Продавці мрій. Чи враховують партії інтереси закарпатців у своїх передвиборчих програмах?

Продавці мрій. Чи враховують партії інтереси закарпатців у своїх передвиборчих програмах?

Кожні вибори в Україні – це наче великий базар, де одні продають, а інші купують. З одного боку, товаром на цьому політичному ринку є голос виборця, а валютою – очікування, сподівання і надії людей. І водночас навпаки – політичні проекти продають виборцю мрію про краще життя, а люди інвестують свої голоси у ці проекти.

Ми проаналізували виборчі програми політичних партій, які беруть участь у дострокових парламентських виборах і мають бодай теоретичні шанси здолати 5%-бар’єр. З простою метою: подивитися, чи є в Україні партії, які йдучи на вибори, подумали про інтереси закарпатців?

Знати проблеми, щоб запропонувати рішення

У політиці, як і в бізнесі, сформувати широку «клієнтську базу» можна по-різному. Наприклад, роками щоденно залучати одного-двох-трьох нових прихильників. А можна організувати потужну рекламну кампанію, обрати вдалі маркетингові ходи, придумати яскраві лозунги, зрештою запропонувати знижку (простий приклад – зменшити тарифи). Таким чином легко змобілізувати людей і в один день зірвати куш.

У бізнесі останніми роками все ефективніше працює так званий персоналізований маркетинг. Це коли з допомогою інформаційних технологій вивчають потреби буквально однієї людини, а потім їй пропонують саме той товар, який вона хоче.

Здавалося б, такою клієнтоорієнтованою повинна бути й політика. Йдучи на вибори, партії мали б вивчати потреби виборців, їхні очікування і сподівання. І насичувати свої програми ідеями, які враховують ці запити людей.

Зрозуміло, що виборча програма партії – це широкий і доволі загальний документ. Обіцянок побудувати завод чи відкрити дитсадок партії не дають – це тактика кандидатів на мажоритарних округах. Але проблеми, які особливо турбують мешканців певних областей чи регіонів, могли б бути прописані у виборчих програмах партій. Хоча б одним рядком.

Власне, ідея створення цього матеріалу виникла з простого конкретного запитання: чи враховують українські партії проблематику гірських територій? Чи мають бачення, як зробити так, щоб людям у горах легко не тільки дихалося, а й жилося?

Чому це важливо

Роками регіональна політика в Україні проводилася за принципом «тюк-грюк аби з рук». Специфічні особливості регіонів майже не враховувалися. Як наслідок, навіть чинний уряд України визнає: диспропорції в регіональному розвитку – незаперечний факт.

Гірські і високогірні території інвестиційно непривабливі, неконкурентоспроможні, обтяжені інфраструктурними проблемами. У горах традиційно високий рівень безробіття, активна трудова міграція, неповні сім’ї і купа соціальних проблем. Штамп «депресивні гірські райони» нерідко можна почути з вуст політиків найвищого рівня.

Іншими словами, це серйозна проблема для держави. Тим більше, що йдеться не лише про наш край. Гори – це 4 області: Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська і Чернівецька (а раніше ще й Крим). За офіційними підрахунками, у гірських районах України проживає близько 6 мільйонів людей.

Наприклад, у Постанові Кабміну «Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських», ми нарахували 215 великих і малих закарпатських сіл. Ще кілька десятків населених пунктів такого статусу не мають, але живуть у таких самих або подібних умовах.

Це величезна кількість виборців. І їх об’єднує одна спільна проблема – в горах важко.

Ці люди сподіваються, що нова влада про них подумає. Що проблему почнуть вирішувати і в них виникне шанс на краще життя.

Але чи відчувають від горян цей запит на увагу українські політичні партії?

 

Хто згадав про Карпати

Для аналізу ми вибрали передвиборчі програми 11 партій. І тих, що вже давно у Верховній Раді. І тих, які щойно створені, але мають шанси потрапити в парламент. І тих, які зараз непрохідні, але останні 5 років були в парламенті, а значить – могли писати й лобіювати важливі для Карпатського регіону закони.

