Тринадцяте число місяця, яке припадає на п'ятницю, вважається у багатьох культурах нещасливим днем і є одним з найпоширеніших забобонів.
Так, у американських хмарочосах після 12-го поверху слідує 14-й, немає тринадцятих номерів у готелях, відсутні морські та авіарейси з такими номерами. У літаках авіакомпаній Німеччини, Австрії й країн Скандинавії немає ні ряду, ні крісла з номером 13. В Англії їх немає навіть у кінотеатрах. На тринадцяте число намагаються не планувати важливих справ і далеких поїздок.
Між тим у деяких інших культурах комбінація числа і дня тижня для нещасливих днів інша — у Греції, Румунії та іспаномовних країнах це не п'ятниця, а вівторок 13-го. У Італії навпаки, нещасний день у п'ятницю 17-го.
Взагалі ж є декілька версій щодо походження забобону стосовно п'ятниці 13-го. Одним із найпоширеніших вважається п'ятниця 13 жовтня 1307 року, коли за наказом французького короля Філіпа IV були заарештовані та піддані тортурам тисячі лицарів-тамплієрів.
Інша версія походження забобону вказує на зв'язок між п'ятницею 13-го з місячним календарем, відповідно до якого, у тринадцятий день починається повна фаза місяця. Стосовно повня, у свою чергу, існують інші забобони, які, зокрема, не рекомендують починати у такий час важливі справи, робити хірургічні операції, зачинати дітей. Так, за свідченням деяких статистичних даних, під час повня спостерігається сплеск злочинності, самогубств, хвороб, нещасних випадків та аварій і іноді має назву «Чорної п'ятниці».
Найімовірнішим походженням нещасного дня у п'ятницю 13-го є загальні поєднання забобонів у багатьох культурах щодо числа 13, або «чортової дюжини» та п'ятниці. П'ятниця вважається нещасливим днем, зокрема, тому, що цього дня був розп'ятий Ісус Христос. До того ж, за свідченням деяких дослідників, розп'яття відбулося 13 числа місяця нісана єврейського календаря. Таким чином, за цією версією п'ятниця 13-го стала знаменною датою, коли зі смертю сина божого у світі запанувало зло. До того ж, саме у п'ятницю вночі за релігійними віруваннями, перед єврейським суботнім шабатом ніби активізувалися темні сили і починався сатанинський шабаш.
Хоча «п'ятниця 13-го» в Україні не має культурного підґрунтя, поширення цього забобону через літературу та кіно інших країн також призводить до настороженого ставлення до нього і серед деяких українців.
Втім, закарпатці подібного страху не демонструють. Більшість опитаних відповіли Zaholovok.com.ua, що страх перед п'ятницею 13-го язичницька фобія, а справжнім християнам на неї зважати не варто.
До прикладу, новоспечеий керівник управління молоді та спорту Закарпатської ОДА Денис Ман, дуже категорично підходить до цього запитання:
“Вважаю, що українці досить забобонні. Особисто в жодну таку річ не вірю, не вірю в магію чисел та надприродні речі. Як справжній християнин і православний виховувався на інших цінностях. Так само буду виховувати свого сина.”
Відомий жартівник Мирослав Качур у деякі прикмети таки вірить, але не в цю:
“За все моя життя тільки один раз в п'ятницю-13го прикра подія сталася. І то, з моїм другом (зламав руку). Я не ставлюся до цього серйозно. У мене є тільки один забобон, пов’язаний з моєю роботою. Перед весіллям (я працюю тамадою на весіллях) знімаю перстень, бо це не "на фарт", - жартує чоловік.
Не вірить у чорну магію числа 13 і відомий блогер та ще й адепт точних наук Сергій Микита.
“Як математик за освітою, ставлюся до числа 13 спокійно, воно нічим не краще чи гірше за 12 чи 14, ну крім того, що воно просте. Тому ніяких забобонів у мене нема”.
Заступник міського голови Ярослав Шафарь колись таки піддавався забобонам, але зараз позбувся цієї фобії:
“Лет 20 назад даже из дому не хотел выходить. И на машине принципиально не ездил. Потом понял, что все предрассудки - это язычество. С тех пор утром в пятницу 13 го стадо черных кошек перебегает мне дорогу, погоняемое горбатой бабкой с пустым ведром. И жена у меня 13 го родилась”, - відповів чиновник.
Секретар Ужгородської міської ради Богдан Андріїв також каже, що нехристиянська справа — вірити у різні прикмети.
“Я особисто у забобони не вірю. Це різні язичницькі прикмети. Я православний, вірю в бога і тому на ці речі не звертаю увагу”, - запевняє чоловік.
