Дмитро Ротман був серед учасників музичного фестивалю Supernova Israel Universo Paralello 2023, який проходив в Ізраїлі неподалік Сектору Газа. На світанку на тисячі людей, які зібралися послухати музику, напали бойовики ХАМАС.
Дмитро народився в Ужгороді і до 8 років жив на Закарпатті, згодом переїхав з родиною до Ізраїлю.
У той же день, коли він врятувався від нападу бойовиків ХАМАСу, він мобілізувався до армії. Інтерв'ю з Дмитром записав Голос Америки (журналістка Ганна Твердохліб).
Тими днями в Ізраїлі тривало свято Суккот, час, коли родини збираються разом у наметах для спільного святкування. З Бразилії до Ізраїлю привезли великий фестиваль Paralello, який організували у пустелі, неподалік Смуги Газа. Там було близько 3 тисяч людей. У колі друзів на фестиваль приїхав і Дмитро, який народився в Україні і у віці 8 років переїхав з родиною до Ізраїлю.
Йому вдалося врятуватися. Але так пощастило не всім. Сотні учасників фестивалю були страчені або викрадені. За даними рятувального агентства Zaka, понад 260 тіл було знайдено на місці фестивалю, десятки людей було вивезено в Газу, де, як кажуть представники ізраїльської влади, їх використовують як живий щит для ХАМАСу.
“Це акти тероризму, просто неможливо таке терпіти. Я навіть їх людьми не можу назвати, ані тваринами. Такого не може відбуватися”, – говорить Дмитро Ротман про моторошну розправу, свідком якої він став.
Голосу Америки вдалося поспілкуватися з ним та почути з перших вуст про те, що сталося 8-го вересня, коли Дмитро разом з друзями та тисячами інших людей насолоджувалися атмосферою музичного свята, а світанкове небо почали пронизувати ракети.
Ізраїльський солдат проходить повз тіло озброєного нападника під час обшуку на місці атаки бойовиків ХАМАС на музичному фестивалі Supernova у пустелі на півдні Ізраїлю. 12 жовтня 2023р. Фото: Menahem KAHANA/AFP
"Приблизно на світанку, біля 6:30 ми побачили, що над нами вибухають ракети. Музика ще лунала і люди просто не зрозуміли, що відбувається. За декілька хвилин вирішили вимкнути музику, і ми почули, як просто десятки, сотні ракет вибухали прямо над нами.
Люди не зовсім зрозуміли, що відбувається, тому що навколо сектору Газа досить часто лунають вибухи, обстріли - нічого нового. Але ніхто не міг собі навіть уявити, що станеться далі.
Дмитро з друзями на фестивалі у ізраїльській пустелі перед нападом ХАМАСу.
Та було пізно. Дуже багато людей не змогли втекти.
Деякі люди вирішили все-таки тікати, хто міг. Інші не знали, що робити, оскільки не було бомбосховищ довкола цього місця, це було у лісі.
Ближче до сьомої години нам почали дзвонити друзі, питати, що відбувається і сказали, що нам потрібно чим швидше звідти забратися, тому що до Ізраїлю із Сектора Газа прямують машини із людьми, повністю озброєними автоматами Калашнікова, кулеметами, РПГ, всім, чим тільки можна. Але було пізно. Дуже багато людей не змогли втекти.
Усіх тих, хто зміг виїхати на машинах першими, обстріляли.
Наслідки нападу бойовиків ХАМАСу на музичний фестиваль Supernova у пустелі на півдні Ізраїлю. AFP AFP PHOTO/SOUTH FIRSTS RESPONDERS
Люди запанікували.
Почали тікати в ліс, поле, бігли, куди тільки можна було чи тікали на авто, як тільки могли.
Але це не допомогло. Тому що терористи вже були і в самому лісі, і в полях, і просто обстрілювали усіх, як мух просто.
Багато людей не змогли втекти. Деяким пощастило.
Просто безжально обстрілювали людей.
