Закарпатський підрозділ «Ніхто, крім нас» разом з дітьми-волонтерами Берегівської школи-інтернату опікуються обелісками на честь загиблих у Другій світовій війні.
Напередодні активісти місцевих осередків з Ужгорода, Перечина, Мукачева та Мукачівського району, Сваляви, Міжгір’я й, звісно, Берегова відвідали пам’ятний обеліск неподалік села Чикош-Горонда, що на Берегівщині. Його ще за радянських часів було зведено на честь десантування тут 6 травня 1944 року воїнів партизанської групи Усі 11 бійців цієї по суті диверсійно-розвідувальної групи ім. Суворова на чолі з Г.М. Володіним загинули.
Донедавна згаданий обеліск перебував у занедбаному стані, аж поки за нього не взялися хлопці з «Ніхто крім нас»: розчистили від заростей та іншого мотлоху пагорб з обеліском, пофарбували його. І ось уже три роки поспіль, в ці травневі дні, коли держава поминає загиблих героїв Другої світової війни, вони приходять сюди, щоб віддати данину шани й поваги тим, хто поклав своє життя, звільняючи планету від фашистської навали.
" Усього до серпня 1944 року на Закарпатті десантувалося 7 аналогічних партизанських груп. Перші три, на жаль, були знищені повністю. Ще один пам’ятний обеліск десантникам знаходиться в цьому ж районі в напрямку Виноградова. Їх ми будемо вшановувати 8 серпня, - розповідає голова Закарпатського обласного підрозділу «Ніхто крім нас» Михайло Куцкір. Також під свою опіку з 2010 року взяли й три пам’ятники на полонині Руна (висота 1482 метри над рівнем моря). Туди їздимо щороку 2 серпня на День ВДВ.
Ми повинні цінувати, пам’ятати й поважати своє минуле, а тим більше героїчне, інакше наша держава не матиме майбутнього. Це духовність нашої нації, а вона – поза політикою. Ми повинні бути толерантними й поважати всіх ветеранів, адже вони залишилися вірними присязі й своєму народові. Нещодавно, наші хлопці, які пройшли горнило Афганістану, побували знову там, правда, вже як туристи. І що цікаво, жодний наш пам’ятник, жодна могила там не зазнала фактів вандалізму.
Долучаємо до своєї роботи й підростаюче покоління. Ось і зараз допомагають облаштовувати територію довкола обеліска та його фарбувати діти місцевої спеціалізованої школи-інтернату. З ними наша спілка плідно співпрацює майже чотири роки», - наголошує Михайло Семенович.
«Такі заходи – це, передусім, наш вклад у національне військово-патріотичне виховання підростаючого покоління. Цей процес має бути безперервним i базуватись на засадах політики національної пам’яті; відповідати певному історичному етапові, прищеплюючи любов до Батьківщини на прикладах героїчного військового служіння Україні. Адже і серед бійців, які воюють нині на Сході, є чимало закарпатських десантників, їхніх друзів. Такі акції – це наша шана і подяка всім, хто зі зброєю в руках захищав рідну землю в роки Другої світової війни, брав участь у локальних конфліктах сучасності; а також тим, хто зараз продовжує бойові традиції на Сході України».
При школі-інтернаті функціонує музей «Народної пам’яті», де працюють гуртки «Пошук» та «Милосердя».
«Наші діти-волонтери опікуються всіма військовими похованнями минулих війн, а їх в районі 34, де одна – братня могила, 4 – німецькі, є й партизанська та інші. Ось уже десять років поспіль двічі на рік (весна, осінь) ми доглядаємо за ними. Сьогодні опікуємося могилами не лише воїнів радянської армії, а й угорських солдат, які воювали на протилежному боці - бо вони теж потребують уваги, а часом йшли у військо примусово... Бо "війна вважається закінченою тоді, коли похований останній її солдат"», - до розмови долучається керівник музею Світлана Данилівна Фещенко.
Після покладання квітів до обеліска, на честь загиблих десантників у повітря діти випустили голубів… Пам’ять про мужні серця «крилатої піхоти» назавжди викарбується в наших серцях, а блакитний берет і «тільник» - символи чоловічої сили і мужності, якими будуть пишатися нащадки.
А далі на присутніх чекала польова кухня, де смачним бограчем мали можливість поласувати всі охочі, а для дітей також був накритий солодкий стіл.
