У вівторок, 15 липня, президент Володимир Зеленський підписав закон про множинне громадянство, який визначає умови, за яких людина може бути громадянином України й одночасно іншої держави. Щоб закон про множинне громадянство офіційно вступив у силу його мають оприлюднити на офіційному інтернет-порталі Законодавства Україні. Нагадаємо, законопроєкт №11459 про введення інституту множинного громадянства в Україні депутати Верховної Ради прийняли у червні 2025 року. Тоді «за» проголосували 243 нардепів.
Що взагалі означає цей закон для пересічних українців, і зокрема для закарпатців, що саме хочуть врегулювати законотворці, а також про потенційні ризики й переваги для zaholovok.com.ua розпитав Алена Панова, юриста, дипломата, професора УжНУ.
За словами Алена Панова, законопроект не є абсолютно новим законом ─ це пакет змін до чинних актів, однак потрібно дочекатися публікації остаточного тексту і подальших нормативних документів від Кабміну та інших органів, аби оцінити, як це запрацює на практиці. Законопроект створює нове правове поле та водночас фіксує правові реалії, що склалися роками, у питаннях громадянства. Зокрема умови, за яких людина може бути громадянином України й одночасно іншої держави.
─ Українське законодавство тривалий час не визнавало множинне громадянство. Хоча були положення, які навіть передбачали втрату українського громадянства у разі набуття іншого, на практиці ці санкції майже не діяли. Тому ми маємо ситуацію, коли значна громадян частина мешканців Закарпаття, наприклад, мають громадянство інших країн — і це роками лишалося неврегульованим.
Ален Панов зауважує, що основне нововведення ─ це «спрощений список країн» або «білий список країн», громадянство яких визнається легальним водночас з українським. Цей список має сформувати Кабінет Міністрів протягом шести місяців. Про це йдеться у тексті законопроекту у пункті шостому статті 5*1.
─ У цьому, як на мене, закладено певну невизначеність. Тому оцінювати наслідки для наших краян можна буде тоді, коли ми побачимо цей список. Сам факт того, що його визначатиме Кабмін, свідчить про його формування в «ручному режимі». Законодавство дає певні можливості, а реалізацію здійснюватиме орган виконавчої влади. Яким буде цей список, які саме країни до нього увійдуть, чи можна буде його змінювати, спочатку включивши якісь країни, а потім виключивши їх — поживемо, побачимо.
Дипломат пояснив, що серед запропонованих критеріїв належності до списку, згадуються держави, які 2 березня 2022 року під час голосування на Генеральній Асамблеї ООН, підтримали або не підтримали резолюцію щодо України. Тоді її підтримала 141 країна; проти висловились 5 країн, а утримались ─ 32. Звісно, список критеріїв цим не обмежується, Кабмін зможе визначити й інші.
─ Якщо, наприклад, Угорщина чи Румунія не потрапить до списку, їх громадянство не буде легалізоване. Це може створити додаткові юридичні ризики для місцевих мешканців, які окрім українського громадянства мають додатково ще румунське чи угорське. В такому випадку воно вважатиметься нелегальним.
Другим важливим аспектом законопроєкту є можливість розширення кола осіб, які можуть отримати або зберегти українське громадянство, зокрема тих, хто проживає за кордоном і вже має громадянство інших держав. На думку Алена Панова, це може вплинути на політичний процес в Україні, оскільки такі люди зможуть брати участь у виборах, хоч не проживають на території країни.
─ Тобто ми говоримо про мільйони людей, які фактично не мають жодного відношення до подій, у яких беруть участь ті, хто залишився в країні. Цей аспект ─ надзвичайно важливий. Крім того, механізми його реалізації поки що залишаються незрозумілими.
Однак, зауважує Ален Панов, юридична техніка документа у деяких частинах не чітко виписана. Тому, зокрема, існує ризик штучного розширення електорального поля за межами України. Окрім цього, потенційно можливе надання права іноземцям на доступ до публічної служби, якщо це не буде обмежене іншими нормативними актами. Можливо, законопроєкт містить у собі певні внутрішньо політичні цілі на майбутнє ─ «така собі закладка у виборчій стратегії».
─ Позитив у нормативному акті ─ очевидне прагнення врегулювати проблему, яка триває вже багато років. Це однозначно плюс, - резюмував Ален Панов.
Валерія Рубаняк