На сьогоднішній день ситуцію в економічній сфері Закарпаття можна назвати нестабільною, якшо не загрозливою.
На Закарпатті спад індексу промислової продукції відбувся за рахунок переробної та добувної промисловості. Зокрема у виробництві хімічних речовин і хімічної продукції – 66,4 %.; у текстильному виробництві – 70,3 %; у машинобудуванні – 75,1 %. тощо. Зростання індексу досягнуто у виробництві гумових і пластмасових виробів – на 4,6 %.
Проте характерною особливістю Закарпатської області є те, що найбільша складова економіки, це сфера послуг – 35% валового продукту. Для порівняння: майже рівні частки займають сільське господарство – 15,2 % та промисловість – 15,1%. Відповідно саме на сфері послуг сконцентрована найбільша частина малого та середнього бізнесу.
В залежності від галузі, в якій працюють підприємці, різняться й проблеми, які вони вважають на даний момент найбільшими, найдошкульнішими.
Так, для бізнесменів, які займаються закладами громадського харчування, найбільшою проблемою став карантин, зумовлений пандемією COVID19.
Юліан Мегіц, м. Берегово, кав’ярня: З початку карантину відвідуваність закладу впала на порядок. Обмежувальні заходи зламали усі бізнес-плани. Берегово – місто невелике і значною мірою орієнтоване на обслуговування туристів, в тому числі закордонних. На даний момент їх просто нема – ані з України, ані з Європи. Тому більшість кав’ярень та кафе на грані виживання. Більш-менш пощастило тим, хто працює у власному приміщенні, або зміг домовитися з орендодавцем про якісь пільгові умову. Проте знаю випадки, коли бізнес довелося згорнути повністю. Інших особливих проблем не бачу – ані зайвих перевірок, ані поборів не відчував.
Менше постраждав бізнес, орієнтований на місцевий ринок. Більша частина підприємців змогла вписатися в обмежувальні заходи і організувати роботу в умовах карантину.
Мирослав Качур, м. Ужгород, поліграфічні послуги та дизайн:Певні проблеми виникли з розхідними матеріалами, в середньому вони з початку року подорожчали на 10%. Також дошкуляє так звана інертність валютних перепадів – щойно знизився курс гривні, вартість на матеріали виросла відразу, часом доволі значно. Але коли «долар впав» – ціни в бік зменшення не поспішають. Самі ми піднімати вартість своєї продукції та послуг не поспішаємо, щоб не відлякувати клієнтів. А от в умовах карантину вдалося відразу перейти на дистанційну роботу – замовлення приймаємо електронною поштою або месенджерами, замовлення залишали клієнтам в оговореному місці, гроші отримували на картку. Тобто особисті контакти з замовниками зведені до мінімуму. На кількості замовлень карантин не надто відбився.
Ще одна сфера, яка не відчула особливих проблем від карантину – бізнес, пов’язаний з будівництвом та проектними роботами.
Олександр З., Ужгород, архітектурно-проектне бюро:Роботи менше не стало. Тому головні проблеми ті самі, що були до пандемії. В першу чергу вони пов’язані з об’єктами та проектами, де замовниками виступають державні органи. Це – одвічна проблема розрахунків. Якщо приватник, зацікавлений в якості та оперативності роботи, готовий оплачувати реальну вартість послуг, а також не затримувати оплату, то в тих випадках, коли проекти та відповідні дослідження замовляють державні чи комунальні підприємства та організації, ми наперед знаємо, що, по-перше, ледь-ледь перекриватиме витрати, а по-друге, навіть її будемо чекати місяцями. Свіжий приклад – по одному з таких об’єктів мені щойно повідомили, що кошти будуть в грудні. Зрозуміло, що якщо вони ще затримаються – це вже буде новий рік, на який такі витрати просто не заплановані. Отже, маємо ще ту лотерею. В той же час ми маємо субпідрядників, без яких неможливо зробити якісний проект. Якщо не розрахуємося з ними – в майбутньому залишимося без партнерів…
Проблема нестачі кваліфікованих кадрів турбує підприємців, що здійснюють діяльність у сфері будівництва і ремонту.
Степан Фіска, м. Мукачево, бригадир-будівельник:Якщо підсобних робочих для виконання робіт знайти неважко, то вже кваліфікованих, досвічених електрогазозварювальників не так вже й багато. Більшість з них намагаються виїхати за кордон – наприклад в Чехію чи Німеччину. Вважається, що там заробітки в будь-якому разі більші. Хоча я й не зовсім з цим погоджуюся. Доводилося переконувати: якщо тут працювати в тому шаленому графіку, як на заробітках, а ще так само економити майже на усьому, то і у нас можна непогано заробити. Навіть якщо трохи менше – але ти будеш вдома, з родиною, а не в гуртожитку, в якому в одній кімнаті живете по вісім людей…
Ще одну проблему можна охарактеризувати як дуже закарпатську.
Оксана М., власниця маленького продуктового магазину: З того часу, як закрили державні кордони, більшість невеликих крамниць залишилася без досить важливої частини асортименту – харчів, що завозилися з сусідніх країн дрібними партіями. Так (сміється), я про дрібну контрабанду. Можливо, це не надто законно, проте для малозабезпечених людей це була можливість за доступними цінами придбати якісний товар – сири, м’ясні вироби, пиво.
Більш глобальну проблему озвучив Ростислав Леров, співвласник точки з реалізації крафтового пива в Ужгороді:Тривожить тенденція до поглинання дрібних підприємців великими торговими мережами, в першу чергу шляхом демпінгу. Супермаркети можуть собі дозволити знижувати ціни на продукцію і заробляти на великому обороті, а от дрібні підприємці не витримують такої конкуренції. Цим активніше мав би займатися Антимонопольний комітет, але зараз ми не помічаємо відповідних дій. Також проблемою є забюрократизованість процедур отримання дозволів на певні види діяльності.
Публікацію підготовано у рамках адвокасі-кампанії Ужгородського прес-клубудля визначення пріоритетів малого та середнього бізнесу
«Адвокасі-кампанія впроваджується за підтримки Центру міжнародного приватного підприємництва (СІРЕ). Окремі думки, висловлені в публікаціях (під час заходу), відображають особисту позицію авторів і можуть не збігатися з поглядами Уряду США та Центру міжнародного приватного підприємництва (СІРЕ)».