Освітяни готуються до зростання кількості ВПО з наближенням холодних місяців. Від початку війни 14 закладів освіти – це дошкільні та заклади середньої освіти стали пунктами, де розміщували людей, які прибували з гарячих точок. Через них пройшло майже 7 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Люди відпочивали після довгих переїздів 2-3 дні та переїжджали за кордон. Про це детальніше – у відео.
Студентка – переселенка з Маріуполя грає на вулицях Ужгорода та Мукачева, щоб відкласти гроші на навчання та одягнути сім’ю.
Аліса Коваленко, студентка Львівського музичного коледжу народилась і все життя жила в Маріуполі. З початком війни переїхали на Закарпаття, оселилися в м. Мукачево.
- Коли почалась війна, у будинку, під час якогось вибуху, обвалилась одна стіна. Цегла впала на футляр з інструментом і з’явилась тріщина, яку потрібно було ремонтувати. Тому почала грати на вулиці, щоби заробити для цього гроші й можна було продовжити навчання.
Через каналізаційну трубу можна побачити, ворог перед тобою чи ні Секретні матеріали цієї справи знає Макс Адаменко, який разом з однодумцями налагодив виробництво справжніх перископів із звичайних матеріалів Детальніше у нашому відео
Унікальний slow food ресторан "Ґелета" у Нижньому Селищі став їдальнею для переселенців, а сільські приміщення – житлом для тих, хто втікав від війни. Підприємці із Нижнього Селища поселяють, годують та влаштовують в країнах Європи людей, які змушені покинути свій дім. До них доєднались місцеві мешканці, підприємці та громадські організації з ЄС – допомагають продуктами та житлом. Детальніше - у відеоісторії від Ужгородського прес-клубу.
Рівно 4 місяці тому бомба, спрямована росією на Маріуполь, знищила будівлю обласного муздрамтеатру. Поховавши сотні людей.
11 жінок з України привезли на батьківщину автівки екстреної медичної допомоги, придбані швейцарськими благодійниками у Франції. Авто повністю обладнані тим матеріалом, яким мають бути для швидкого реагування саме в тих зонах. Ці «швидкі» були перегнані через кордон жінками. БФ "Комітет медичної допомоги Закарпаття" зібрали 11 жінок, які разом з організацією доставили автівки в Ужгород.
Благодійний фонд «Восток SOS», заснований ще у 2014 році, переїхав на Закарпаття. Звідси координують роботу по всій Україні та розвозять вантажі. Допомагають людям у гарячих точках. У Фонді працюють волонтери по всій країні, допомогу отримують 16 областей.
Хліб та сендвічі для патрульних і евакуйованих.
Кондитерська Валентина Штефаньо працює безкоштовно для потреб центру "Совине гніздо" та патрульної поліції.
І водночас залишається тим острівцем, де можна випити кави з тістечками і відчути мирне життя.
В Ужгороді віднедавна запрацювала публічна пральня для переселенців «Булька» (пл. Б. Хмельницького, 19). Пропрати та попрасувати речі тут можна безкоштовно. А водночас і випити кави та, якщо є потреба, зайняти дітей на дитячому майданчику, розташованому у цьому ж приміщенні. Організував першу пральню-кав’ярню Благодійний фонд "Карітас-Caritas" Мукачівської греко-католицької єпархії. І вже з першого дня відкриття стало зрозуміло, що фонд зробив велику справу і суттєво полегшив життя вимушених переселенців в Ужгороді та околицях.
Переїхала до Берегова в 2017 році. Вивчає історію Закарпаття та навчає студентів, які планують працювати в галузі туризму. Рідна мова більшості з них – угорська. "Я народилася в Криму. Моя мама - чистокровна українка із Сумщини, батько – поляк із Житомирщини. Вони познайомилися бо навчалися разом у Полтаві. У Крим вони потрапили відповідно до розподілу. Потім я мешкала на Сумщині. Школу я закінчувала в Слов’янську. Працювала спочатку в Слов’янську, а потім вже, з 2007-го року я жила в Луганську. З війною ми були евакуйовані з ВУЗом у Старобільськ. Три роки я там пропрацювала.
