25 жовтня в Україні відбудуться місцеві вибори за новими правилами, які вже встигли отримати як позитивні відгуки, так і досить багато критики. Зміни, попри загальноприйняту практику «за рік до виборів», відбулися всього за 4 місяці до запланованої дати їх проведення, проте, часу на підготовку до перегонів – достатньо.
Zaholovok.com.ua наводить найбільш яскраві зміни, які так чи інакше вплинуть на виборчий процес, а також пояснення основних важливих моментів цих нововведень від Ярослава Гулана, координатора спостереження Громадянської мережі ОПОРА за виборами у Закарпатській області.
Основні посили, які стосуються нового Виборчого Кодексу і вже певний час звучать в експертному середовищі та ЗМІ, це – посилення впливу партій, нові принципи розподілу мандатів, можливість відкликання депутатів як виборцями, так і партіями (посилення імперативного мандату), певні обмеження щодо самовисування та балотування на кілька посад, суттєве зменшення розміру застав.
«Напіввідкриті» списки і виборча квота
Відповідно до змін, відтепер виборці в Україні матимуть значно більший вплив на те, хто з партійних кандидатів стане депутатом, оскільки 25 жовтня будемо мати можливість віддати голос не тільки за відповідну політичну партію, а й за конкретного кандидата від цієї партії.
«У цьому контексті нове законодавство революційне, – коментує Ярослав Гулан, – тому що якщо дотепер практикувалася чи то мажоритарна, чи то закриті списки, то зараз ми маємо справу із відкритими списками. Що це означає? Простіше кажучи, виборець буде голосувати не тільки за партію, а ще й за конкретного кандидата із цієї партії, якщо говорити про населені пункти, де є більше 10 тисяч виборців. Рейтинг кандидатів буде формуватися за виборчою квотою. Це коли вже буде визначено, які партії проходять до певної ради і скільки вони набрали разом усі голосів, по тій же системі буде визначатися виборча квота на рівні 25%. Але скільки це буде голосів – залежатиме від кількості виборців, які проголосували за партії-переможниці».
«Якщо кандидат у списку подолав 25% квоту, він «просувається» догори. Якщо ж кандидати не подолали ці 25%, але їх партія пройшла в раду, то тоді де-факто ми отримаємо закриту систему, коли кандидати так зайдуть у раду, як їх розмістить партія у своєму загальному списку, – пояснює Ярослав Гулан і наводить приклад: якщо 5 партій пройшли в раду, то кандидати №1 цих партій, тобто – 5 людей від п’ятьох політичних сил, автоматично отримають мандати. Якщо ж кандидати у списках набрали певну кількість голосів, то вони мають шанс пройти до ради – залежно від того, скільки ж депутатських місць дісталося партії. Якщо кандидати політичної сили, яка пройшла в раду, не всі подолали цю 25% квоту, то спочатку депутатські крісла отримують ті, що подолали квоту, а далі, якщо для партії ще лишаться місця, їх посядуть кандидати у тому порядку, в якому їх партія розташувала у своєму загальному списку. Якщо ж, гіпотетично, жоден кандидат не подолав 25-відсоткову квоту, тоді місця, скажімо 10 депутатських крісел, розподіляться між кандидатами в тому порядку, в якому вони зареєстровані у загальному списку партії – від першого до десятого місця. Люди від 11 місця у списку лишаються за бортом».
Ярослав Гулан підкреслює: «Варто наголосити, що, відповідно до змін, виборець голосує за партію в обов’язковому порядку, а от віддає голос за конкретного кандидата від цієї партії – факультативно. Тобто, людина може не голосувати за кандидата від партії. І тому, по суті, може вийти закрита система. Якщо виборець обиратиме партію, але не голосуватиме за котрогось із її кандидатів, то, по суті, погоджується і з тим списком і «рейтингом», який склала партія, за яку він проголосував. У такому випадку буде враховано тільки голос за партію, і, відповідно, конкретні кандидати від партії не зможуть «просунутися» у списку вище.
«Ще один момент, у контексті неможливості самовисуватися у громадах, де більше 10 тисяч виборців, –маємо таку філософію, щоби людина голосувала не просто за конкретного кандидата, не за якісь гречки чи подарунки від нього, а орієнтувалась також і на ідеологічну спрямованість партії загалом. Хоча, при цьому, система не до кінця відкрита: якщо не буде подолано виборчої квоти, то будемо мати фактично закриту систему. І тут можливі маніпуляції: наприклад, партія може свідомо ставити «потрібних» кандидатів у першу десятку свого партійного списку, а відтак закликати своїх виборців не відмічати у бюлетені конкретних кандидатів, а лише голосувати за партію, за команду. Тому маємо таку ситуацію, що система відкрита, але не до кінця», – зазначає Ярослав Гулан.
Обмеження самовисування і вплив партій
Одна із яскравих новацій виборчого законодавства – обмеження само висування. Відтепер кандидати у депутати місцевих рад населених пунктів, де є більше 10 тисяч виборців, не зможуть балотуватися шляхом самовисування. Проте, варто зауважити, що ця норма не стосується балотування на посади міських, сільських та селищних голів. У цьому контексті часто говориться про можливий вплив партій на кандидатів, які могли би бути самовисуванцями, але зараз такої «опції» позбавлені.
Ярослав Гулан уточнює: «У новому Виборчому Кодексі у першій редакції, йшлося про те, що самовисуватися можуть люди у громадах до 90 тисяч виборців (у тих громадах, де є менше 90 тисяч виборців, там уже діє система не пропорційна, а така собі мажоритарна, де можуть висуватися як партійні кандидати, так і самовисуванці). Але буквально нещодавно були внесені зміни до Закону і зараз самовисування кандидатів можливе лише у громадах, де є менше 10 тисяч виборців».
