Люди дедалі рідше замислюються над важливістю читання. Світ миттєвого контенту диктує свої правила: швидкі відео, тік-токи, огляди замінюють книжки. Споживання інформації стає поверховим. Воно не залишає простору для аналізу й осмислення. Це робить людину вразливою до маніпуляцій, провокацій і фейків.
«Помітила, що після перегляду коротких відео вже важко зосередитися на великому тексті. Хочеться просто гортати далі», — ділиться Юлія, студентка УжНУ.
Швидкий контент формує звичку сприймати інформацію без критичного погляду. Така інформаційна поведінка призводить до паніки, емоційного вигорання й втрати власної позиції. У противагу цьому читання дає змогу зупинитися й переосмислити побачене й почуте. Навіть аналітика в онлайн-виданнях допомагає відновити внутрішній баланс. Художня література — це простір для розвитку інтуїції, уяви, аналітичного мислення, вміння бачити головне й відрізняти його від другорядного. Вона завжди була дзеркалом суспільства. Після війн з’являються твори про біль і втрати, після наукових відкриттів народжується фантастика, а книги про права людини й свободу — результат боротьби за рівність.
«Читаю щодня, бо тільки так відчуваю, що залишаюся собою, що не розчиняюся в цьому хаосі новин і відео», — говорить Іван, військовослужбовець.
Сьогодні соціальні мережі, стрічки Telegram і TikTok впливають на думки й настрій мільйонів. Водночас не вся інформація є достовірною. Частина суспільства продовжує поширювати фейки, не перевіряючи фактів і не замислюючись над наслідками. Брак медіаграмотності й звичка довіряти «гучним» заявам сприяють поширенню дезінформації. Фейки в умовах війни — це не дрібна помилка. Це зброя, яка сіє страх і підвищує тривожність. У листопаді 2024 року ширилися чутки про ядерний удар по Україні. У травні того ж року в Сумах поширювали підроблені документи про повторний наступ. Це викликало паніку серед населення. Такі інформаційні атаки стали частиною війни, яку веде країна-агресор.
«Пам’ятаю, як після чергового фейку в місті почалася паніка. Люди кидали роботу й виїжджали. А все через один допис без жодного підтвердження», — розповідає Олександр із Сум.
Також я можу поділитися власним досвідом. Коли я вирішила переїхати в Ужгород, довелося зіткнутися з багатьма упередженнями. Хтось казав, що це «місто для туристів», хтось запевняв, що тут складно знайти роботу чи налагодити побут. А соцмережами ширилось те, що жителі ненавидять приїжджих. Але реальність виявилася іншою: місто прийняло тепло, а спокійна атмосфера й близькість до природи допомогли відчути себе в безпеці й почати новий етап життя.
Особливо небезпечним залишається контент у TikTok та інших соцмережах. У відео без джерел і доказів подаються емоційні заяви й відверта брехня. Цей контент впливає на людей через його подачу — сучасну, емоційну, наближену до повсякденного життя. Але за яскравими образами часто ховається неправда. Сьогодні читання — це не лише шлях до знань, а й спосіб зберегти критичне мислення, спокій і здатність протистояти маніпуляціям.
«Книжка змушує думати, а не просто ковтати інформацію. Це важливо як ніколи особливо для молодого покоління, в 2000-них роках в нас не було медіа грамотності, тому ми вірили усьому, що скаже телевізор», — каже Марія, вчителька української мови зі Львова.
Тому читайте, аналізуйте й перевіряйте інформацію, яку поширюєте!
Текст Олени Лазні
