства. І «в її оточенні» я почуваю себе дуже добре (усміхається, - авт.).

Чи створюють титули якісь обмеження у Вашому житті?

Герта Маргарет Габсбурґ-Лотарингська:

Ні. Дуже важливо, як це сприймати, як до цього ставитися, як з цим поводитися. Ми свідомі своєї відповідальності і робимо все можливе, щоб бути гідними нащадками. Мені з самого дитинства було абсолютно природно віддавати іншим всю себе. Тому такий нинішній стиль життя є цілком комфортним для мене.

Чи зустрічаються королівські сім’ї, нащадки престолів різних країн між собою?

Шандор Габсбурґ-Лотарингський:

Так, звичайно, ми зустрічаємося. Здебільшого на такі події, як родинні свята - весілля, хрестини або, на жаль, на похорони. Те, що належить до сімейних подій.

Значить, як і наші родини.

Шандор Габсбурґ-Лотарингський:

Так, тільки, напевно, в іншому масштабі.

Люди з нашої родини є дуже активними і здійснюють багато корисних справ у різних країнах світу. Наприклад, принц Бельгії - це мій кузен, він проводить велику діяльність у сенсі екологічного виховання і захисту природи. Це те, що і ми робимо.

За часів Марії-Терезії наша країна була дуже багатомовна – її народ розмовляв 14 мовами. Зараз представники дому Габсбурґів є у всьому світі, на різних континентах і говорять, відповідно, різними мовами. Сьогодні Європа об’єднана і багато хто розуміє мову іншого, тож ми знову як велика родина.

Хочу ще раз відзначити, наскільки приємним для нас є відкриття пам’ятника Марії-Терезії в Ужгороді. Діяльність родини Панових – це гарний приклад і дуже промовистий показник доброї волі. Якщо говорити про дуже простий і дієвий досвід, то австрійська економіка значною мірою живе з того, що до нас приїжджають туристи з різних країн, щоб побачити подібні речі, побачити історію та красу. Тому і для Ужгорода та України це може бути успішний шлях.  

Герта Маргарет Габсбурґ-Лотарингська:

Так, діяльність засновника скверу Марії-Терезії дипломата Алена Панова є показником того, що люди хочуть знати свою історію, розуміти, хто ми, для чого живемо і яке наше майбутнє. Тож майбутнє саме за такими людьми.

Щодо війни, чи відчуваєте Ви сьогодні особисту загрозу? І чи були б готовий Ви захищати свою батьківщину у разі нападу агресора, воювати?

Шандор Габсбурґ-Лотарингський:

Можливо.

Герта Маргарет Габсбурґ-Лотарингська:

Методи нашої боротьби – налагодження комунікативних зв’язків, діалогу. Ми намагаємося всіма можливими шляхами спілкуватися з людьми, які несуть відповідальність за різні напрямки, спілкуємося з ними і тим самим демонструємо, що є інший шлях вирішення питання.

Шандор Габсбурґ-Лотарингський:

Якщо поглянути на історію, то 200 років тому був проведений Віденський конгрес, він відбувся саме тоді, коли у Європі панували конфлікти, і потрібно було знайти шлях діалогу. Дуже важливо, щоб ті, хто перемагають і втрачають, сиділи за одним столом. Той діалог став причиною майже 100-річного миру.

Треба, щоб європейці говорили про Європу сьогодні. І в той же час, щоб Росія як європейська країна також була за тим столом. Коли всі разом, тоді можемо знайти шлях. Тільки мир може дати таке відчуття, як є у Євросоюзі, де вже нема кордонів.  

Герта Маргарет Габсбурґ-Лотарингська:

У цьому конфлікті ми бачимо обидві країни як європейські. І важливо дати їм таке відчуття, що ніхто з них не є стороною, яка програла.

Це, звичайно, процес, ми свідомі того. І це залежить від культури людей, звичайно. Не можна вирішити проблему «сьогодні на завтра», розуміємо, але це шлях для майбутнього. Дуже важливо дати Росії також зрозуміти, що є позитивне рішення питання. Кожна справа має свій час і треба дати його, щоб знайти вихід. У першу чергу для цього потрібен діалог.

