Місцеві вибори -2020 перші в історії України, під час яких партійні осередки буквально шукають жінок, аби запропонувати їм балотуватися у ради різного рівня. Посприяли такому буму затверджені у новому Виборчому кодексі вимоги до формування списків кандидатів у депутати забезпечити гендерну квоту. Кандидаток повинно бути не менше 40%.
Вже на цих місцевих виборах партії повинні забезпечити присутність у кожній п’ятірці (місця з першого по п’яте, з шостого по десяте і т.д.) не менше двох кандидатів кожної статі. У разі, якщо число кандидатів у списку не кратне п’яти, то на останні місця (яких, відповідно, буде від 1 до 4) необхідно включити кандидатів різної статі по черзі. Ґендерне квотування було і раніше: у 2013 році в Україні була запроваджена добровільна тридцятивідсоткова гендерна квота, проте її рекомендаційний характер не дозволив досягти збалансованого представництва статей у виборчому процесі.
«Через рекомендаційність партії майже не дотримувалися гендерного принципу, – пояснює Ольга Беца, комунікаційниця Громадянської мережі ОПОРА у Закарпатській області. – Вже цього разу виборча комісія може не зареєструвати партійні списки, якщо відсутня гендерна квота на рівні 40%. Кількість депутаток у місцевих радах збільшиться, але чи буде більше міських голів та голів ОТГ жінок невідомо. На сьогодні в області немає жодної жінки-мерки. У цьому контексті часто запитують, чи не може бути таке, що у політику потраплять випадкові жінки. Імовірність того, що потраплять випадково жінки точно така ж, як і у відношенні до чоловіків»«На цих виборах жінкам «посипалися» пропозиції ставати кандидатками, – коментує ситуацію Мар’яна Колодій, директорка Закарпатського обласного центру ґендерної освіти при УжНУ. – Хоч я противниця гендерних квот, але якщо в Україні їх не впровадити, жінок у політиці не буде ніколи. Це – позитив. Ми побачимо у списках більше жінок, хоча їх було і так немало на рівні міських, сільських та селищних рад. Проте, коли почали утворюватися ОТГ, виникла зворотна хвиля. Там, де мова йде про реальні кошти, бюджети, де з’являється інтерес, жінок від влади почали відсувати».
Дійсно, на сьогодні дві з 9-ти ОТГ, в яких у грудні 2019-го року вибирали голів, очолюють жінки. Це – Тетяна Вачиля (Холмківська ОТГ) та Марина Васько (Зарічанська ОТГ). А от серед депутатського складу в ОТГ – 30% жінок. (36 зі 155). Проте в обласній раді в останньому скликанні депутаток побільшало. Якщо у 2010-2015 рр. жінок було 10 із загальної кількості депутатів (104 особи), то у раді скликання 2015-2020 рр. їх 7 із 64 осіб. Щоправда, якщо розраховувати у відсотковому відношенні, то тільки на неповних півтора відсотка: з 9,6% до 10,9%. В Ужгородській міській рад наразі три депутатки із загальної кількості 36 осіб (8,3%).
Ситуація може змінитися вже цієї осені. Активні та відомі у різних сферах діяльності закарпатки йдуть на вибори. Та керують окремими партійними осередками.
Хвиля сексизму щодо жінок, яким пропонують увійти у партійні списки, одна з перешкод, яка стримує жінок від походу у політику. За словами Мар’яни Колодій, зачіпають якісь особисті, сімейні питання, тому часто жінки сумніваються, чи продовжувати боротьбу. «Правової відповідальності за такі дії нема, – каже експертка. – З одного боку маємо ситуацію передвиборчого періоду, коли запровадили гендерні квоти, жінки активізувалися, мають свою позицію. З іншого боку, спостерігаємо хвилю цькування жінок, які наважилися на такий крок».
Однією з проблем активної участі жінок у політиці є також внутрішньогрупова мізогінія, каже Мар’яна Колодій. «Логічно було б, коли б жінки підтримували жінок. Але на практиці часто навпаки, жінки тиснуть на жінок. Ми не вміємо підтримувати інших жінок. Це помітна проблема солідаризації і нам треба буде щонайменше три виборчі кампанії, щоб жінки закріпилися як кандидатки та мали підтримку від жіноцтва», – коментує експертка.
Мар’яна Колодій також зауважила, що 40% квота ще не гарантує таке ж представлення жінок у радах: «Висококмітливі чоловіки говорять про те, що у списках вони жінок представили, а от у радах їх може і не бути. «Кожні вибори я досліджую ситуацію. Завжди були політичні сили, які пропонували список на 120 осіб, а жінкам місця тільки після 65-ої позиції. Закодоване місце. Має включитися інструмент політичної відповідальності». Експертка переконана, що гендерна чутливість – ознака професіоналізму у владі, незалежно від того – чоловік це чи жінка.
У Верховній Раді України 9-го скликання найбільше жінок за всю історію незалежності України – 20,52% від загальної кількості (попередній склад налічував 12%). Це – своєрідний рекорд для України: кожна п’ята серед депутатського корпусу – жінка. Скільки жінок стане депутатками місцевих рад рівнів – побачимо вже за місяць.
Експертка Мар’яна Колодій позитивно оцінює результати виборів, якими б вони не були для всіх жінок, що беруть у них участь: «Навіть, якщо окремі кандидатки не пройдуть, це для них колосальний досвід. Це база, яка створить політичний активізм серед жінок»
Ірина Бреза
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews