На початку 2026 року на Закарпатті виник скандал із прихистками для переселенців у Дубниничах: приміщення, які були відремонтовані коштом міжнародних благодійників, не використовувалися за призначенням. Зокрема, шелтер на 100 людей, розташований на вулиці Центральній у Дубриничах, місцева влада здала в оренду приватній фірмі, пов’язані із ТОВ «Френдлі Вінд Технолоджі», яка будує вітряки на Закарпатті, а ще один прихисток у цій же громаді на вулиці Берег протягом кількох років фактично пустував і не використовувався, хоч будинок був повністю готовий для поселення переселенців. Під час роботи над матеріалами про ці випадки наша редакція помітила, що фотографії з новин про моніторинговій візити до цих шелтерів не відповідають сезону, тобто самі перевірки були проведені значно раніше, ніж про них публічно стало відомо. zaholovok.com.ua намагався розібратися, чому так сталося.
Про перший випадок з шелтерами у Дубриничах стало відомо у січні 2026 року. Тоді Уповноважений ВР України з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що у Дубриницькій громаді на Закарпатті відремонтований за кошти міжнародних партнерів прихисток для переселенців передали в оренду на 3 роки за 500 тис. гривень грн на рік.
«Дубриницька громада лишила 100 осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії, без даху над головою», – заявив тоді Дмитро Лубінець у публікації від 14 січня 2026 року. Трохи пізніше стало відомо, що шелтер на 100 людей керівництво Дубриницької громади передало приватній фірмі, що будує вітряки на Полонині Руні.
Менше, ніж через місяць, 9 лютого 2026 року, стало відомо, що ще один прихисток у селі Дубриничі, відремонтований за кошти «Червоного Хреста», кілька років просто пустував замість того, щоб прийняти переселенців. В Офісі омбудсмана Дмитра Лубінця тоді опублікували фотографії прихистку, де видно завершений ремонт і кімнати, повністю готові до проживання людей.
«Ситуація виглядає абсурдно: житло облаштували за підтримки ТЧХУ, проте громада звітувала в ОВА про його нібито «неготовність». Через це об’єкт так і не потрапив до офіційних реєстрів. Поки триває евакуація і люди шукають бодай якийсь дах над головою, готові кімнати просто збирають пил», – йшлося у повідомленні Лубінця.
Під час роботи над матеріалами про ці випадки наша редакція помітила, що фотографії з новин про моніторинговій візити до цих шелтерів не відповідають сезону, тобто самі перевірки були проведені значно раніше, ніж про них публічно стало відомо. Ми направили запит до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, аби дізнатися, скільки часу пройшло з моменту фактичних перевірок у цих прихистках.
Згідно з відповіддю за підписом директорки Департаменту інформаційної політики, комунікації та протокольних заходів Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини Тетяни Шелест, моніторинговий візит до прихистку для переселенців на вулиці Центральній у Дубриничах, який розрахований на 100 людей і який здали в оренду приватній фірмі, відбувся 18 лютого 2025 року, інформація про це була опублікована у січні 2026 року. Візит представника Уповноваженого до ще одного прихистку у Дубриничах на вулиці Берег відбувся ще раніше – 25 вересня 2024 року, публічно про проблему стало відомо вже у лютому 2026-го. Ми поцікавилися і терміном, який пройшов з часу фактичної перевірки до моменту публікації та реального вирішення проблеми і щодо пансіонату для людей похилого віку «Турбота і догляд», що поблизу Ужгорода: моніторинговий візит провели ще влітку 2024 року, а саме 18 червня, публічно про це повідомили тільки у лютому 2026-го року.
З питанням щодо того, чому так багато часу проходить від моменту фактичної перевірки до публікації та, власне, реагування на проблему, ми звернулися до представника Уповноваженого ВРУ з прав людини у Закарпатській області Андрія Крючкова. За його словами, випадки із прихистками для переселенців у Дубриничах, які не використовувалися за призначенням, – не єдині на Закарпатті, загалом об’єктів, які були відремонтовані за кошти міжнародних донорів, але не були введені в експлуатацію та віднесені до переліку місць тимчасового проживання для внутрішньо переміщених осіб, було сім.
«Що стосується безпосередньо Дубриничів, після кожного нашого моніторингового візиту ми готуємо звіт. Тобто, це акт реагування представника уповноваженого, який направляється до голови обласної військової адміністрації, до голови територіальної громади для виконання тих рекомендацій, які є обов'язковими до виконання. Нами неодноразово було направлено ще листи щодо спонукання їх до внесення саме цих приміщень до переліку місць тимчасового проживання, щоб люди, які евакуйовуються із зони бойових дій, внутрішньо переміщені особи, мали можливість туди поселитися», – каже у коментарі zaholovok.com.ua Андрій Крючков.
«Чому є така різниця між датою перевірки і публікацією? Ми можемо фотографії отримати з будь-яких джерел. Те, що стосується сезону, нам же ж не цікавий сезон, нам цікаві умови, які там створені за рахунок міжнародних донорів і кошти, які були призначені саме для створення умов для людей, які постраждали внаслідок збройної агресії росіян. Те, що було видно – умови створено гідні за рахунок міжнародних партнерів, але, на жаль, протягом тривалого часу ці приміщення не використовувалися»,– пояснює Андрій Крючков.
За його словами, якщо відповідні органи не реагують на ситуацію та не впливають на вирішення тієї чи іншої проблеми, представництво Уповноваженого застосовує ще один метод впливу – публічність.
