Під час навчальної практики, що відбувалася цьогоріч у гірських масивах, заповідниках, гідрометеоцентрі, студенти-першокурсники денної і заочної форм навчання географічного факультету мали змогу підкорити й вершину Говерли.
Протягом п’яти днів близько 50 практикантів разом із доцентом кафедри фізичної географії та раціонального природокористування Михайлом Микитою і заступником декана з виховної роботи Романом Славіком застосовували набуті знання з геології, геоморфології, ґрунтознавства. Розглядали, зокрема, гірські породи, форми рельєфу, основні типи ландшафтів, рослинний і тваринний світ Карпатських гір, відвідали Карпатський біосферний заповідник, географічний центр Європи та форелеве господарство.
Піднялися на Говерлу за годину й 15 хвилин. Багато студентів вирушили в поїздку і милувалися пейзажами краю, які перед ними відкривалися, вперше, тому охоче поділилися враженнями від побаченого і почутого.
Тетяна Круцей: «Кожен день, який ми перебували на практиці, відкривав для нас щось незвідане, цікаве, часом неймовірне. Найбільше емоцій викликало, звичайно, сходження на Говерлу. У пам’яті надовго закарбувалися краєвиди і величні простори українських Карпат. Крім усвідомлення, що ми проходимо практику, була й тепла неформальна атмосфера, яка нас зблизила з викладачами, іншими студентами і зробила малою частинкою великої географічної сім’ї. Останній вечір, проведений на природі біля вогнища під співи, зробив поїздку незабутньою до кінця життя».
Олександра Плакош: «Під час практики ми проживали на території Карпатського біосферного заповідника. Враження залишилися у всіх просто чудесні, ми були в захваті. Не було жодної байдужої людини, коли ми піднімалися на Говерлу й спостерігали за красою гір, ніхто навіть не стомився. Досить цікавими є спогади, коли ми виконували ґрунтовий розріз і описували його, похід на річку Тису й спостереження за флювіальними процесами, які формуються водою на поверхні суші, відвідини музею на території заповідника.
Ми спали у наметах, готували запашну їжу на вогнищі, співали вечорами пісень, слухали від викладачів кумедні історії з попередніх практик та милувалися природою. Що може бути краще за рідний край з прекрасною природою? Коли піднімаєшся по схилах гір, мимоволі ловиш себе на думці: ми не усвідомлюємо, у якому гарному місці живемо».
Валентина Кубаш: «У музеї екології гір та історії природокористування в заповіднику ми почерпнули купу цікавої та невідомої нам до того інформації про гори, їхні породи та ландшафти. Сходження на вершину Говерли ніколи не забудеться: це неймовірне відчуття, коли стоїш на висоті 2061 м – і подих перехоплює, адже перед тобою неймовірні простори. Не передати словами запах і смак власноруч звареної їжі на вогні, те чисте гірське повітря, ті мелодії у колі студентів і викладачів. Це була моя перша, незабутня та казкова, практика, яка багато навчила і народила бажання повертатися на Говерлу знову і знову».
Оксана Пітра
Фото надала Олександра Плакош