Змінив стоматологічний кабінет на однострій – Павло з Мукачівщини служить медиком 101 бригади і розповів про бойовий шлях, поранення, службу – і облаштований власними силами польовий стоматологічний кабінет.
До військкомату, як і тисячі інших закарпатців, прийшов в 2022 р. Тоді у нього спитали, чи служив в армії і, почувши, що не служив, відправили додому «чекати дзвінка».
Тож до війська Павло потрапив в січні 2023 року. Так як в період його навчання в університеті не було військової кафедри, то службу розпочав бойовим медиком взводу в піхоті. Потім були бої на Харківщині, Куп’янськ, зіткнення з противником, ворожий вог – і поранення. Після 2 місяців лікування Павло знову повернувся в стрій і був переведений в медичну роту.
В 2024 р. закінчив офіцерські курси Військово-медичної академії і отримав офіцерське звання. Зараз він лейтенант медичної служби, начальник евакуаційного відділення медичної роти 101 бригади територіальної оборони.
«В певний момент з’явилась ідея облаштувати польовий стоматкабінет. Адже проблеми з зубами – дуже поширена річ і зубний біль може різко вивести бійця з строю. То власними силами почав збирати все необхідне. Перед війною я якраз відкрив власну стоматологію в селі Горонда, тож частину необхідного обладнання взяв звідти.
Багато мені допоміг мій товариш Богдан Драгуський з Ужгорода, з яким ми вчились в університеті. Також сильно допоміг Василь Чижмодій з Тячева – ми з ним особисто не знайомі, але він дуже допомагає підрозділам саме з стоматологічним обладнанням. Тож весь вільний час присвячую тому, щоб надавати стоматологічну допомогу побратимам» - розповідає медик.
Про свій позивний – «Скелет» - каже, що з медициною це ніяк не пов’язано. Просто таким був в молодості його нікнейм в комп’ютерних іграх.
«Я прийшов із Верховини, З-під стрімкої полонини» - так Павло-Едуард (саме таке повне ім’я медика) розповідає, що родом він з с. Нижні Ворота. В 2013 р. закінчив стоматологічний факультет УжНУ і після навчання оселився в Мукачеві. Спочатку працював лікарем у с. Жнятино, а перед війною відкрив свій кабінет в с. Горонда, де і планує продовжити свою медичну практику після війни.
«Шлють привіт вам, любі друзі, Воловецькі лісоруби » - так наш співрозмовник закінчує розповідь про себе і просить обов’язково згадати ці рядки в публікації. Тема рідного краю, його історії часто звучить у спілкуванні.
Це тільки підкреслює, що наша війна – це війна за рідну домівку, за землю, на якій ми живемо і яку ми готові захищати від ворога. Це – справа кожного.
За інформацією 101 окремої бригади Територіальної оборони Закарпаття