У суботу, 23 травня, на схилах гори Пікуй одразу у кількох місцях загорілася суха трава та чагарники. Пожежа охопила кілька локацій на Верховинському Вододільному хребті, що розташований на межі Львівської та Закарпатської областей. До ліквідації займання залучили 20 рятувальників, 6 одиниць техніки та 8 працівників лісового господарства.
Як повідомили у пресслужбі ДСНС Закарпаття, горіння відбувалося у двох осередках загальною площею 4 гектари.
«У гасінні брали участь три пожежно-рятувальні підрозділи з Воловця, Жденієва та Нижніх Воріт. Моніторинг ситуації з повітря здійснювали за допомогою квадрокоптера», – зазначили рятувальники. Ліквідувати пожежу вогнеборцям вдалося близько 20:17
За інформацією Начальника управління Департамент екології та природних ресурсів Львівської ОВА Андрія Сенюка, помітили загоряння польські туристи.
«Аналізуючи всю наявну інформацію від ДСНС та розміщену і мережі інтернет та фото - виглядає, що вчора хтось спробував в трьох різних місцях підпалити субальпійські полонини коло гори Пікуй на Верховинському Вододільному хребті на Львівщині, – написав Андрій Сенюк. – Перед тим як почалася пожежа в трьох місцях, було зафіксовано 3 вибухи».
«Субальпійські луки (полонини) Верховинського Вододільного Хребта - це унікальні найчистіші природні території в Україні, які збереглися в природному стані. Від них бере початок багато гірських річок, вони є місцем зростання ряду червонокнижних видів та проживання червонокнижних тварин», – додав він.
За словами Андрія Сенюка, ці території є дуже вразливі, оскільки там складні кліматичні умови, а для відновлення їх необхідно дуже багато часу. Посадовець також зазначив, що на цій полонині зростає близько 200 видів рослин з яких 18 віднесені до Червоної книги України та 17 мають статус ендеміків.
«Слід зазначити що дана субальпійська полонина є цінною не лише з природничої сторони а й важливим об'єктом історико-культурної спадщини України. Адже по хребті цих гір проходить "Руський шлях", який відомий ще з доби енеоліту, який існував за 4000 років до н.е. До прикладу король Данило використовував його для приєднання Закарпаття та походів до Угорщини», – написав Андрій Сенюк.
