Закарпатські журналісти у рамках престуру Ужгородського прес-клубу «Туризм та інфраструктура під час війни: розвиток у співпраці з транскордонними проектами» відвідали Берегівську громаду та с. Петерфолво, де впроваджуються інфраструктурні проекти для розвитку громади та її туристичної привабливості. У Петерфолво у рамках проекту «МОBI” у співпраці із Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Закарпатській області побудували велосипедну доріжку, яка проходить уздовж села і має дві функції: логістичну та туристичну. Про це детальніше розповіла Наталія Носа, керівниця Міжнародної асоціації інституцій регіонального розвитку.
«Реконструкція велосипедної доріжки охопила 4,350 км на ділянці автодороги Тисобийкень-Пийтерфолво. Саме цю ділянку дороги обрали, щоб сприяти розвитку туристичної інфраструктури для відвідувачів, які подорожують з Угорщини через контрольнопропускний пункт між Угорщиною та Україною «Тісабеч (Угорщина)-Вилок (Україна)». Доріжка веде аж до пункту перетину кордону «Велика Паладь (Україна)-Кішпаладь (Угорщина)», - каже Наталія Носа. – Результат такої інфраструктурної складової – не тільки якісне сполучення між населеними пунктами, але й пожвавлення економічної активності, включаючи збільшення кількості подорожуючих відвідувачів у середньостроковому та довгостроковому періодах».
За словами Наталії Носи, при облаштуванні доріжки дотримані всі вимоги щодо забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів житлового та громадського призначення. На початку і в кінці ділянок облаштували тротуар, а при перетині з’їздів та в місцях пішохідних переходів встановили встановлення тактильної плитки для забезпечення можливості пересування маломобільних груп населення.
Також розроблено План мобільності, який включає Україну, Угорщину та Словаччину здійснено розробку техніко-економічних обґрунтувань, дозволів на будівництво, реконструкції та розбудови транспортних мереж та локацій, які мають транскордонний характер та потребують узгодження по іншу сторону кордону, а саме: визначено перспективи будівництва під’їзної дороги до КПП на українсько – угорському кордоні «Дийда – Берегдароц» до магістральної дороги М-25 Мукачево – м.Берегово – КПП «Лужанка» протяжністю 10 км з об’їздом у с.Гать двома дорожніми розв’язками в різних рівнях та п’яти мостових переходів. У рамках ТЕО визначено можливості влаштування під’їзної дороги до перспективного автомобільного пункту пропуску на українсько-словацькому кордоні «Соломоново-Чієрна» загальною протяжністю 4 км., та з'єднання його з магістральною автомобільною дорогою М-06 Київ-Чоп
Опісля журналісти здійснили переїзд у пункті пропуску Дяково на Берегівщині, щоб відвідати сусідню румунську громаду Сату-Маре, де спільно із закарпатцями ще у 2019 році започаткували транскордонний проект розвитку малої авіації «Карпатська мала авіація». До заходу долучилися голови Дубівської громади, де за часів СРСР діяв вертолітний завод. А також Кам’янської громади, де розглядають перспективу розвитку малої авіації. Учасники дізналися, як розвивається напрямок малої авіації у румунській громаді у співпраці із закарпатською і які перспективи Закарпаття на найближчий період у цьому напрямку.
У квітні 2021 року в аеропорту «Ужгород» приземлився двомісний літак, за штурвалом якого був Міхай Петрашку, директор Міжнародного аеропорту Сату-Маре (Румунія). Разом із Василе Хапчуком, представником Румунського аероклубу, вони прибули обговорити можливості розвитку сучасної прикордонної інфраструктури та міжнародної малої авіації між двома країнами. І своїм прикладом продемонструвати можливості летовищ міст, які не можуть бути великими транспортними хабами і повинні заробляти у сучасних умовах. Весь переліт із Сату-Маре до Ужгорода тривав усього годину. У той час, коли поїздка на авто між містами через кордони може сягати 4-5 год. Планам розвивати малу авіацію завадила війна. Проте проект не припинявся, робота з розвитку цієї ідеї продовжилася.
«Проект «Карпатська мала авіація» - це приблизно 1% інвестицій і нашої роботи в загальному. Це невеличка частина, але дуже важлива. Цей проект -- це тільки початок нашої роботи і обов'язково буде продовження. Зараз ми проводимо велику реконструкцію в аеропорті. У нас щодня працює 500 людей. Здійснюємо два дуже важливі проекти, - каже Міхай Петрашку, директор Міжнародного аеропорту Сату-Маре (Румунія). - Один з них - будівництво нового терміналу, а також реконструкція діючого терміналу і реконструкція злітної смуги. Другий проект - будівництво 5-ти будівель, які будуть вздовж території аеропорту. І створення нової системи охорони і безпеки. Ми йдемо до результату навесні 2024 ми побачимо новий аеропорт.
Поки українські громади будуть плани щодо розвитку малої авіації, у рамках проекту заклали навчальну та технічну базу. Зокрема, видали посібник із навігації для Карпатського регіону. «Це інноваційна ідея. Вперше вийшов такий посібник, який дає інформацію про 4 країни, а не про одну. Люди з авіації, пілоти дуже добре знають, що це таке. Зауважу, що політ активізує всі наші відчуття і всі наші частини тіла. Вірус, який ми створили це вірус авіації, ми ніколи не зможемо його подолати, він назавжди. Ви будете літати більше і більше,- додає Міхай Петрашку. Як, наприклад, мера румунського містечка Салакашень, який здійснив політ з Риму до Румунії саме невеликому літаку.
