У мультимедійній аудиторії Драгоманівського університету в столиці на вулиці Тургєнівській сонячно. Цього квітневого дня на допрем’єрний показ фільму «Verdict 19» юриста та режисера, дослідника напрямку «Право і кіно» В’ячеслава Бігуна зібралися не лише студенти. Гостей ініційованого професором факультету, адвокатом Лесею Дубчак показу приймає декан Богдан Андрусишин. Окрім автора, з-поміж них – авторитетний правознавець Володимир Сущенко, один із основоположників Факультету правничих наук НаУКМА, та один із персонажів фільму – учасник конкурсів до Верховного Суду та Вищого антикорупційного суду Костянтин Докійчук.
Саме завдяки академічній свободі, яка пануватиме в Університеті, як відзначив із подякою ініціаторам показу В’ячеслав Бігун, і можна досягти якісного дискурсу про актуальні та реальні проблеми, з якими вже скоро студентам доведеться мати справу на практиці.
Чому? «Verdict 19» означений як «персональна історія створення Вищого антикорупційного суду». Актуальна і промовиста, драматична історія головного героя фільму – професора Олександра Мережка свідчить за багатьох і багато про що. Тут і історичні паралелі: драматична доля правознавця Л. Петражицького, що перегукується з долею героя фільму, і доля його брата і дідуся: поранених на різних війнах різницею у 115 років. Тут і етичні та педагогічні паралелі: як домогтися, щоби те, чого вчать студентів-правників в аудиторіях, здійснювалося ними ж і в житті.
Привід – суддівські конкурси (як, до речі, і прокурорські), що порушують гострі дискусійні питання.
Професор В. Сущенко фільм «Verdict 19» називає «художньо-документальним» і додає: «у ньому багато емоцій. І ці емоції я відчув на собі. Часто наприкінці фільму аплодують. А тут – тиша. Тиша, тому що цей фільм примушує замислитися. Тому фільм хороший. І, якщо б вдалося зробити з нього такий собі «концентрат», то його можна показувати в усіх органах державного управління, зокрема в органах судової влади точно…».
Фільм порушує фундаментальне питання: як сталося так, що як до, так і після Революції Гідності група юристів змогла ввести в оману тисячі інших висококваліфікованих юристів, провести в межах конкурсів тисячі тестів і так і не оприлюднити стандартів і шаблонів відповідей; чому оцінювання проводиться настільки суб’єктивно; чому ці фактично ошукані юристи не спромоглися змінити цю систему, а ті одиниці, які протестували, опинилися на маргінесі? Адже про це майже не чути в провідних ЗМІ, професійній пресі, які натомість заполонили оповіді про безпрецедентну прозорість конкурсів.
Фільм спонукає і до багатьох інших запитань і міркувань. З кінця березня уже відбулося кілька допрем’єрних дискусійних показів фільму «Verdict 19»: в Американському домі в Києві, в Тячеві та Ужгороді (зокрема в УжНУ), а сам фільм вже кілька тижнів – у топ найпопулярніших українських документальних фільмів за версією найбільшої в світі кіно-бази IMDb.com.
Та чи є відповіді? Деякі виявила дискусія після перегляду. Костянтин Докійчук мовчазно прийняв свій образ у фільмі «Verdict 19». Щодо конкурсів він особливої думки про їхніх ініціаторів. «Конкурси хтось добре продумав ще на етапі законодавства. Аби зробити так, щоби показати світу, що наче система реформується і водночас дозволити цій системі відтворитися за нових умов. Але це не дає можливості нам надалі розвиватися», - звертається він уже до студентів. «Адже ви, як майбутні прокурори, слідчі, адвокати, не зможете себе зреалізувати, навіть, якщо у вас буде багато талантів. Ви не зможете зреалізуватися в державі, яка перебуває в стагнації та корупційному середовищі. Ви, або будете грати в цю гру, або… але проблема в тому, що система все одно «вихоплює» частину людей, які грають у цю гру, і тягне їх до в’язниці, аби показати світу, що ми десь і правова держава. Але, зрештою, ви повноцінно не зможете себе реалізовувати. Тому сподіваємося, що ця тенденція «переломиться» і щось зміниться», говорить він із надією.
І як уже досвідчений юрист дає студентам і пораду кар’єрного змісту: «Очікується, що посади в державі і далі будуть займатися за конкурсною системою. Тому, якщо ви прагнете десь-колись зайняти певну посаду, вже закладайте основи вашої майбутньої кар’єри. Тобто, добивайтеся максимальної чистоти в своєму житті та в своїй професії».
Володимир Сущенко теж водночас критичний і надихаючий. «Ідея конкурсного добору правильна і навіть красива. Але цю ідею спотворили в процесі реалізації. Зовнішня картинка для суспільства і для закордонних колег, донорів і друзів, які вклали великі кошти в ці конкурси, була красивою. Але в нас різна ментальність і психологія. На заході намагаються, щоби слова співпадали з ділами. Але в нас не так, на жаль…», – зазначає він. «Я називаю те, що відбувається «судовою недореформою», – додає професор, – і вважаю, що судова система перебуває в стадії колапсу, не просто кризи, саме колапсу…»
Професор утім надихає студентів: «Це не привід впадати в розпач. Опустити руки… Нічого в цій країні не зміниться, якщо ви будете шукати шляхи втечі з неї. Якщо втечуть найкращі, найрозумніші, найкреативніші молоді люди, то повірте, змін не відбудеться. Тому іноді треба стиснути зуби і йти вперед. І тут вам приклад В’ячеслава Бігуна, Костянтина Докійчука, Олександра Мережка, які це зробили. Якщо таких людей не буде, то нічого не змінюватиметься. Ще раз – не впадати в розпач. Вчитися і робити краще», підсумував професор.
Леся ДУБЧАК, к. ю. н., професор кафедри правознавства та галузевих юридичних дисциплін НПУ імені М.П.Драгоманова, керуючий партнер адвокатського бюро «Лесі Дубчак»