Це такі політичні сили: «Батьківщина», «Європейська солідарність», «Радикальна партія Ляшка», «Опозиційна платформа – «За життя», «Слуга народу», «Голос», «Громадянська позиція», «Сила і честь», «Самопоміч», «Українська стратегія Гройсмана» і «Сила людей».

Одразу скажемо: слова «гори» або словосполучень «гірські території» чи «гірські райони» ми не знайшли в програмі жодної партії. І навіть улюбленого виразу чиновників «депресивні регіони» не побачили. Тільки «Українська стратегія Гройсмана» одним із пунктів програми прописала «сталий регіональний розвиток та допомогу проблемним територіям».

Яку реформу підтримують усі

Тут варто уточнити, що нинішній Кабмін, який очолює лідер цієї політичної сили, розробив і в квітні цього року затвердив «Концепцію розвитку гірських територій українських Карпат на 2019-2027 роки». Також уряд разом із європейськими програмами, що підтримують реформу децентралізації в Україні, активно проводить у областях Карпатського регіону форуми місцевого розвитку, де проблеми гірських районів обговорюються постійно.

У той же час, треба пам’ятати, що Кабмін – це не тільки Гройсман, який зараз створив власний політичний проект. Кабмін – це ще й міністри, які ідуть у списках «Європейської солідарності» Петра Порошенка (наприклад, віце-прем’єрка Іванна Климпуш-Цинцадзе, коріння якої з нашого гірського Ясіня). Тому буде справедливо казати, що увага до проблем гірських територій – у пріоритетах обох політичних сил.

До речі, цікаво, що майже всі партії в позитивному ключі згадали про децентралізацію і пообіцяли її завершити. «Голос» навіть обіцяє закріпити реформу в Конституції України. А у «Слуги народу» вона – перший пункт програми. Тобто можемо робити висновок, що для президентської партії децентралізація є пріоритетом. Водночас, наприклад, ВО «Батьківщина» децентралізацію в програмі взагалі не згадує, а «Опозиційний блок – «За життя» говорить тільки про передачу більших повноважень органам місцевого самоврядування. Але так чи інакше всі обіцяють дати людям більше прав і можливостей вирішувати свої проблеми самостійно.

Тому можна сміливо прогнозувати: хто б не переміг на виборах, для Закарпаття точно буде як мінімум один позитивний наслідок. В області нарешті почнеться децентралізаційна реформа, яку вперто блокував Геннадій Москаль. Власне, процес уже пішов – одразу після звільнення генерал-губернатора дві громади, що роками чекали позитивного висновку від Закарпатської ОДА, днями його отримали.

Звичайно, від інших регіонів, які завдяки децентралізації отримали на свій розвиток сотні мільйонів гривень, Закарпаття і далі відставатиме. Але принаймні не стоятиме на місці, поки інші йдуть вперед.

Які ще ідеї стосуються Закарпаття

Оскільки конкретно гірську проблематику партії проігнорували, ми по зернинках зібрали інші обіцянки з їхніх програм, що можуть стосуватися Закарпаття (десь конкретніше, а десь у контексті держави загалом). Про стандартні речі – якісну освіту, хороші дороги, сучасну медицину (у більшості випадків страхову), робочі місця, збережену природу, чесні суди і тому подібне – не говоримо. Це стандартно, це пишуть всі.

Але є й цікаві пропозиції, які раніше не озвучувалися.

Наприклад, одразу декілька політичних сил переймаються тим, щоб у нас із вами був хороший … інтернет. І це не жарт. Скажімо, і «Голос», і «Слуга народу» обіцяють одне й те ж –  запровадити мережу широкосмугового доступу до інтернету по всій країні. Згадується «хороший інтернет» і в програмі «Громадянської позиції». 