«Працюємо таким чином, що ми направляємо акти юридичного реагування, там, де посадові особи мають вживати відповідних заходів щодо поновлення порушених прав. Це, що стосується органів виконавчої влади, у тому числі, що стосується органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів. Або це вже критичне питання, яке має суспільний інтерес і ми це показуємо публічно. На жаль, ми не все показуємо публічно те, що стосується додержання прав дитини, що стосується сексуального насильства, домашнього насильства, там, де воно може нести загрозу людині, ми, звичайно, це не публікуємо, тому що основний принцип роботи нашої – не нашкодити», – наголошує Крючков.
Також представник Уповноваженого наголошує, що обидва прихистки у Дубриничах вже внесені у перелік місць тимчасового проживання і люди фактично вже проживають у цих приміщеннях.
«Тобто мета парламентського контролю досягнута. Я зробив так, що приміщення внесено в перелік і фізично люди заїхали, і я вже зробив моніторингвий візит. Там вже заселені люди, по вулиці Берег вже людям дають у користування земельну ділянку, вони будуть починати обробку землі, там проживає ціла сім’я – батьки, діти, внуки, і ще донька має приїхати, – велика родина проживає в цьому приміщенні, якраз також переселена із сільської місцевості і для них будуть створені умови, що вони зможуть займатися садівництвом і безпосередньо там проживати», – коментує Андрій Крючков.
Щодо шелтеру на 100 людей на вулиці Центральній – там теж уже живуть переселенці: «Особливо важливо для нас було побачити, що там не тільки працівники проживають, які працюють на одному з підприємств Перечинського району, а що там дійсно живуть люди, які того потребують. Там є родини, безпосередньо працівників, але там є і люди старшого віку, є люди з інвалідністю, тобто ті, які того потребують і безпосередньо переселені із зони бойових дій. Це для мене було дуже важливо, одною з обов'язкових умов, щоб не вийшло так, що там просто проживають працездатні люди, безпосередньо самі лише працівники відповідного підприємства. Це було принципова позиція», – наголошує представник Омбудсмана.
Питання з орендою цього прихистку залишається не до кінця зрозумілим, адже, як випливає зі слів Андрія Крючкова, прихисток на 100 переселенців у селі Дубриничі перебуває в оренді благодійного фонду, який наразі опікується цим приміщенням.
«Безпосередньо благодійний фонд, який взяв в оренду це приміщення, подав документи до обласної військової адміністрації щодо внесення цього приміщення до переліку місць тимчасового проживання, воно вже внесено у цей перелік і тепер питання, хто там проживатиме, визначає не фонд, а обласна військова адміністрація, яка здійснює розподіл людей, які перебувають евакуаційними потягами у Закарпатську області»,– каже Андрій Крючков. Також він додає, що юридично саме цей фонд несе відповідальність за цей прихисток і саме фонд «має поселяти тих людей, яких буде пропонувати їм обласна військова адміністрація».
Щодо питання, чому від моменту перевірки у цих шлетерах у Дубриничах і до реальної реакції дотичних до ситуації струткур, пройшли місяці й роки, Андрій Крючков каже, що підінмав цю проблему багато разів, щоразу отримуючи різні пояснення, чому люди ще не поселені у ці шелтери.
«Неодноразово відбувалися наради за участі керівництва Закарпатської обласної військової адміністрації, за участі голови територіальної громади і щоразу на тих нарадах приймалися рішення, що буде внесено у перелік МТП, люди фактично будуть поселені, знову щоразу після цих нарад щось відбувалося і таким чином чомусь люди знову не поселялися і ці приміщення не вносилися в перелік», – каже Андрій Крючков і стверджує, що всі органи влади були в курсі ситуації з самого початку.
На питання, чи багато таких випадків, коли реагування відповідальних осіб і структур затягується на місяці, Андрій Крючков відповідає: «Те, що ви бачите в публічному просторі, це саме там, де належно не реагують».
«Знову ж таки, моя основна мета, моя основна функція – забезпечити інтереси людини. І я все для того роблю, щоб спонукати відповідних посадових осіб для тих самих дій. І те, що ми бачимо публічно, це те, де ми не бачимо реагування», – ще раз підкреслює представник Омбудсмана.
Разом з тим, Андрій Крючков каже, що найбільшою проблемою у питанні житла для переселенців залишається розселення і забезпечення належними умовами людей старшого віку, людей з інвалідністю, які потребують постійного догляду. Однак, ця проблема є не лише на Закарпатті, а по всій Україні.
«Місця в Закарпатській області в інституційних закладах для таких людей немає, усі заклади заповнені. Є, звичайно, внутрішньо переміщені особи, які потребують стороннього догляду, які потрапили туди одразу, коли були ще місця. Йдеться про Ясінянський територіальний центр соціального обслуговування населення, там є стаціонарне відділення, і там є значна частина ВПО, є Виноградівський геріатричний заклад, де також є частина внутрішньо переміщених осіб. Ну і є безпосередньо у територіальний громадах є стаціонарні відділення територіальних центрів соціального обслуговування населення», – каже Андрій Крючков.
«У цьому є дуже велика проблема, саме таких людей, які потребують стороннього догляду, немає куди поміщати. І нових закладів, на жаль, створено не було. Є декілька благодійних, релігійних організацій, але ми розуміємо, що ту кількість, яка зараз є в нас, благодійні організації, фонди, не зможуть охопити», – підкреслює Крючков.