Нещодавно завершився один з наймасовіших фестивалів «Студреспубліка2014». Учасники мали можливість спробувати себе в різного роду заходах (дебати, оргдіяльнісна гра, конкурси краси і т.д), а також обрати собі студентського мера на наступний навчальний рік. Цього року прихильність здобув Іван Граб – студент 4 курсу фізичного факультету. На сьогодні Іван є також головою Студентської ради УжНУ. Ще новий студентський мер захоплюється грою в КВН. Про це та більше Zaholovok.com.ua дізнався від нового лідера закарпатських студентів.
Ти присвятив грі в КВК декілька років. На сьогоднішній день продовжуєш цим займатися?
Поки що ні. Не граю, бо не вистачає часу. На жаль. Нещодавно на Студреспубліці був КВК, і я мав можливість з колегами виступити. Ми взагалі нічого не готували, просто вийшли й імпровізували. Відразу з`явилося таке відчуття ностальгії за минулими іграми.
Що на той час для тебе означали ці ігри?
З самого початку, коли я дізнався про КВК, для мене це звучало престижно. І зараз так само. Коли ми вигравали, їздили по інших містах, то я йшов грати не заради Кубку, не заради перемоги, а просто, щоб побути на сцені. І це відчуття – ти стоїш на сцені і тебе слухає 500 людей, ще й вдається вдало пожартувати. Просто феноменально.
Страху перед сценою в тебе ніколи не було?
Давно. Коли ще був у школі. У 4-му класі на відріз відмовлявся виходити на сцену на свята. На День матері я навіть плакав, щоб не виходити на сцену, і мама казала: «Йди, ти зможеш». А зараз без публіки не можу.
А в шкільні роки ти займався громадською діяльністю?
Ну, я тоді співав у хорі, якщо це можна назвати громадською діяльністю (посміхається). На той час, на жаль, як такого самоврядування у нас і не було. Проте сьогодні вже є сформований шкільний парламент
Що привело тебе на вибори голови Студентської ради УжНУ?
На той час я займав на фізичному факультеті посаду голови Студради та голови профбюро. Як такої Студради йне було. З`явилося бажання об`єднати все це,тобто те, що робиться на факультеті, робитий на інших. Якась мотивація. Бажання йти вперед.
Чи виправдала себе робота в Студраді за останній рік?
Взагалі, коли я зайняв посаду голови,було багато розчарувань. Ректорат мало що чув до тих пір про такий орган самоврядування, як Студрада, тому було багато проблем з відновленням положення.Ніби положення є,воно затверджене, але не відповідає теперішнім законам про вищу освіту, і тому ми його зараз будемо переробляти. До того ж, в нас не було фінансування, а голови Студрад діяли тільки на громадських засадах. Зараз вже є якісь кошти, заохочення.
Яку приблизну кількість проектів вдалося втілити в життя за рік?
Десь чотири. Більшість з них культ-масового характеру. Ще один проект запланований вже на це літо–єдина інтернет-сітка УжНУ. Щоб поєднати гуртожитки та факультети. Мої друзі живуть в гуртожитку й кажуть, що інтернет там досить поганий, тому платити за це гроші не надто хочеться. Ці всі проекти можна назвати реабілітаційними. Вони були спрямовані на те, щоб відновити роботу Студради, аби вона мала якісь кошти та могла проводити більш масштабні проекти. Одним із масштабних проектів, який ми проводили із ГО «Самодопомога Закарпаття», був «Студентськийбограч-фест». Також ми долучалися до благодійних проектів: збирали кошти для Ільницької школи-інтернату. Десь в кінці серпня плануємо провести благодійну ярмарку на площі Шандора Петефі, ближче до Дня Незалежності.
Плануєш надалі йти на вибори голови Студради?
Так, ще на один рік піду.
За яким принципом відбувався вибір студентського мера?
Кандидатури створювали свої партії, створювали передвиборчу програму, робили партійний внесок, реєстрували партію. В партії мали бути три різні капітани. Щоб зареєструватись, необхідно було зібрати не менше 50 підписів від учасників Студреспубліки. Зробили. Зареєстрували партію, кандидата. Далі дебати. Потім за одну годину кожен з кандидатів мав переконати учасників голосувати за нього. Один із учасників – ЛадиславПомпель– провів анкетування на тему "Чого не вистачає на Студреспубліці?". І далі, головне, це дебати, а потім вже вибори.