Майже всі політичні сили пропонують позбавити нардепів депутатської недоторканності, а партія Гриценка хоче ще й забирати від нардепа мандат – якщо він прогуляв більше 10% пленарних засідань.

Натомість «Сила людей» пропонує не забирати, а роздавати. Щоправда, не депутатські мандати, а паспорти інших держав. «Громадяни України матимуть право на паспорт чи громадянство, зокрема електронне, інших держав одночасно з українським» – йдеться в програмі партії. Ця ж партія згадала в програмі про потребу будівництва нових переходів на західному кордоні України. І про те, що заробітчани важливі. Відчувається, що один із лідерів «Сили людей» Олександр Солонтай – корінний ужгородець, який знає проблеми регіону.

В контексті Закарпаття варто також згадати обіцянку «Слуги народу» підтримати ініціативи Президента щодо перезавантаження відносин із найближчими сусідами України на заході. Утім, наскільки це бажання є щирим, зважаючи на те, що політсила Зеленського не захотіла взяти у партійний список жодного кандидата від угорської меншини Закарпаття – велике питання.

Кілька партій у своїх програмах згадали й актуальне для Закарпаття питання збереження лісів. До прикладу, «Громадянська позиція» обіцяє зупинити «варварське вирубування лісів та зелених зон», продовжити мораторій на вивезення лісу-кругляка. А «Слуга народу» хоче запровадити «електронне маркування дерев» і «кримінальну відповідальність за незаконну вирубку лісів».

І нарешті, питання митниці також присутнє в передвиборчих програмах. Так, «Слуга народу» обіцяє повністю перевести податкові та митні платежі у цифровий формат. «Українська стратегія Гройсмана» так далеко не йде, але логіка та ж: партія хоче «швидку, прозору та ефективну митницю: «плюс» автоматизація процесів, «мінус» людський фактор, там де він не потрібний». Прозору роботу митниці обіцяє і «Самопоміч». А «Голос» хоче зупинити «злочинні схеми ухилення від оподаткування на митниці (зокрема, з використанням сучасних інформаційних технологій та залученням приватних міжнародних компаній) і у податковій, щоб збільшити надходження до бюджету».

Без популізму – ніяк

І на завершення – кілька популістичних перлів. «Батьківщина» обіцяє молодим підприємцям довгострокові «мікрокредити» до 100 тисяч доларів без застави під 3% річних. А ще пропонує такі виплати на народження дитини: 50 тис. гривень – при народженні першої, 100 тис. гривень – другої, 150 тис. гривень – при народженні третьої дитини та всіх наступних дітей.

«Самопоміч» підвищує ставку і обіцяє 100 тисяч гривень за новонародженого. А ще хоче впровадити «безумовний базовий дохід європейського стандарту не нижче 300 євро».

«Щоб повернути в село корову – дамо дотації, мінімум 5000 гривень на худобину» – обіцяє «Радикальна партія Ляшка». І продовжує: «Справедливість – це коли доярки та свинарки отримують пенсію більшу, ніж у прокурорів».

Але найбільше вразила ідея «Опозиційної платформи – «За життя». Вдумайтеся, що пропонує ця політсила: введення мораторію на створення та розвиток проблем, що розколюють країну. За цією логікою, зараз треба накласти мораторій на саму «Опозиційну платформу – «За життя», як одну з найбільших проблем української політики, яка систематично розколює нашу державу…

Ярослав Світлик

P.S. Коли куплений вами товар виявиться неякісним чи несправним, ви можете отримати свої гроші назад, якщо вчасно повернете його продавцеві. З політиками так не вийде: неякісного депутата відкликати не вдасться. Тому, перш ніж голосувати, шановні читачі, аналізуйте і думайте. Програми всіх партій та кандидатів по мажоритарних округах доступні на сайті Центральної виборчої комісії.

Матеріал підготовано у рамках проекту Ужгородського прес-клубу «Створення виборчої медіа-майстерні на Закарпатті -2019» за підтримки Української медійної програми (Інтерньюз). 

Loading...

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання