Всесвітньо відомий український сучасний композитор, Герой України, академік, народний артист України, професор, лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка, лауреат міжнародних конкурсів, почесний голова Національної спілки композиторів України Мирослав Михайлович Скорик напередодні приїзду в Ужгород одного з найкращих оркестрів України і Європи – Львівського камерного оркестру «Академія», художнім керівником якого є з моменту заснування, не зважаючи на величезну зайнятість, згодився відповісти на наші запитання.
– Мирославе Михайловичу, які останні творчі новини у Вас?
- Хочу відмітити, що за останній час ми з Львівським камерним оркестром «Академія» (Диригент – народний артист України професор. Ректор Львівської Національної музичної академії ім.. М. В. Лисенка Ігор Пилатюк, керівник та концертмейстер – професор, народний артист України Артур Микитка) побували в Польщі, Німеччині, де виконували твори Кшиштофа Пендерецького, мої, а також твори композиторів XIX – XX століть. Приймали нас чудово, запросили на наступні концерти і фестивалі. Дуже добре пройшов фестиваль академічної музики у Львові, в якому Львівським камерним оркестром диригував Кшиштоф Пендерецький і я. Сподіваюсь, що ці творчі контакти будуть продовжені.
Я керую Львівським камерним оркестром «Академія» вже багато років, і хочу відмітити, що це один з кращих оркестрів Європи. Оркестру під силу твори любої складності, любих стильових напрямів. Не дивлячись на те, що в оркестрі грають студенти і аспіранти, всі вони безмежно віддані «його величності Музиці», грають високопрофесійно, натхненно, артистично. За свою тридцятилітню історію оркестр побував з концертами більш ніж в 20 країнах світу – Норвегії, Швейцарії, Данії, Чехії, Франції, Італії, Німеччині, Польщі, Словаччині, Румунії, інших. Оркестром записано багато компакт дисків з творами від Тартіні, Вівальді і Баха до самих сучасних – Пендерецького, Ланюка, Камінського, Станковича, Сільвестрова, Пяццоли і моїх. Я впевнений, що черговий приїзд оркестру до Ужгороду та Мукачева принесе численним шанувальникам академічного музичного мистецтва справжнє естетичне задоволення.
- До речі, це третій за історію Незалежної України приїзд оркестру в Закарпаття. Колектив чудово виступив на фестивалі музики Мирослава Скорика в 1997 р., фестивалі класичної та сучасної музики «Музичне сузір’я Закарпаття», а в 2003 році у великому залі Закарпатської філармонії цим оркестром диригували саме Ви. Які ваші враження від Закарпаття?
- Я з приємністю пригадую чотири відвідування цього чудового краю, і дякую вам, Вікторе, за ці запрошення. У Вас прекрасна публіка.
- Мирославе Михайловичу, як сталося, що працюєте в різних жанрах: камерна і симфонічна музика, джаз, музика для кіно, пісня?..
– Якщо композитор є професіоналом, він повинен творити в усіх жанрах. Я пишу переважно камерну та симфонічну музику, але також театральну і кіно музику – а це більше 40 відомих фільмів, зокрема, «Тіні забутих предків», «Жива вода», «Гуси-лебеді летять», «Високий перевал», мультфільми «Як козаки куліш варили», «Лис Микита»… Шкода, що цей шар творчості пішов у небуття, оскільки часто густо сучасні режисери шкодують грошей на нову оригінальну музику й часто використовують класику. Це по великому рахунку неправильно.
- Ваша «Мелодія», яка початково була написана для фільму «Високий перевал», облетіла пів світу. Я так знаю, що вона виконувалась більш ніж у 65 країнах світу, і аранжована практично для усіх можливих складів ансамблів, хорів та оркестрів. Я особисто чув навіть електронну версію (досить цікаву!), яку в 2000-х роках часто виконували по українському радіо. Як композитора вас це радує?
- Безумовно. Композитор завжди мріє, щоб його твори слухало якомога більше слухачів, в різних країнах. Не так давно був трохи кумедний випадок, коли на одному з всеукраїнських конкурсів камерних оркестрів (а в ньому приймало участь, здається, 13 колективів), виступ кожного з оркестрів починався з моєї «Мелодії».
– Що треба зробити, аби широка публіка більше цікавилася серйозною музикою?
– Зберігати розумні пропорції. І раніше існувала і популярна музика, і джаз, і рок, і опера тощо, однак усе це надавалося слухачеві в розумних пропорціях.
На жаль, музика, що звучить нині по радіо, телебаченню, здебільшого естрадна і невисокої якості. Проте, думаю, її навала – явище тимчасове. Історія знала різні періоди. Та минав час, і все змінювалося. І тут в збереженні розумних пропорцій повинна допомогти держава. Іншого рецепту не існує.
– Мирославе Михайловичу, Ви викладаєте, керуєте Національною оперою України, Ви – почесний голова Національної спілки композиторів України, голова багатьох солідних міжнародних конкурсів, Ви диригуєте… а коли ви пишете?
- Як дуже влучно казав Дмитро Кабалевський, котрому теж не бракувало організаційних обов’язків, «композитори пишуть музику у вільний від роботи час».
– А що ви побажали б українській культурі й, зокрема, українській музиці?
– Я бажаю, щоб держава приділяла більше уваги серйозній музиці, допомагала їй фінансово. Нам важко пробитися в інші країни, бо кожна держава плекає свою музику. Але коли це вдається, нас приймають дуже добре. Наша музична культура – і композиторська, і виконавська – отримує дуже високі оцінки поважної зарубіжної критики. Свого часу після концерту у Вашингтоні, де виконувалися й мої твори, у «Вашингтон пост» з’явилася рецензія. У ній провідний критик написав, що познайомився з українською музикою, що вона заслуговує найвищої похвали й що він докладе всіх можливих зусиль, щоб про неї дізнався світ.
– Одна справа, як ви кажете, пробитися в інші країни. Інша – пробитися бодай на вітчизняні теле та радіоканали… Скільки тих фестивалів проходить, а інформації про них немає. Такі події треба висвітлювати, не дбаючи про прибутки від реклами та рейтинги.
– Так, на серйозній музиці багато не заробиш. Ми не маємо антрепренерів, які нашу музику просували б, а держава до цього ставиться прохолодно. Ще коли був Укрконцерт, у разі поїздки за кордон колектив зобов’язували мати в репертуарі український твір. Тепер таке положення теж є, але воно не виконується… Наближається черговий «КиївМюзікФест».
– Мирославе Михайловичу, я дякую за інтерв’ю і щиро бажаю вам здоров’я, натхнення, енергії, здійснення всіх творчих мрій і до зустрічі на концертах в Мукачеві 30 та Ужгороді 31 березня!
Розмовляв Віктор Теличко, голова Закарпатського осередку Національної спілки композиторів України, піаніст, педагог