Право і кіно: дискусійний показ нового фільму закарпатця В’ячеслава Бігуна

У мультимедійній аудиторії Драгоманівського університету в столиці на вулиці Тургєнівській сонячно. Цього квітневого дня на допрем’єрний показ фільму «Verdict 19» юриста та режисера, дослідника напрямку «Право і кіно» В’ячеслава Бігуна зібралися не лише студенти. Гостей ініційованого професором факультету, адвокатом Лесею Дубчак показу приймає декан Богдан Андрусишин. Окрім автора, з-поміж них – авторитетний правознавець Володимир Сущенко, один із основоположників Факультету правничих наук НаУКМА, та один із персонажів фільму – учасник конкурсів до Верховного Суду та Вищого антикорупційного суду Костянтин Докійчук.

Саме завдяки академічній свободі, яка пануватиме в Університеті, як відзначив із подякою ініціаторам показу В’ячеслав Бігун, і можна досягти якісного дискурсу про актуальні та реальні проблеми, з якими вже скоро студентам доведеться мати справу на практиці.

Чому? «Verdict 19» означений як «персональна історія створення Вищого антикорупційного суду». Актуальна і промовиста, драматична історія головного героя фільму – професора Олександра Мережка свідчить за багатьох і багато про що. Тут і історичні паралелі: драматична доля правознавця Л. Петражицького, що перегукується з долею героя фільму, і доля його брата і дідуся: поранених на різних війнах різницею у 115 років. Тут і етичні та педагогічні паралелі: як домогтися, щоби те, чого вчать студентів-правників в аудиторіях, здійснювалося ними ж і в житті.

Привід – суддівські конкурси (як, до речі, і прокурорські), що порушують гострі дискусійні питання.

Професор В. Сущенко фільм «Verdict 19» називає «художньо-документальним» і додає: «у ньому багато емоцій. І ці емоції я відчув на собі. Часто наприкінці фільму аплодують. А тут – тиша. Тиша, тому що цей фільм примушує замислитися. Тому фільм хороший. І, якщо б вдалося зробити з нього такий собі «концентрат», то його можна показувати в усіх органах державного управління, зокрема в органах судової влади точно…».

Фільм порушує фундаментальне питання: як сталося так, що як до, так і після Революції Гідності група юристів змогла ввести в оману тисячі інших висококваліфікованих юристів, провести в межах конкурсів тисячі тестів і так і не оприлюднити стандартів і шаблонів відповідей; чому оцінювання проводиться настільки суб’єктивно; чому ці фактично ошукані юристи не спромоглися змінити цю систему, а ті одиниці, які протестували, опинилися на маргінесі? Адже про це майже не чути в провідних ЗМІ, професійній пресі, які натомість заполонили оповіді про безпрецедентну прозорість конкурсів.

Фільм спонукає і до багатьох інших запитань і міркувань. З кінця березня уже відбулося кілька допрем’єрних дискусійних показів фільму «Verdict 19»: в Американському домі в Києві, в Тячеві та Ужгороді (зокрема в УжНУ), а сам фільм вже кілька тижнів – у топ найпопулярніших українських документальних фільмів за версією найбільшої в світі кіно-бази IMDb.com.

Та чи є відповіді? Деякі виявила дискусія після перегляду. Костянтин Докійчук мовчазно прийняв свій образ у фільмі «Verdict 19». Щодо конкурсів він особливої думки про їхніх ініціаторів. «Конкурси хтось добре продумав ще на етапі законодавства. Аби зробити так, щоби показати світу, що наче система реформується і водночас дозволити цій системі відтворитися за нових умов. Але це не дає можливості нам надалі розвиватися», - звертається він уже до студентів. «Адже ви, як майбутні прокурори, слідчі, адвокати, не зможете себе зреалізувати, навіть, якщо у вас буде багато талантів. Ви не зможете зреалізуватися в державі, яка перебуває в стагнації та корупційному середовищі. Ви, або будете грати в цю гру, або… але проблема в тому, що система все одно «вихоплює» частину людей, які грають у цю гру, і тягне їх до в’язниці, аби показати світу, що ми десь і правова держава. Але, зрештою, ви повноцінно не зможете себе реалізовувати. Тому сподіваємося, що ця тенденція «переломиться» і щось зміниться», говорить він із надією.

І як  уже досвідчений юрист дає студентам і пораду кар’єрного змісту: «Очікується, що посади в державі і далі будуть займатися за конкурсною системою. Тому, якщо ви прагнете десь-колись зайняти певну посаду, вже закладайте основи вашої майбутньої кар’єри. Тобто, добивайтеся максимальної чистоти в своєму житті та в своїй професії».

Володимир Сущенко теж водночас критичний і надихаючий. «Ідея конкурсного добору правильна і навіть красива. Але цю ідею спотворили в процесі реалізації. Зовнішня картинка для суспільства і для закордонних колег, донорів і друзів, які вклали великі кошти в ці конкурси, була красивою. Але в нас різна ментальність і психологія. На заході намагаються, щоби слова співпадали з ділами. Але в нас не так, на жаль…», – зазначає він. «Я називаю те, що відбувається «судовою недореформою», – додає професор, – і вважаю, що судова система перебуває в стадії колапсу, не просто кризи, саме колапсу…»

Професор утім надихає студентів: «Це не привід впадати в розпач. Опустити руки… Нічого в цій країні не зміниться, якщо ви будете шукати шляхи втечі з неї. Якщо втечуть найкращі, найрозумніші, найкреативніші молоді люди, то повірте, змін не відбудеться. Тому іноді треба стиснути зуби і йти вперед. І тут вам приклад В’ячеслава Бігуна, Костянтина Докійчука, Олександра Мережка, які це зробили. Якщо таких людей не буде, то нічого не змінюватиметься. Ще раз – не впадати в розпач. Вчитися і робити краще», підсумував професор.

Леся ДУБЧАК, к. ю. н., професор кафедри правознавства та галузевих юридичних дисциплін НПУ імені М.П.Драгоманова, керуючий партнер адвокатського бюро «Лесі Дубчак»

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання