З нагоди ювілею УжНУ до Ужгорода завітали вископоважні гості, серед яких і особистість світового рівня, знакова людина для України, видатний мислитель і діяч сучасності Богдан Гаврилишин.
Пане Богдане, Ви - людина, яка змінила долю декількох країн. Що потрібно, щоб змінити Україну у цивілізаційний бік?
Україну треба трансформувати, а не тільки реформувати. Цю трансформацію проведе молода генерація, бо люди, які зараз є при владі, не зможуть цього зробити.
Як саме це зробить молодь?
Я маю чіткий план дій щодо цього. Свого часу я продав усе, чим володів і заснував Фонд Богдана Гаврилишина. Вже третій рік ми впроваджуємо програму «Молодь змінить Україну», метою якої якраз і є тотальна трансформація країни, оскільки вона потребує сьогодні повної зміни в політичних, економічних і соціальних системах. Основне завдання програми – створення критичної маси молодих людей, які є рушієм змін і можуть здійснити трансформацію України.
Чи можуть стати учасниками цієї програми студенти і випускники УжНУ?
Звичайно, випускники і навіть студенти-старшокурсники віком від 20 до 35 років. Вони повинні володіти англійською, мати дійсне бажання зробити щось вагоме для України. І третє – вміти працювати у команді. Це молоді громадяни, які пов’язують своє майбутнє з Україною і прагнуть покращити її стан. Вони мають певні знання про світ та володіють іноземними мовами. Вони є професійні, етичні, активні в громадському чи політичному житті та вміють працювати в команді.
У чому полягає програма?
Учасники Програми формують групи з 6-7 осіб. Оптимальним є склад, коли в кожній групі є політолог, юрист, економіст, соціолог чи культурний антрополог або особи, які мають науковий інтерес у цих напрямах.
Сформовані групи вивчають досвід деяких європейських країн, які досягли найвищого рівня людського й економічного розвитку і для яких характерні:
- · повна політична свобода (прозорість і відкритість влади);
- · певний рівень економічного добробуту для всього населення;
- · соціальна справедливість, особливо у сферах освіти, охорони здоров’я, безробіття, пенсійного забезпечення;
- · симбіотичне співжиття з біосферою (природою, довкіллям), а не її експлуатація, руйнування та забруднення.
Кожна група вивчає одну з цих країн – Австрія, Німеччина, Польща, Норвегія, Швеція, Швейцарія. Потім – зустрічі з послами цих країн в Україні, за тим – навчальна поїздка до вибраної крани, яку готує сама група: пишуть електронні листи до парламенту, до різних міністерств, до деяких недержавних організацій. І пропонують зустрітись для дискусії. Її мета – вибрати з цієї країни ті складові успіху, які підійдуть для структури майбутньої України, її майбутнього як ефективної країни, себто вивчають, якою повинна бути політична структура, економічна система, соціальна політика, якою має бути екологічна політика. Після цього пишуть статті, дають інтерв’ю, а наприкінці кожного року маємо робочу конференцію, де усі групи обмінюються отриманим досвідом.
Тоді учасники вже мають ту свою першу чернетку, як виглядатиме майбутнє України, які цінності сповідуватимемо.
Які цінності, на Ваш погляд, пріоритетні для України?
Проєвропейські. Ми повинні розуміти, що працювати варто нарешті з почуття обов’язку, а не тільки «за зарплату». От, наприклад, медичну службу на Майдані ініціювали люди, які не отримували ні зарплати за це, ні вказівок на її створення. Себто треба не тільки вимагати своїх прав, а й віддано і багато працювати з почуття обов’язку. Як наші добровольці йшли в АТО, ризикуючи своїм життям і здоров’ям – бо почували обов’язок перед своєю Батьківщиною. Українці у цьому є попереду світу. І ми можемо подарувати світу ці цінності.
Якими є Ваші враження від відвідин УжНУ?
Найяскравіші враження – від зустрічі зі студентами. Зразу звучали запитання, такі досить гострі. І слухали досить уважно, тобто є певна якість слухання, аудиторія виглядає зацікавлено. А якість студентів є настільки ж важлива, як якість професорів, часом навіть більш важлива. Якщо є дійсно добрі студентів, то вони можуть навчитись дуже багато.
Найкращі враження також і від спілкування з ректором – професором Володимиром Смоланкою. Він святкує 70-ліття університету і разом з тим він думає про майбутнє, справді. Це дуже важливо і дуже приємно вражає. Особливо відзначу добре налагоджену співпрацю з багатьма університетами, особливо сусідніх для нас держав, це дуже важливо.
Богдан Гаврилишин -- український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат. Дійсний член Римського клубу.
Майже тридцять років Б. Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституті менеджменту МІМ-Женева. Очолював посади Директора з навчання (1960–1968 рр.), директора Інституту (1968–1986 рр.), почесного науковця (1986–1989 рр.). У Женеві він викладав такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами та ін. На початку 1970-х цей Інститут 25-річчя свого існування вирішив відсвяткувати по-особливому. Так було засновано всесвітній форум у Давосі, куди щороку стали з'їжджатися перші особи світового бізнесу і політики.
1990 року заснував Міжнародний інститут менеджменту (Київ). У 1996–1997 роках — директор Міжнародної академії довкілля (Женева).
Проводив семінари, головував на конференціях, читав лекції в університетах для груп фахівців та на міжнародних конференціях в більш, ніж 70 країнах, продовжує це робити.
Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1940 р., належить до куреня Лісові Чорти від 1946 р. У 2006–2008 рр. — голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту.
Заслужений діяч науки і техніки України (1992 p.). У 2010 р. заснував Благодійний Фонд «Богдана Гаврилишина».