«Мистецтво — це мій спосіб говорити зі світом»: інтерв’ю з художницею та викладачкою малювання Аліною Гурніш.
У кожного митця свій шлях у мистецтві: інколи він починається з дитячого експерименту з фарбами, інколи — з внутрішнього поклику. Для художниці та викладачки малювання Аліни Гурніш творчість стала не просто хобі, а способом жити та ділитися світлом.
Аліна малює стільки, скільки себе пам’ятає. Все почалося в дитинстві з любові до малювання, яка згодом із улюбленої активності переросла у сенс життя. Вона з усмішкою згадує, що не може виділити перший малюнок, який її вразив, бо «всі роботи здавалися особливими». З дитячого захоплення мистецтво перетворилося на покликання:
«Я відчула, що це моя місія і мій шлях. Мистецтво завжди поруч — у радості й у складні моменти».
Художниця розповідає, що головним джерелом творчого ресурсу для неї є віра та краса світу:
«Моє найбільше натхнення — це Бог і Його творіння. Я надихаюся природою, сонцем, людьми, а також читанням Біблії та особистими стосунками з Богом».
Натхнення вона знаходить скрізь — у зеленому листі, ранковій каві, тиші майстерні. Головне — навчитися зупинятися та спостерігати, і тоді відкривається справжня краса навколо.
Аліна зізнається, що хоча не має великої кількості творчих кумирів, є митці, які вплинули на формування її смаку. І якби була можливість зустріти когось із минулого, вона обрала б Вінсента Ван Гога:
«Він — неймовірна людина з унікальною душею і сміливістю бути собою в середовищі, яке його не приймало».
Окрім власної творчості, Аліна навчає інших малювати. Вона поділилася шляхом, який привів її до викладання. Ідея навчати з’явилася природно, коли з’явилося відчуття готовності та бажання ділитися досвідом. Так і почалася її педагогічна діяльність — з легким острахом, але з великим прагненням навчити інших бачити красу та переносити її на папір. Вона щиро радіє успіхам своїх учнів, незалежно від помилок і недосконалостей, і закликає початківців не боятися перших кроків:
«Я щиро радію кожному прогресу. Всередині з’являється сильне бажання вкладатися ще більше. Що ж до помилок — це частина процесу. Навіть невдалий мазок веде до результату».
Щоб допомогти студентам відчути свободу, Аліна часто дає вправи на колір і текстуру — вони дозволяють відпустити страх «зробити неправильно».
Її ідеальний творчий день починається з ранкового ритуалу: зарядки, смачного сніданку та кави в улюбленому місці. Потім — майстерня, ескізи, фарби та той важливий перший мазок:
«Після нього хочеться видихнути й сказати собі: ось, це воно».
Улюблена техніка мисткині — олійний живопис, а серед матеріалів — акварель, попри її примхливість. У виборі кольорів вона покладається на інтуїцію. Іноді картина веде в абсолютно інший напрямок — і для художниці це частина магії творчості:
«Я не люблю багато планувати — працюю на відчуттях і рухаюся за настроєм».
Найчастіші емоції її робіт — спокій, роздуми та внутрішній пошук.
Темою, важливою для сучасної творчої спільноти, стала розмова про копіювання робіт інших митців. Аліна вважає, що на початковому етапі це природно й корисно, але власний стиль з’являється тільки з досвідом і щирістю:
«Стиль — це не те, що вигадують. Це те, що виростає з практики, свободи й експериментів».
Сьогодні Аліна Гурніш продовжує малювати, викладати й надихати інших не боятися мистецтва. Коли ж натхнення зникає, вона перемикається на інші заняття — глину, прогулянку, спорт чи ароматну випічку, що допомагає відновитися.
«Мистецтво — це мій спосіб говорити зі світом».
Це шлях мисткині від малювання для себе — до викладання і допомоги іншим розкрити свій талант. Це шлях сміливості й покликання, який вона обрала серцем.
Публікацію підготувала студентка 1-го курсу кафедри журналістики Ужгородського національного університету Медвідь Мирослава