Саме про це Юрій Андрухович натякає у своїй новій книзі «Лексикон інтимних міст». Зокрема, він розповідає про те, як вихопив ще в дитинстві «з таємного перешіптування дорослих про якесь велике переселення Андруховичів з Рахова до Станиславова – найімовірніше, десь у другій половині XIX століття. І щось мені підказує, що саме так воно й було».
Відтак Юрій Андрухович пише, що іноді вважає Закарпаття своєю прабатьківщиною і «через це завжди хочу в ньому бувати. Мандрувати Закарпаттям стало моєю ідеєю-фікс приблизно в підліткові часи. Я десятки разів перечитав виданий у Москві путівник «В горах и долинах Закарпатья» і так само десятки разів подумки облазив (чи облизав?) усі закарпатські замки.
Юрій Андрухович пише і про те, як ще у 1980 році, під час студентської практики в Ужгороді (місто було обране, до слова, свідомо) обійшов чи не всі закарпатські замки – «Невицьке, Мукачеве, Середнє, Королеве, Виноградове, і ясна річ – Ужгород».
Людмила Олійник, спеціально для Zaholovok.com.ua