У квітні 2022 року Польсько-американський культурно-освітній благодійний Фонд Костюшка (заснований у США ще у 1925 р) за підтримки Smithsonian Cultural Rescue Initiative (США) ініціював для України корисний масштабний проект — фінансово підтримати культурні об’єкти, інституції, які постраждали від бомбардувань або не в змозі належно утримувати фонди через ситуацію в країні. З листопада 2022 до липня 2023 цю програму в Україні координував др Ярослав Кіт. Коли сталося повномасштабне вторгнення, дуже багато структур у Польщі вирішили допомагати чим можуть українському культурному середовищу. Фундація Костюшка погодилася сприяти цьому фінансово.
Мета програми, яка розпочалася в Україні рік тому, була знайти об’єкти музейної, бібліотечної, культурної спадщини, що перебувають під загрозою знищення або частково поруйновані. І допомогти із закупівлею обладнання, матеріалів, які допоможуть зберегти фонди.
«Американцям і полякам, які створили цю ініціативу, було важливо надати конкретну адресну допомогу тим, хто потребує. Щоб чітко побачити, що і для чого куплено. Я, маючи широкі контакти і можливість їздити в Україну, почав працювати з цим напрямком, - розповідає др. Ярослав Кіт.- Протягом кількох місяців ми шукали культурні об’єкти, які потребують допомоги, купували обладнаннями, привозили. Загалом допомогли 39 музеям, національним та обласним бібліотекам, обласним краєзнавчим музеям, архівам, картинним галереям, культурним організаціям які мають читальні зали. А також приватним музеям і музеям в університетах».
Аби отримати допомогу необхідно було надіслати заявку до Фонду. Львів, Івано-Франківська, Умань, Переяслав, Дніпро, Чернігів, Харків, Одеса та інші міста стали реципієнтами програми. «Специфіка цієї допомоги у тому, щоб врятувати насамперед ті установи, які постраждали від бомбардувань. Зокрема, бібліотеки Харківської та Київського університетів, де були влучання, фонди і сховища залиті. На Львівщині ракета вибухнула поруч із Золочівським замком: вибиті вікна, зруйновано дах. Друга група об’єктів- це ті, кому ми допомагали збирати фонди із сходу та півдня України і перевозили у Львів і Вінницю. Ми допомагати з обладнанням фондосховищ тощо. Наступна категорія - об’єкти по всій території України, які потребували спеціальної техніки, щоб пережити осінь-зиму (генератори, обігрівачі). Один музей навіть дав запит на бензопили, і це були реальні потреби, - додає др. Ярослав Кіт. - Загальна сума підтримки станом на липень 2023 р. склала 6,5 млн. грн. До кінця літа ми довозили пристрої безперебійного живлення та генератори. Понад 20 станцій із сонячними батареями, зарядні станції ЕкоФлоу, які дозволяють утримувати з електрикою цілі поверхи бібліотек і музеїв. Найбільш кісним та дорогим пристроєм став 100 кВт дизельний генератор для Національного дендрологічного парку "Софіївка» в Умані. Це була досить важка логістична справа, щоб купити 1500кг генератор і перевезти з Польщі до Умані» до державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура», розповідає др. Ярослав Кіт, вдалося купити спеціальні 3D сканери для того, щоб оцифровувати кераміку. Фонд отримував багато різноманітних запитів, починаючи від професійних стелажів до осушуючих та зволожуючих пристроїв. А ще цифрові сканери, фотоапарати, лептопи і багато речей, які здавалося б менш потрібні, але насправді необхідні для роботи. Деколи музеї чи бібліотеки надсилали фотографії, зразу ставало зрозумілим, що потрібно рятувати.
Отримав допомогу й Івано-Франківськ, місто, ніби далеко від фронту. Але місцевий, краєзнавчий музей має колекцію ліжників і артефактів з тканин, тому потребували осушувачі зволожувачі, датчики температури і вологості, купували. Закарпатські культурні об’єкти до Фонду не подали жодної заявки. Поміж тим вони мають шанс, необхідно звернутися до Фонду Костюшка, обґрунтувавши свої потреби. Адже культурна спадщина України, де б вона не зберігалася, все одно страждає від війни.
Чому треба фінансово підтримувати культуру, навіть у воєнний час, питаємо в пана Ярослава. «У США, багатьох країнах Європи одним з найважливіших моментів є культура. В Україні її недооцінюють. Після перемоги на чому будувати цю державу? Щоб зберегти фонд нації, генофонд, національну ідентичність. В Україні багато говорять, нащо купувати для музею, краще купіть для війська. Що будуть робити харків’яни, наприклад, якщо не залишиться жодної культурної спадщини? - коментує керівник проєкту. - Ми, реалізовуючи цей проект, дізналися наскільки багато цікавих речей є у музеях України. У багатьох регіональних краєзнавчих музеях є унікальні речі абсолютно важливі для того, щоб говорити про велич української культури, потужність у світовому контексті. Маємо давню історію. Дуже тішуся, що брав участь у цьому масштабному проєкті. Багато дізнався, побачив цікавих, добрих, безкорисливих людей, які шалено вболівають за українську культуру, щоб зберегти її для наступних поколінь».