А от екс-мер Ужгорода Сергій Ратушняк дотримується дещо іншою думки:
“Насправді ми, язичники. І нав'язане нам рабське і кровожерливе християнство, яке забрало понад 100млн життів в хрестових походах, - наша трагедія. Скажіть чи не було язичницького пророцтва в закритті обох дверей перед Януковичем? Далі поклонився з Медведєвим і накрило вінком по голові (це в нього попереду смерть в Росії)? Чи не пророчим було падіння молоденького гарного солдатика при наближенні духу смерті - Порошенка? Вже 15 тис. полягло з двох боків.
За християнством - це все БОГОХУЛЬСТВО! Адже нема ніяких знаків - є на все якась воля божа. Так ось 13-е число - язичницький знак. Адже він наступний за космологічними 2, 6, 12. Дюжина - місяців, знаків зодіаку... Наступна - чортова дюжина. П'ятниця - бо перехід від робочого тижня до святої (молебної) суботи у іудеїв і неділі у християн. Перехід від брудного до світлого - завжди є доленосним. Тому є таке 13-е п'ятниця. І я, як язичник, вірю в знаки долі. Що нічого спільного з релігією не має.”
Ромський активіст Мирослав Горват взагалі запевняє, що п'ятниця для нього — щасливий день.
“Особисто для мене п’ятниця 13 числа такий же звичайний день як і всі інші. Просто я люблю п’ятницю, а яке число припадає на неї мені все рівно. Найголовніше не «дурити» собі голову всякими забобонами. П’ятниця – це «позитивчик». І не тому що цей день останній в робочому тижні. Для мене є день, є ніч. А робота буває і в суботу, і в неділю.
Не знаю, як іншим, але мені в п'ятницю 13 завжди щастить. Скільки себе пам'ятаю, для мене це завжди вдалий день у всіх сенсах. Самопочуття, настрій, морально-матеріальне становище, оточення тощо. Тому я ніколи не чекаю цей день із жахом, а навпаки. Однак за останній рік, коли у нас в країні почалася війна, я перестав дивитися страшні фільми. Страху і так багато в реальному житті”, - стверджує громадський діяч.
Як доводить сюжет наших колег, пересічні закарпатці у містику числа таки не вірять.
Та і сама церква просить вірян у подібні забобони не вірити. Ось що пише з цього приводу Українська Автокефальна Православна Церква:
“Кожний день, в який Бог дав нам жити, освячений Його присутністю, і допомога Його в справах людських відкрита тим, хто шукає її. Тому, не чисел або днів слід боятися християнинові, а лише гріха. Ухилення в гріхи спричиняє за собою покарання, і такий час стає для людини дійсно злим, на який би день тижня або місяць року це не припало. Життя ж у вірності Богові спричиняє за собою мир душі і внутрішню радість, будь-то понеділок, п’ятниця 13-го або ще який страшний для забобонних людей день. Отже, для нашого щастя кожну добу життя потрібно присвячувати виконанню Божих заповідей. Апостол Павло, до речі, докоряв деяким з християн, нагадуючи їм їхнє життя в язичництві: «Але тоді, не знавши Бога, ви служили богам, які по суті не є боги. Тепер же, пізнавши Бога, або, краще, одержавши пізнання від Бога, навіщо повертаєтеся знову до немічних та вбогих стихій і хочете ще знову себе поневолити їм? Ви спостерігаєте дні, місяці, пори і роки. Боюся за вас, чи не дармо я трудився у вас?..» (Гал. 4. 8–11).”
Психологи також запевняють, що п'ятниця тринадцятого -не більше ніж міф, - пише Радіо Свобода.
У культурі будь-якого народу певне місце побутової психології займають забобони, зазначає психолог Олена Ліщинська. Це пов’язано з особливостями людської психіки: один здатен мислити більш логічно і раціонально, інший – ні.
"Забобони – це ірраціоналізми. Люди пристають на думку інших людей, але ж ця думка може виникнути невідомо звідки. Так і народжуються забобони. Сам забобон не має чітких критеріїв, ніхто з нас не володіє істиною. Те, що для когось є результатом життєвого досвіду і переконань, для іншої людини зовсім не є правдивим, бо в неї свій ланцюжок досвіду", – стверджує спеціаліст.
Забобони базуються на підсвідомих переживаннях людей, констатує етнопсихолог Олег Покальчук. У різних народів забобони можуть відрізнятися, але їх поєднує те, що це залишки давніх дохристиянських вірувань. Але ці залишки триматимуться і в епоху високих технологій.
«Забобон – це система поведінки, яка регулює побутову діяльність в її дрібницях. Туди, як правило, ніколи не досягають ні держава, ні офіційна релігія. Думаю, що це річ незнищенна. В сучасному комп’ютеризованому світі існує величезна кількість забобонів. Спитайте в будь-якого пересічного програміста чи в людини, яка має справу з комп’ютерним залізом – вони вам десятки забобонів розкажуть абсолютно новітніх і будуть абсолютно переконані в тому, що вони працюють», – каже психолог.
Ярина Денисюк, спеціально для Zaholovok.com.ua
фото з мережі