Два компоненти роботи по проекту стосуються Закарпаття – розвиток Міжнародного аеропорту «Ужгород» у напрямку малої авіації, яким займається Агенція регіонального розвитку Закарпаття Закарпатської обласної ради та комунікація між зацікавленими сторонами, інформування, за які відповідає Міжнародної асоціації інституцій регіонального розвитку «МАІРР». Про це розповіла Наталія Носа: «Всі громади, які були зацікавлені у цій тематиці, були включені. Інтерес до цієї теми великий. Маленькі літаки більш гнучкі для невеликої інфраструктури. Потрібно тільки пальне та технічна підтримка. Фактично у малій авіації ми робимо перші кроки. На сьогодні 9 громад Закарпатської області і три громади Івано-Франківської області задіяні у проекті. Івану Дирик, мер Долинської команди має навіть ліцензію пілота. Дуже мало пілотів, які літають на малій авіації».
У рамках проекту аеропорт Сату-Маре придбав стимулятор для пілотів- муляж борту літака, де фахівці удосконалюють свою майстерність. Тренажер недешевий, близько 40 тис. євро., але це дуже корисний «ґаджет» зауважує директор аеропорту, на якому можна потренуватися при різних реальних ситуаціях, які моделює техніка.
Іван Дирик, Долинський міський голова літаю на аеропланах, дельтапланах з 1996-97 років. Коли почув про проект розвитку малої авіціації в Карпатах, відразу активно долучився. «За часів СРСР у нас багато літали, залишилися посадкові смуги, залишилися люди, які це пам'ятають, вміють і знають. У долині діє пластовий табір «Чотири крила», ми щороку проводимо табори, вчимо дітей літати парапланах, дельтапланах, розуміти, що таке небо, доторкнутися до нього. Багато наших пластунів закінчили авіаційні виші. 1 березня 2022-го року е мала відкриватися школа, були готові класи, тренажери, літак мав прилетіти. Але через повномасштабне вторгнення ми це відтермінували на майбутнє, - розповів Іван Дирик. - Це така сфера, яка зараз без конкурентна навіть для бізнесу, це цікаво і для громади. Проект фантастичний. Ми навіть проговорювали якісь можливості, щоби в межах позашкільної освіти відкривати гуртки». Він додав, що на Івано-Франківщині є не один аеродром. Частина з них діючі, інші потребують реконструкції.
Не вистачає поки і професійних пілотів, з часом потреба у них зростатиме. Перспективу для Закарпаття у цьому напрямку експерти бачать у співпраці з Ніредьгазьким університетом, який готує пілотів. « Крім того необхідно вчити англійську мову, пілоти повинні здати на B2 англійську, том що вся навігація все відбувається англійською, - зауважила Наталія Носа.
У селі Дубове, що на Тячівщині, в радянські часи працював вертолітний завод. Нещодавно рештки того, що від нього залишилося - продали. Але громада бачить перспективи розвитку малої авіації у майбутньому. «Історично так склалося, що селище Дубове відоме через вертольотне виробниче об'єднання. Але там залишилися самі руїни, після розпаду Радянського Союзу все розпався і завд, а в 2023 його продали, - пояснює Денис Каганець, мер Дубівської громади.- У мене батьки якраз на цей завод і приїхали молодими спеціалістами. Тато з Харківщини, де навчався , а мама взагалі з Узбекистану була направлена. Зараз наша громада бере участь у проекті. У нас у селищі уже визначили приблизно місце, де ми плануємо поставити отакий невеличкий аеродромчик. Сподіваюся проект буде мати життя, адже і для невеличкого аеродрому потрібні кошти».
Кошти для Дубівської громади передусім необхідні для облаштування під’їзної дороги, для злітної смуги підійде і природне покриття. «Не обов’язково це має бути тверде покриття, краще травичка, грунт, бо менше колеса зношуються. Але для таких смуг потрібно більше догляду, - пояснює Наталія Носа. - Мала авіація – це так звані візуальні польоти, тобто тільки вдень при тій погоді, коли видно. Для різних типів літаків необхідні різні типи смуг. Стандартна смуга для літаків для, наприклад, сільськогосподарських робіт - 400 м, це мінімальна вимога. Оптимальна безпечна довжина -- 600-800 м».
Холмківська, Чинадіївська, Великобиганська громади -- серед тих, хто розглядає розвиток села якраз у напрямку малої авіації. «Коли ми плануємо локації, ми трохи маємо перескочити момент розвитку технологій. Європа і взагалі Америка вже літають на електролітаках і якщо ми говоримо сьогодні про створення аеродромів, то маємо враховувати швидкий розвиток технологій. Згадайте, як дуже швидко до нас прийшли електромобілі. З літаками відбувається приблизно той же самий процес, - додає Наталія Носа.- Мала авіація- це чиста енергія, нові типи транспорту. Мала авіація дає нам свободу перетин кордону».