Ви приїхали до Ужгорода разом із дорослим сином. На що у його вихованні Ви звертали найбільше уваги і що найголовніше хотіли б йому передати, чому навчити?

Герта Маргарет Габсбурґ-Лотарингська:

Нести відповідальність, розуміти її вагу. Бути завжди поряд для своїх близьких. На цій планеті ми всі – люди. І кожен має відчуття, кожна людина прагне жити в мирі і свободі. Це дуже важливо навчити дітей поважати інших людей, сприймати їх як самого себе, незалежно від культури, мови тощо.

Дозвольте ще одне особисте питання. Я маю можливість бувати, наприклад, у хаті свого діда, завжди згадую там усе пов’язане з родинною історією. Чи буваєте Ви і як часто у будівлях, які належали Вашій родині, дому Габсбурґів, натомість сьогодні є музеями і щодня наповнені туристами?

Герта Маргарет Габсбурґ-Лотарингська:

Так, ми буваємо у тих будівлях. Зазвичай, коли у нас гості, то вони, звичайно, завжди хочуть бачити, де жила Марія-Терезія. Це трошки інакше, ніж просто прийти до будинку, звичайно. Ми не можемо мати приватну зустріч у тих будівлях. І фактично ніколи приватно ними і не мандруємо. Наші гості гуляють там як звичайні туристи, оскільки це не є вже приватна територія, зрозуміло.

Шандор Габсбурґ-Лотарингський:

Є, звичайно, місця, які мають велике історичне значення. Коли я стою перед Марією-Терезією чи Францом Йозефом, то аж мурашки по шкірі йдуть. Яку відповідальність мали ці люди і яку роль вони зіграли в житті Європи! Це дає свідомість того, наскільки велика відповідальність лежить на мені і що з цим можу досягти, якщо є такі переконання, як у них.

Герта Маргарет Габсбурґ-Лотарингська:

Ми живемо в іншому світі,  в інші часи, ніж Марія-Терезія. Зараз дуже багато можливостей для комунікації. Кожен має мобільний телефон, мейл. Разом з тим комунікаційні можливості - це теж велика відповідальність, оскільки ми маємо можливість надавати потрібну інформацію заради миру, порозуміння між людьми. Крім того, інформацію можна за одну секунду передати з одного куточку світу в інший, від Росії до Америки. І це справді велика відповідальність.

Ми на Закарпатті любимо говорити, що готуємо смачну каву завдяки, зокрема, традиції ще з «австрійських часів». Чи смакувала Вам місцева кава?

Герта Маргарет Габсбурґ-Лотарингська:

Так, це дуже стара австрійська традиція пити каву. Навкруги палацу, яким керувала Марія-Терезія, на кожному кроці є кав’ярні. Для місцевих мешканців там важко знайти місце, бо вони завжди заповнені туристами (усміхається, - авт.).

А на Закарпатті кава дуже добра, дякую.

Ганнуся Твердохліб, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Олександр Бреза

Для довідки:

Габсбурґи — германська королівська династія, одна із наймогутніших в Європі. Її правління (понад шiсть століть) охоплює як середньовіччя, так і Новий час. З 1438 по 1806 рік Габсбурги — імператори Священної Римської імперії (з перервою в 1742-1745 роках). Кров Габсбурґів була і в французьких королях, і в Романових, і в іспанських монархах.

Марія Терезія Вальбурга Амалія Христина (13 травня 1717, Відень — 29 листопада 1780) — ерцгерцогиня Австрії, королева Угорщини з 25 червня 1741 р., королева Богемії з 20 жовтня 1740, Королева Галичини та Володимирії та імператриця Священної Римської імперії (як жінка, а пізніше вдова Франца I Стефана Лотарингського, обраного імператором 1745 року).

Засновниця Лотаринзької гілки династії Габсбурґів. Правління Марії-Терезії — епоха активних реформ. Вона входить до числа представників династії, що користувались найбільшою популярністю.  

Серед її численних дітей — два імператори (Йосип II та Леопольд II), а також знаменита королева Франції Марія-Антуанетта Австрійська.

А серед прямих нащадків імператриці - гості нинішньої "Ранкової кави" на Zaholovok.com.ua.

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua

Партнер рубрики "Ранкова кава":


 

Коментувати
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.