Що ж, дієти дієтами, а мій Пішта над тими весняними салатами вже частенько важко зітхає. Вирішила я сьогодні порадувати його пончиками. А так як тіста зазвичай замішую багато, то начинки зроблю різних видів. Щоб і солоного було (з м’ясом та кропом), і солодкого (з вишнями та пудрою).
Так як дріжджове тісто завжди роблю «на око» і воно, то рідке і розлазиться, то таке густе, що при випіканні пончики виходять як хліб, - зараз вирішила заглянути в інтернет по рецепт. Варіантів тіста знайшла безліч, тож обрала найпростіший і чітко виважила всі інгредієнти.
Для тіста: вода – 500 мл, дріжджі сухі – 1 пакетик, сіль, яйце, мука – приблизно 600г.
Набираємо в кружку теплої води і розводимо в ній пакетик сухих дріжджів. Розбиваємо і перемішуємо яйце (можна й два). Зливаємо все разом в миску і солимо. Потім, помішуючи, додаємо муку. Орієнтуватися треба на те скільки «візьме тісто».
Взяло тісто і ті 600 грам, і ще трохи «на око» (вибачте, не втрималася), щоб вийшло середньо-густої консистенції. Накриваємо газетою і ставимо в тепле місце хай «росте», а тим часом можна взятися за начинки.
Легше всього приготуватиначинку №1: почистити вишні від кісточки і все готово! Не забуваємо в кожний пончик, крім ягід, ставити пів ложечки цукру або пудри.
А ось із м’ясними треба трошечки постояти біля плити.
Для начинки№2 нам потрібні: фарш – 150г, гурка – 100г, середня цибулина, морква – 1шт., олія для обсмажування.
Для начинки№3: фарш – 150г, середня цибулина, великий пучок кропу, олія для обсмажування.
Щоб паралельно робити обидва, чистимо і дрібно нарізаємо обидві цибулини. Натираємо на крупній терці чищену моркву, а далі подрібнюємо кріп.
Накаляємо сковорідку, вливаємо трохи олії і ставимо смажитися половину підготовленої цибулі. Потім додаємо моркву і чекаємо золотистого відтінку, помішуючи. Далі додаємо фарш та гурку, приправу, закриваємо кришкою і тушимо все разом хвилин 7-10 до готовності.
Іншу начинку по тій же схемі: золотиста цибуля – фарш – тушимо до готовності. Потім перекладаємо в глибоку тарілку і змішуємо з кропом.
Коли тісто вже підросло, а начинки остили, починаємо ліпити пончики. Щоб не клеїлися до рук, я їх притрушувала мукою, та при жарці незначна кількість осипалася з пончиків в олію. І періодично треба було ложкою знімати почорнівшу на дні.
Мені от підказали, хоч трохи і запізно, що краще змащувати руки олією – тоді і тісто не клеїться і на поверхні виробів немає дрібних піщинок. Я ось не встигла, а ви спробуйте. Піджарюємо на середньому вогні, щоб всередині не залишилися сирими. Якщо шо, то можна і на маленькому.
Загалом, так чи інакше, пончики видалися на славу. Пішта на радощах за дві щоки наминав (с) та й я зробила «вихідний» своїй дієті.
Імпровізуйте з інгредієнтами. Всім смачного!