Ніхто не знав місцевість, ніхто не знав, куди бігти, де вони можуть бути. Вони просто на машинах з кулеметами обстрілювали людей. Сотні не змогли врятуватися, ще сотні були викрадені в Сектор Гази і не зможуть бути повернуті звідти, поки що.
Ми не могли зрозуміти, куди бігти, люди були у дуже великій паніці. Ми просто бігли у тому напрямку, куди бігли інші, і щоразу люди бігли в інший бік. Ми з друзями розділилися, люди постійно мінялися.
Ми бігли в один бік, звідти стріляли – тоді ми бігли в інший бік. А звідти теж стріляли в нас.
Більшість друзів ми втратили у той момент; когось викрали, когось вбили.
Деякі змогли втекти – ті, хто мали машини. А ми приїхали на автобусі, тому єдиним виходом було просто бігти в поле. Ми бігли години дві, не зупиняючись, поки нас підібрали.
На жаль, армії не було там годин 6-7. Ті, хто вирішив заховатися… Сотні терористів просто ходили лісом шукали тих, хто вижив.
Проблема у тому, що до найближчих сіл було кілька кілометрів, але у всіх селах довкола сектора Газа вже були терористи.
Тому що, як ми знаємо, понад 500 терористів зайшли до Ізраїлю. По суті, не було навіть куди бігти. Деякі змогли добігти до якихось сіл, але там вже були терористи, які їх вичікували і які їх розстріляли.
Ми не знали на той момент, бо були не на зв'язку, ми просто бігли і сподівалися, що зможемо вижити.
Як тільки я зміг дістатися додому, через годин 10 після початку обстрілу, одразу всіх викликали до армії. Тож я одразу по суті поїхав назад.
Нас мобілізували, оскільки війна у країні, і ми всі готуємося до бою.
Як тільки тих терористів, які ще ховаються десь у країні, в лісах, можемо знайти, будемо діяти далі.
Дуже багато цивільних психологів пропонують свою допомогу безплатно. Тож ті, хто хоче - я особисто також дуже раджу працювати з психологами - ми можемо розмовляти через Zoom або телефоном, вони хочуть допомогти нам наскільки можливо. Бо в армії не зовсім вдається з цим справитися, ми, як правило, просто замінюємо ці почуття іншими почуттям, щоб їх уникнути.
Поки що я не можу навіть описати, що я відчуваю, не можу сам навіть зрозуміти.
Я намагаюся говорити телефоном з психологом у вільний час, щоб отримати допомогу, щоб я зміг розібратися зі своїми почуттями", - каже Дмитро Голосу Америки. І в країні, в якій я народився війна, і тут - війна.
На запитання стосовно останніх заяв про допомогу Ізраїлю та допомогу Україні у протистоянні російській війні, Дмитро відповів:
“Мені дуже важко [оцінювати міжнародну допомогу Ізраїлю та Україні], бо і в країні, в якій я народився війна, і тут війна. Ситуація дуже важка. Я не вважаю, що комусь потрібно більше допомоги, а комусь менше.
Вважаю, що увесь світ повинен допомагати і Україні, і Ізраїлю у такий момент, у такий важкий час.
І ділити, кому менше, кому більше – неможливо.
Ні в якому разі не можна порівнювати ситуації, бо ситуації абсолютно різні. Америка та будь-яка інші країна повинні допомагати наскільки тільки можливо, бо ці акти тероризму – це неможливо терпіти.
Я навіть не можу це описати — вбивати дітей, викрадати, відрізати голови, просто так, просто за день вбити 1000 людей – такого просто не може бути. Це не те що солдати, це просто люди, які спали у своїх домівках, їх вбивали, вбивали цілі сім’ї просто за день, тих, хто абсолютно не був готовим до такого. Такого не було ніколи, з часу Голокосту не було такого ніколи, ніхто не був готовим до цього – ні армія, ні Ізраїль, це просто не описати”, – каже Дмитро Ротман.