Екскурсія вздовж річки Уж, а саме шістьма існуючими набережними, відбулась в обласному центрі Закарпаття 16 червня.
Проводив цікаву лекцію для постійних відвідувачів даного циклу екскурсій та тих, хто щойно приєднався відомий туризмознавець, кандидат соціологічних наук Федір Шандор.
Ботанічна набережна
Свою розповідь він розпочав з набережної, яка носить назву Ботанічна. В радянські часи вона носила назву Піонерська, яка виникає в місті разом з появою дитячої залізниці, аналогів якої в УРСР було не так і багато. Перша станція цієї залізниці - Сталінська, з приходом Хрущова змінила свою назву на Піонерська. Саме піонери облагороджували цю набережну під час суботників та займалися в гуртках дитячої залізниці. На даний момент залізниця не функціонує та знаходиться у власності Львівської залізниці.
В 1993 році, рішенням ужгородської міської ради, масово почали змінювати радянськи назви вулиць та площ були замінені назви трьох набережних.
На даний момент в Ужгороді існує шість набережних, а найближчим часом планується будівництво ще двох нових - в районі Боздоського парку та одного з найбільших будівельних гіпермаркетів Ужгороду..
Набережна Незалежності
Набережна Рошковича, Ленінградська набережна - у минулому саме такі назви носила нинішня набережна Незалежності. Нещодавно було встановлено пам’ятник цьому видатному митцю на площі Театральній, де вона бере свій початок.
Що цікавого можуть побачити ужгородці на цій набережній? Майже кожен ужгородець неодноразово бачив пам’ятник Августину Волошину, який на перших порах було виготовлено із гіпсу і лише згодом замінено на той, який ми бачимо сьогодні. А чи помічали ви, шановні читачі, що Августин Волошин хрестить лівою рукою? Ця помилка автора зробила цей пам’ятник «унікальним». У минулому в цьому місті була паромна переправа на інший берег річки Уж, де зараз знаходиться Закарпатський обласний музично-драматичний театр, який є повною копією театру, який побудований в мкр. Сокольники у столиці Росії - Москві. Саме тому мкр. Сокольники входить до перечню міст-побратимів Ужгороду.
Забудову набережної почали чехи, які на той момент зарекомендували себе дуже добрими спеціалістами міського будування, про що можуть свідчити збережені до нашого часу будівлі. Щодо насаджень - липа, дерево не алергенне і міське дерево, на відміну від каштану. ЇЇ коріння росте вглиб і не пошкоджує асфальтове покриття, як це часто можна побачити біля каштанових насаджень. Ні газових, ні електричних ліхтарів на набережній небуло з об’єктивних причин, дуже часто вода в річці підіймалася, постійні зсуви заважали будівництву і було економічно недоцільно вкладувати в це гроші. Лише в кінці 50 рр. ХХ ст. завдяки компанії «Ужміськсвітло» на набережних почали з’являтися фонарі.
У 80 роки у набережної з’являється сленгова назва - «телевізор». Саме так стали називати її мешканці Ужгороду, які сиділи на лавицях та спостерігали за перехожими.
Вздовж набережної знаходився розарій, який виконував декілька соціальних функцій. Але зовсім недавно, під час одного з найсильніших паводків на Закарпатті розарій був знищений війьковими, які ліквідовували наслідки паводку.
У минулому саме на цій набережній Малий Уж впадав у річку Уж.
Міст Масарика
Цей міст будувався військовими для військових потреб. Пересуватися ним довгий час мали право лише військові, або особи, які отримали спеціальний дозвіл від військового командування. Біля сходів, відразу під табличкою, з назвою Міст Масарика, яку нещодавно встановили можна побачити площадку огороджену залізним заборчиком - у миулому це було місце несення служби чатовим, який знаходився у варті та охороняв міст.
На території Ужгороду знаходилося 44 мілітаризованих точки. Чехія постійно готувалася до війни. Поблизу мосту, на території нинішньої 16 поверхівки знаходився невеличкий полігон для випробування військової техніки. А самі стрільці виконували вправи з бойової стрільби у лісі в мкр. Шахта. Там вони випробували кулемети, гвинтівки, скоростріли. На честь стрілецького полігону в Ужгороді названо вулицю Стрільничну.
Студентська набережна
Найпізніше з’явилася в Ужгороді набережна, яка носить назву Студентська. По цій набережній продовжується липова алея, яка закінчується біля підвісного мосту на території Боздоського парку. Палац піонерів та наявність великої кількості студентських гуртожитків визначили назву набережній, після чого всі гуртожитки було переписано з вулиці Митної на Студентську набережну.
В даний час на цій набережній заплановано будівництво поля для гольфу розміром на 2,5 Га. Час покаже, що саме буде на цьому місці.
Слов’янська набережна
Свого часу вона мала назву Дружби слов’янських народів, але з часом вона прийняла скорочену назву - Слов’янська. Основні насадження якої платани, або безсоромниці - дерева які скидують кору зі стовбура. Цими деревами засаджені такі міста як Барселона та Рим.
Київська набережна
На відміну від набережної Незалежності ця набережна засаджена каштанами та тополями - двома видами дерев, які аж ніяк не можна назвати міськими. Одна з небагатьох набережних, зміни назви якої не відбувалася на протязі багатьох років, на відміну від інших вулиць, площ та набережних.
З появою на Закарпатті телебачення на набережній з’являються будинки працівників, які будували житло неподалік від телестудії.
Що цікавого на цій набережній можуть побачити ужгородці та гості міста?
Унікальний лікеро-водочний завод, який виник в кінці XIX ст. та випускав фруктову палинку знаходвся в будівлі, в якій пізніше було розміщено міську СЕС. На території заводу знаходилися величезні склади, де в бочках зберігалися та гнили фрукти для виділення ферменту, який був необхідний для виготовлення палинки. На даний час завод не функціонує.
Перила на цій набережній не замінювались з Чехо-Словацького періоду і місцями можна побачити місця де вони прострілені кулеметними кулями.
Найяскравіший приклад може побачити кожен з вас біля невеличкому пам’ятнику Швейку, який знаходиться неподалік пішоходного мосту.
28 жовтня 1944 року в цю частину міста увійшли війська під командуванням Івана Андрійовича Анкудінова та залишили свій відбиток у часі вдало проведеним штурмом батареї супротивника, який знаходився на протилежному березі річки Уж.
В 1944 році обидва мости були знищені військовими під час боїв, і після відбудови нового моста, він вже став не транспортним, а пішоходним.
Сходинки біля нинішнього пішоходного мосту мали чітке функціональне призначення - вони вели до пристані. І сьогодні вздовж річки можна побачити десятки залізних кілець, до яких прив’язували човни. В 1956 році на річці ще можна було побачити плаваючі човни.
Православна набережна
На цій набережній можна побачити алею софор та продовження чеських перил. А вже найближчим часом будуть відремонтовані сходи, які ведуть з пішоходного моста на Православну набережну, угорське консульство взяло на себе їх реконструкцію.
У минулому Московська набережна, а сьогодні - Православна, відома тим, що тут знаходиться унікальна копія православного храму. З’являється ця набережна одночасно з будівництвом школи №10 у місті Ужгород.
На екскурсії було наведено багато історичних фактів, про які навряд чи можна буде колись почути від екскурсоводів, які розповідають про Ужгород туристам.
На завершення традиційно було розіграно солодощі від Валентина Штефаньо, які отримали троє найбільш уважних відвідувача екскурсії.
