Аліса Смирна, власниця велосадиби "Bed&Bike "Добра нуч", що у с. Дубриничі на Перечинщині створила унікальний туристичний об’єкт. Тут радо приймають туристів, яким нерідко не надто радіють у традиційних готелях. Еко-велосадиба береже традиції Закарпаття і захоплює ними іноземців, які навіть... святкують тут гірське весілля із відповідним карпатським свідоцтвом.
«Свого часу, супроводжуючи туристів, як перекладач, я побачила їх очима потреби подорожувальників. Згодом, вже пропрацювавши роки у туризмі, я вирішила здобути спеціалізовану освіту в Австрії. Там я і зрозуміла, що таке насправді туризм. І зокрема те, що туристичний продукт для всіх – це продукт ні для кого. Крім того, я знаю, що на жодних курсах не можна навчитися того, що вивчиш, знайшовши людину-бренд у своїй сфері. Я таку людину знайшла. І насамперед пам’ятаю її пораду не боятися ставити перед собою «божевільні цілі». У нас є люди-бренди, які запам’ятовуються туристам – це, наприклад, Янко Деревляний із Яворника. Яворник можуть не запам'ятати, а Яворник з Янком не забудуть. А також Мішель і його буйволи. Це неймовірна історія приватної ініціативи, яка змінила хід екотуризму на Закарпатті»,- так Аліса Смирна, власниця туристичної велосадиби «Bad & Bike» про початок свого хобі, яке приносить крім задоволення ще і гроші.
Аліса пригадує свій перший туристичний тур, який привів її до велосипедної теми. Це були мандрівники з Берліну, яких два тижні поспіль треба було супроводжувати з велоспедами. «Мені було страшно починати, ми мусіли щодня проїжджати 50-70 км, по перевалах Карпатах. Боялася, що не зможу. Після того туру я була геть виснажена, все боліло,- розповідає Аліса. – Але з того і почався наш велотуризм. Ми «присіли2 на цю тему. Чоловік почав збирати велосипеди, зробили веломайстерню». Будівлю, де все це робилося, колись родина дівчини отримала як зарплатню від колгоспу. Проте для майстерні вистачало першого поверху. Другий стояв незадіяний. «Будівля нереально велика і коштує грошей. Я коли жила і працювала в Австрії, бачила фермерські будиночки, «матраценлагери». І от три роки тому ми пішли прибирати будівлю, бо треба було готуватися до велосезону. І я кажу: «Тут буде велосадиба. Та ідея пішла, що ми вже не зупинилися. Думали, інвестицій багато не буде, лишаємо як є. Але це так здається треба душ, туалет, інші зручності, щоб групи могли приїжджати. Якось воно пішло 4-5 місяців ми працювали, вигрібали і два роки тому запустилися. Багато приймаємо через коучсьорфінг, на чому не заробиш. Почали заїжджати круті українські групи на велосипедах. Ми є на booking, google maps».
Велосипедисти готель не люблять, каже господиня, це окремий вид туристів, все навколо у велотематиці. Навіть, якщо хочете накачати воду, треба покрутити педалі на велосипеді.
Аліса працює з двома типами туристів: ті, яких вона супроводжує у подорожах, велотурах, це переважно німці. І ті, що селяться в садибі прибувають з різних країн –Польща. Чехія, Швеція, інші країни. Почали активно приїжджати українці.
«Німці сюди приїжджають до нас в першу чергу їдуть за Карпатами . Бо Карпати -- це бренд. Хто був в румунських Карпатах, вже зробив собі галочку. Але то Євросоюз, а крок мужності -- це подорож до України, - каже власниця велосадиби "Bed&Bike "Добра нуч". -- Такі туристи не дуже інформовані, що вони у нас побачать. Навпаки, відкриті до нового. Їм подобаються гірські села. Насправді вони до нас приходять іноді з книжками, де флора і фауна і шукають ті рослини по горах. Ці люди у захваті. Їм дуже подобається гостинність, люди, традиційний спосіб життя наш. Туристів селимо по сім’ях, з якими співпрацюємо, їх приймають до себе родини і вони тут тиждень живуть. Ходимо в гори. Показуємо родзинки: сірководневе джерело на Новоселиці серед лісу, Буковцьово, Чорноголова, старі хати, архітектура».
Що найскладніше для іноземних туристів, які приїжджають в Україну. Найперше--це кордони, хто на авто, може провести на кордонах кілька годин. Проблем не виникає у тих, хто летить до Львова літаком, звідти вже їх забирає Аліса. Є ще справжні «екотуристи», які їдуть потягами. Це переважно спілки туристів, наприклад, Альпійська чи Шварцвальдська. За словами господарки велосадиби, аргумент таких подорожей в тому, щоб до мандравок готуватися і тривалий час добиратися до місця призначення. Потягом до Перечинщини з Німеччини-два дні. Це теж на думку екотуристів допомагає отримати багато вражень.
Сьогодні іноземці, які гостюють у велосадибі, мають прощальну вечірку-- закарпатські вечорниці з елементами лемківського весілля. «Вони будуть також співати, це Шварцвальська спілка. Люди ходили у місцевий бар тренуватися. Будемо їх також вчити робити голубці. Будуть елементи весілля. Обрали пару, яку одружимо. Ми даємо туристам свідоцтво, яке діє тільки в закарпатських селах», - інтригує Аліса. -- У нас всі складові сільського туризму: ми запрошуємо сільський колектив, купуємо продукти харчування у місцевих, вони допомагають прибирати куховарити. Тут вся моя душа, мої думки і серце. Це рай для екофріків, можна так сказати».
Сьогодні Аліса Смирна організовує авторські велотури Західною Україною, кількаденні кінні тури, а також працює у ще практично не задіяній в краї ніші сімейного туризму – започаткувала гурток «Екологічне краєзнавство».
Ірина Бреза, фото автора