Як тоді ти оцінював свої шанси на перемогу?
Ну, не знаю. Я трошки полінувався й не ходив з анкетами, що надало перевагу у виборцях Ладиславу. Я не знав, чи питати, бо там були 2 типи людей: активна частина, яка слідкує, щоб люди гарно відпочили, і ті, хто прийшов відпочити. Тому в цілому, важко сказати…не знаю.
Що головне на сьогодні ти запам`ятав для себе з обов'язків Студентського мера?
На інавгурації мені вручили Конституцію, де було чітко все прописано. На жаль,ще не повністю прочитав її. Основним правилом кожного, хто йде на Студреспубліку, є підвищення організаційного рівня. Студреспубліка– це своєрідна модель країни. В нас там були свої гроші, закони: тютюнопаління лише у відведених місцях; сильноалкогольні напої заборонені. Ми прагнули допомогти людям, які хочуть себе десь проявити.
Коли ти їхав на Студреспубліку, чи думав ти взагалі про участь у виборах?
Навіть коли збирав команду – ні. І потім навіть не думав про це. А вже там поговорив з учасниками й мені це стало цікаво.
Студреспубліка-2014 стала популярною у ЗМІ завдяки Love–параду. Яке в тебе ставлення до цього?
Цей парад виник спонтанно, три роки тому. Під час нічної вечірки дівчата вирішили переодягнути своїх же хлопців. Організаторам це запам'яталося як веселе дійство, яке справило позитивне враження на присутніх. Це, скоріше, було проявом самоіронії. Всі триста людей, які на це дивилися, і ті, що брали участь розуміли ступінь серйозності. Це було просто для розваги, а дехто це називає латентним. Секти в Україні забороняють, а вони й так існують. Тому це вибір кожного.
У ролі Студентського мера запланував уже якісь заходи?
Збираюся долучити Студреспубліку до благодійної ярмарки у серпні. Традиційним вже стала ужгородська регата. У нас будуть збори магістрату 17 липня, ми розглядатимемо нову концепцію на новий навчальний рік, різні заходи, акції, флеш-моби і т.д.
Чи думав ти колись пов'язати себе з якоюсь політичною партією?
Ні. Ну, я і не можу, бо СтудрадаУжНУ стане прив'язаною до політики, Студреспубліка також. Ніколи не думав, бо скептично ставлюся до політики, політичних партій, політиків. Проте не всі політики є поганими людьми.
Чим ще займаєшся, крім громадської діяльності?
Більше вже як два роки працюю тамадою, ведучим на різних заходах. У майбутньому міг би стати вчителем інформатики, ну, можливо.
Чи вистачає тобі часу для коханої людини?
Інколи не вистачає її. Зараз я намагаюся більше часу з нею проводити. Раніше, під час навчання, роботи в Студраді і роботи тамадою, були трохи конфлікти із-за цього, але ми дорослі люди і все розуміємо.
Твоя друга половинка підтримує твою активну життєву позицію?
Так. Вона сама також активна, хоче йти в студентське самоврядування. Багато в чому мені допомагає. Ходила зі мною на збори Студради, на дебати або на конференції чи навіть корпоративи, які я проводив. Думаю, в майбутньому це їй знадобиться.
Чи думав ти, де працюватимеш після закінчення університету, і чи буде це якось пов`язано з громадською діяльністю?
Було таке. Думати можна, але час йде і змінюються обставини. Я ще маю 2 роки і, думаю, за цей час багато чого зміниться. Зараз я залишаюся очільником і прихильником студентського самоврядування. Буду паралельно навчатися. Потім отримаю диплом і дивитимуся, які у нас реальні можливості допомогти студенту влаштуватися на роботу, як на це зреагують, мені буде цікаво.
Після закінчення чи не планував ти створити свою громадську організацію?
Не можу нічого говорити. Життя така річ, яка примушує тебе щось робити. Все залежить від обставин, але цілком можливо.
Чи думав ти колись взяти і залишити все?
Думав, коли ми сварилися з дівчиною, або я вже просто не міг: зранку пари, потім побігти туди, сюди, збори. Під час Євромайдану, в цей важкий час, взагалі хотілося побути простим студентом-фізиком, ведучим.
Марія Туряниця, студентка відділення журналістики УжНУ, спеціально для Zaholovok.com.ua