Тварини у Національному природному парку «Синевир» на Міжгірщині реабілітаційного центру для бурих ведмедів полюбляють купатися.
За півроку всі шість звірів були привезені знесиленими і доведеними до критичної точки. Особливо, як розповів ветлікар Михайло Маслей, безнадійно виглядав Потап, якому міцно в’ївся у шию нашийник-ланцюг і непросто було його видалити. Михайло був учасником перевезення в кінці лютого ведмедя Потапа, який містився в тісній клітці кінноспортивного клубу «Барс» в Луганську. Звір переніс неймовірні муки: до всіх знущань, цькування собаками додався нашийник, який душив дорослого ведмедя. Добре, що знайшлися порядні люди і забили тривогу, допомогли відібрати тварина у господаря-садиста, а фахівці «Синевира» із зарубіжними колегами доставили його на місце лікування.
Умілий догляд за шістьма пацієнтами новоствореного центру реабілітації (вже надійшли прохання забрати ще 18 хворих тварин, але поки що їх забрати немає можливості) уже дав щедрі плоди: бідні тварини поступово повертаються до повнокровного життя.
Вихід в той день в широкий вольєр Потапа і Бубочки став справжнім спектаклем. Ведмідь з новою подругою носилися по колу, як маленькі діти, боролися, час від часу відпочиваючи і насолоджуючись листям чорниці, знімаючи з ялинки … яблука, прив’язані дбайливими господарями центру. Але найулюбленішим розвагою зміцнілої парочки стало купання і дружня боротьба в невеликому басейні.
Кожне з шести тварин пройшло важкий шлях знущань, голоду і безжальної експлуатації. 10-річного ведмедя Беню, наприклад, відібрали у жорстоких людей з міста Козятин Вінницької області: заради прибутку вони довели звіра до жахливого, дистрофічного стану. Ведмедиця Ірина два десятки років проживала в тісній клітці з арматури в місті Городок Хмельницької області.
Тепер ведмеді вперше не голодують, на карантині до щедрого раціону їм додають ще вітамінізовані добавки. Все впевненіше почуває себе ведмедиця Роза, а найбільший Дюрі, привезений з Ясіня, з худенького, покинутого і виснаженого поступово перетворюється на великого і красивого, більше 300-кілограмового жителя реабілітаційного центру, дуже схожого на родича грізлі. Він охоче фотографується, хоча працівник центру застеріг мене не чіпати клітку, тому Дюрі дуже спритний, а лапи у нього з такими кігтями.
- Наш 12-гектарний реабілітаційний центр, – каже директор НПП «Синевир» Микола Дербак, – перший в Україну, інші існують тільки в окремих країнах Європи – Польщі, Угорщини, Румунії, Чехії. Облаштований на кошти Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, він необхідний тваринам, які зазнали жорстокого поводження, постраждалим від стихійних лих. Проведена велика робота, тепер вся територія надійно огороджена, бажаючі можуть спостерігати за ведмедями на відстані.
У майбутньому тут потрібне розширення території – ведмедів, які потребують реабілітації значно більше, ніж очікувалося, - повідомили в mazgir.com.ua/
Фото Івана Кузовича