Чи знаєте ви, що в Ужгороді живе більше 100 видів птахів? З них більше десятка – це водно-болотяні птахи, життя яких невід’ємно пов’язане з водою.
Птахи – найяскравіші, найпомітніші та найчарівніші представники тваринного світу у містах. Шматочок дикої природи серед тотальної та щільної забудови викликає радість і захват. Поява нових видів птахів у скверах чи на міських водоймах завжди привертає увагу людей, викликає добрі емоції, бажання піклуватись про них та показати їх дітям. Птахи та зелені зони, в яких вони замешкали, є важливими елементами живої природи урбанізованих ландшафтів. Вони відіграють не тільки важливу екологічну та соціальну роль в життєдіяльності міста, але й виконують функцію естетичного виховання населення.
У місті Ужгороді є кілька водойм: р. Уж, дериваційний канал, який є частиною Ужа, Радванське озеро (кар’єр), Чорні озера біля аеропорту та інші.
Серед них озеро біля колишнього цегельного заводу по вул. Заньковецької між ЗОШ № 12 та ЗОШ № 15 в самому серці житлового кварталу, відомому в місті під назвою «Кірпічка». Озеро виникло в результаті забору глини для цегельного заводу – котлован із щільним глинистим дном заповнився водою. Згодом його населили живі організми: проросли водні на навколо водні рослини, завелася риба, раки, молюски, комахи та земноводні, прилетіли птахи.
Вже два десятки років у заростях рогозу виводять своїх пташенят лиска та водяна курочка – невеличкі птахи з помітним чорним та чорно-бурим оперенням. Для Ужгорода – це осілі птахи: вивівши пташенят, вони не відлітають у вирій, а залишаються у нас зимувати. Лиску легко можна відрізнити за білим дзьобом та білою шкірястою бляшкою на лобі. У курочки водяної дзьоб яскраво червоний на початку і жовтий або зелений у кінці. Ці птахи охоче заселяють природні та штучні водойми, з добре зароснутими берегами рогозом, очеретом, осокою чи іншими рослинами. Лиска і курочка водяна – всеїдні птахи. В їхніх багатий раціон входять молоді пагони, суцвіття, листя, плоди багатьох водних та наземних рослин. З охотою вони також поїдають рачків, молюсків, комах, пуголовків та мальків риб, не гребують і падлом. Курочка водяна внесена до переліку видів тварин, що підлягають особливій охороні у Закарпатській області.
Нещодавно тут загніздились і крижні – качки, яких у великій кількості можна бачити і на р. Уж. Не щорічними, скоріше рідкісними є випадки гніздування на цьому озері бугайчика. Бугайчик – птах обережний, полохливий і потаємний, активний в сутінках та вночі. Самець має сіро-чорне забарвлення, а самиця та молодь – строкато-буре. Гнізда мостять у заростях рогозу. Сусідів птах не любить, у кожної пари є своя ділянка, на якій вони живуть і гніздяться, тому на озері гніздиться завжди лише одна пара. На зимівлю відлітають до країн Африки, в Іран та Ірак. Живиться комахами, жабами та дрібною рибою. Здобич ловить на мілководді серед заростей берегової рослинності. У глибоких місцях підстерігає здобич, сидячи на гілці дерева, що росте на березі, або на трав`янистих рослинах, охопивши пальцями кілька стеблин. Побачити його на озері можна під час вечірніх прогулянок, а бо почути з початком сутінок. Чисельність цього птаха в Україні, на жаль, є невеликою через знищення середовища його існування. Вид занесений до Бернської, Боннської конвенцій та до переліку видів, що знаходяться під опікою Європейського товариства охорони навколишнього середовища (SPEC 3). Охороняється Директивою Європейського союзу з охорони диких птахів (CEE 1) та Угодою з охорони афро-євразійських мігруючих водоплавних птахів (AEWA).
Гніздовим птахом озера на «Кірпічці» є також очеретянка велика – прудкий рудувато-бурий птах розміром з шпака з характерною різкою піснею, деякі трелі якої нагадують квакання жаб. Це перелітний птах, який зимує в країнах Африки. Гніздиться переважно у заростях рогозу чи очерету. Співає, сидячи на стеблі цих рослин. Харчується жуками, бабками, мухами та іншими комахами. Очеретянка велика – незмінна супутниця водойм із зароснутими берегами водяною рослинністю. Також внесена до переліку видів тварин, що підлягають особливій охороні у Закарпатській області.
На озеро кварталу «Кірпічка» часто прилітають лебеді-шипуни. Щороку в різний період сюди навідуються то пари, то цілі сім’ї – пари з ще нестатевозрілими але вже дорослими пташенятами. Статево ще незрілих особин вирізняють сірувате забарвлення оперення та темний дзьоб. Натомість статево зрілі птахи є сніжно-білими, з червоним дзьобом, в основі якого характерний чорний наріст. Ці величні птахи є тимчасовими гостями міста Ужгорода завдяки його водоймам. Тут вони не гніздяться, але залюбки прилітають і зимою, і влітку перепочити та похарчуватись.
Тимчасово під час тривалої міграції час від часу залітає на озеро перепочити попелюх. Це дика качка, розміром зі звичного нам крижня. У дорослого самця в шлюбному вбранні голова і шия каштаново-руді; майже весь тулуб і верхні покривні пера крил світло-сірі, з тонкою і густою темною поперечною смугастістю. Населяє відкриті, глибокі озера, порослі очеретом, рогозом, великі водосховища, ставки, значно рідше — річки з глибокими плесами та старицями з високою водною та навколо водною рослинністю. Для гніздівлі наше озеро для нього не підходить, однак для кількаденного відпочинку є цілком привабливим.
Таким цікавим і різноманітним є світ птахів невеличкого мальовничого озера в самому центрі зеленої зони в густонаселеному кварталі Ужгорода. Воно збирає довкола себе не тільки птахів міста, які тут не живуть, але регулярно прилітають попити води в спекотний день. Воно приваблює мешканців довколишніх багатоповерхівок. Сюди ідуть люди, щоб відпочити, позасмагати, прогулятись берегом, милуючись водою та птахами, які плавають на воді. Хтось тут купається, рибалки вудять рибу, а діти плюскаються на мілководді, ганяючи мальків та кидаючи камінці. Це жива природна екосистема, багата яскравими соковитими барвами та життєвою енергією, яка скрашує наше сіре буденне урбанізоване життя. Коли озера не стане, відлетять птахи у пошуках іншої домівки. Сюди перестануть приходити рибалки й бігати довкола діти. Чи замінять їм цю радість спілкування з природою черговий бетонно-скляний торгівельно-розважальний центр та інші лобійовані тут міською радою споруди? Напевно ні. Ніщо не може замінити плюскіт води, тріпотіння пташиних крил та щасливий дитячий сміх, тому ми повинні зберегти озеро на «Кірпічці» для себе, для наших дітей, для птахів.
Оксана Станкевич-Волосянчук, к.б.н.,
президент РМЕО «ЕКОСФЕРА»