«Насправді таких громад в Україні дуже мало. Левова частина населених пунктів, все-таки, обиратиме кандидатів за пропорційною системою. Ця ідея була розкритикована в експертному середовищі, в тому числі й Громадянська мережа ОПОРА публічно висловлювала свої певні зауваження щодо системи, коли пропорційка діє і в містах до 90 тисяч виборців, але законодавці вирішили зробити по-своєму. Добре це чи погано – покаже час. Маємо факт: у населеному пункті до 10 тисяч виборців будь-який житель може балотуватися в депутати шляхом самовисування, без будь-якої прив’язки до партії. У громадах, де є більше 10 тисяч виборців, такої можливості для тих, хто прагне стати народними обранцями, немає. Проте, балотуватися в мери будь-якого міста, чи в голови сільської ради можна і шляхом самовисування, незалежно від кількості виборців», – додає експерт.
Тільки дві посади на одному рівні або ради двох рівнів
Згідно зі змінами, відтепер для кандидатів не буде можливості балотуватися на всі можливі посади, як це було раніше. За новими правилами, кандидат має право податися на дві посади на одному рівні (наприклад, міський голова + депутат міської ради), або балотуватися в депутати рад двох рівнів (наприклад, селищна + района районна ради).
«Така логіка має плюс в тому контексті, що раніше була практика, коли одна людина балотувалася і в мери, і до міської ради, і до обласної ради. А раніше, коли ми ще мали й парламентські вибори одночасно, люди могли балотуватися і на мера, і на депутата Верховної Ради, то, відповідно, потім людина собі обирала. Якщо обрала парламент то місто лишалося без мера, знову запускався виборчий процес. Можливо, якраз для того, щоб такого не було, законодавець вирішив зробити таке обмеження. І, знову ж таки, плюс це чи мінус, – покаже час», – коментує Ярослав Гулан.
Імперативний мандат – інструмент для «керування депутатом»?
Одна із найбільш «розпіарених» змін – можливість відкликати депутата як для виборців, так і для партій за відповідні порушення. Частина експертів це посилення імперативного мандату називає додатковими можливостями контролювати народних обранців, частина ж вказує на те, що це – відкритий інструмент для партій, який дає можливість буквально «керувати» депутатом і його діями в раді.
Ярослав Гулан звертає увагу на те, що у виборців і раніше була можливість відкликати свого депутата при низці причин: «Одна з них – це систематичне невідвідування сесій. Громадянська мережа ОПОРА, до речі, нещодавно робила дослідження і знайшла, принаймні, одного депутата Ужгородської міської ради і двох депутатів Закарпатської обласної ради, які в період більше року зовсім не відвідували засідань. Це є причиною їх відкликати. Але ні партії, які висунули їх, ні виборці, цієї процедури не ініціювали. Відповідно, і партії, і виборці до цього часу не були зацікавленні у відкликанні неефективних депутатів. Як це буде діяти у майбутньому – побачимо».
«На мою суб’єктивну думку, головне, щоб були підстави відкликати депутата через те, що він не виконує свою роботу у взаємовідносинах із виборцями, і дуже не хочеться, щоби відкликання депутата було тільки через те, що він не йде на поводу у партії», – додає експерт.
Зміна бюлетеня і робота виборчих комісій
Новий бюлетень для місцевих виборів також уже встиг отримати як схвальні відгуки, так і критику. Основне із негативу – той факт, що нова форма може викликати плутанину і велика частина бюлетенів під час виборів може бути зіпсована через некоректне заповнення. Ще один нюанс – суттєве збільшення часу для підрахунку голосів.
Ярослав Гулан пояснює: «Природно, що часу на підрахунок піде більше, бо раніше ми просто голосували чи то просто за партії, чи просто за кандидатів, а тепер, оскільки виборець може голосувати і за партію, і за конкретного кандидата, то, ясна річ, що часу піде значно більше, бо треба буде порахувати голоси за партії і за кандидатів від цих партій. Якщо ми дотепер мали протокол з чотирьох сторінок, то зараз протокол буде займати орієнтовно 12 сторінок. Наскільки це буде довго і взагалі чи цей процес підрахунку голосів не зірветься, залежить, напевно, від компетентності самих членів ДВК і від суб’єктів виборчого процесу, які цих членів ДВК знайдуть. Тому що, як показує досвід нашого спостереження, члени ДВК не завжди могли правильно працювати по старій системі, тому тут можуть бути проблеми. Хотілося б, щоб суб’єкти виборчого процесу обирали свої членів ДВК не лише за тим принципом, що це «надійні люди», а щоб вони були справді компетентними і розуміли процес».
Право переселенців голосувати за місцеву владу
Одним із беззаперечних плюсів виборчих змін Ярослав Гулан називає можливість зміни виборчої адреси: «Виборці, які де-факто проживають у населеному пункті, нарешті отримали право голосувати за місцеву владу. Це, в першу чергу, стосується внутрішньо переміщених осіб, а також багатьох трудових мігрантів, які зареєстровані в одному місті, але постійно проживають в іншому».
«Про всі плюси й мінуси нововведень зможемо поговорити вже після виборів, оскільки більшість змін можна буде яскраво проаналізувати вже на практиці, а не теоретично», – зазначає Ярослав Гулан.
Офіційно виборча кампанія стартує 5 вересня. Проте, політичні партії вже активно розпочали агітаційну кампанію та інформаційну роботу. Зараз виборці мають ще достатньо часу для ознайомлення з програмами партій такандидатів. Zaholovok.com.ua, у свою чергу, запускає серію публікацій про місцеві вибори на Закарпатті. Слідкуйте за анонсами!
Аня Семенюк, спеціально для Zaholovok.com.ua