Минулого тижня Мартон Якубович, лікар-імплантолог, магістр наук в галузі імплантології з Німеччини провів в Ужгороді імплантологічний симпозіум. Користуючись нагодою, ми вирішили поспілкуватися із фахівцем стоматологічної справи про специфіку імплантологічного лікування, перспективи розвитку імплантології в нашій області та життєві цінності.
Пане Мартоне, розкажіть трішки про себе, знаємо, що Ви народилися на Закарпатті…
Народився на Міжгірщині в с. Негровець, ходив там до школи. Пробував вступити на медичний факультет Ужгородського університету – не прийняли мене. Разом із батьками виїхали в Ізраїль, там поступив і у Тель-Авіві три роки навчався на загальній медицині. Потім пішов до армії, згодом у Румунії вивчився на зубного лікаря. З 1996 року живу та працюю в Німеччині. Там я також складав іспити, признання диплома, проходив різні курси підвищення кваліфікації в Австрії, США, післядипломну спеціалізацію з імплантології. Уже близько 16-ти років викладаю – від Кореї до Бостону.
Які враження від слухачів у різних країнах? Як Вас сприймають?
Сприймають усюди дуже добре, я не можу скаржитися. Якщо порівнювати, то в Кореї усе дуже офіційно, розкладено по поличках, чіткі звертання за посадами, у Німеччині теж так. В Америці трохи вільніше. Дуже цікаво було у Монголії. Загалом інтерес великий. В Україні я частіше буваю в Києві, двічі-тричі на рік. Я ще оперую закордоном, зокрема в Ізраїлі, Румунії, Прибалтиці, Німеччині, також робив операції і в Україні. Мені дуже подобається в Україні, вісім років тому я уперше сюди приїхав. Бачу, що імплантологія дуже розвинулася в країні, але це здебільшого в Києві, Дніпропетровську, Одесі. На Закарпатті уперше проводимо такий захід. Молодь дуже сильно хоче навчатися. У мене враження, що старше покоління трохи гальмує, старається все прибрати у свої руки. На Закарпатті мало тих, хто б цікавився імплантологією, хоча на сьогодні це не майбутнє, це вже теперішнє. У Європі більше сорока років воно є стандартизованим лікуванням. У Німеччині півтора мільйони на рік роблять імплантатів. Статистики з імплантатів набагато кращі, ніж з іншого лікування. У мене є пацієнти, що в 70 років зробили імпланти і вони до сьогодні є. Тепер і технологія набагато краща і якість. Дуже важливо навчатися цій справі і правильно робити. Дуже часто кажуть, що це дорого. Я завжди на це кажу, що якщо подивитися, які автомобілі на вулиці, то, думаю, багато людей можуть собі це дозволити. У принципі, від 5 до 10-ти % населення роблять імплантанти. В Україні ті 5-10 % населення також є, що можуть дозволити собі імпланти. Нещодавно у мене була пацієнтка, яка 5 років не їхала у відпустку, збирала гроші, через небажання мати протез. Для кого що важливе. Для когось важливо придбати автомобіль, поставити дорогі диски, щоб кожний сусід бачив, інший хоче зробити собі зуби, щоб могти їсти (сміється – Авт.). Я був у дуже бідних країнах, наприклад у Монголії, але і там люди роблять імпланти. Так що Закарпаття має трохи підтягнутися.
Перспективи для розвитку імплантології на Закарпатті, на Вашу думку, є?
Перспективи є. Я просто не знаю наскільки тут населення інформоване, наскільки населення знає, що це таке. На жаль, це стосується не тільки Закарпаття, лікарі не знають правильно це робити, бояться втратити пацієнта, відправити його до іншого лікаря, який цим займається, а кажуть, що це погане, недобре, давайте будемо робити те, що знаємо: мостики, шліфувати зуби, робити різні протези. У Німеччині подібне також було, років 15-20 тому, але уже пройшло. Потрібно, щоб люди знали що таке існує, що таке імплантат, що можна набагато покращити власне життя, що можна нормально їсти. У першу чергу цим мають займатися лікарі. Коли я відкрив клініку у 1999 р. у нашому місті, то перше, що ми зробили, це інформативні вечори для пацієнтів. Запрошували спеціалістів, що роз’яснювали пацієнтам на мові пацієнта, щоб вони розуміли що таке є, що треба робити, що спитати лікаря, щоб не потрапити до не професійного лікаря. Інколи мені доводиться виправляти те, що інші зіпсували. Не дивитися де дешевше, де певна акція. Краще трохи більше заплатити та мати добрий і довготривалий результат, чим постійно платити щось дешево. Не все те, що дорого означає, що воно добре, але те, що дешево вкрай рідко є добрим.
Існує думка, що робити імплантати – небезпечно та шкідливо…
Імплантати це не шкідливо, це не на 100 %, а на 1000%. Це можуть бути шкідливі ті руки, що роблять імплантати і не знають що роблять. Дуже важливо знати якими матеріалами роблять. У нас в Німеччині кожен пацієнт, що робить імплантацію отримує книжечку, в якій вказано фірму, модель імплантата, з чого він зроблений, а також що пацієнт має робити після того, як усе зроблене – приходити на контроль. Лікар може зробити найкращу роботу, але якщо за тим не доглядати, усе може зіпсуватися. Лікар не дає гарантію, він не може гарантувати успіх, лікар може гарантувати тільки те, що постарається зробити усе, щоб був добрий результат. Якщо імплантати в перші два роки втрачаються, то це на 99 % вина лікаря. А якщо вони втрачаються через 5-7 років – значить пацієнт не чистив їх, так само, як не чистив свої зуби.
Цими днями проводите в Ужгороді імплантологічний симпозіум, в якій формі він проходитиме?
Буде майстер-клас. На майстер-класі будемо показувати як правильно робити пластику кістки. Кістка як мускули, якщо вони не працюють, вона починає бути меншою, тому якщо зуби витягнули, кістка стає меншою і тоді немає місця куди поставити імплантат. Тому кістку потрібно нарощувати. Буде група з 10-12-ти людей. На другий день буде теоретичний курс. На Закарпатті уперше таке проводимо, побачимо який буде інтерес. На майстер-клас, наприклад, приїжджають з усієї України, із Закарпаття я, думаю, нікого не буде. Це мене дуже здивувало, тому що хоча б від молодих я чекаю певного інтересу, прийти подивитися. Я викладаю, але я їжджу раз-двічі на місяць на конгреси, щоб послухати, подивитися, що інші роблять. Тільки так можна бачити де знаходишся ти, порівняти себе з іншими, і бачити, що ти маєш зробити, щоб стати кращим. Має бути конкуренція із самим собою, треба просуватися далі. Інтерес дуже слабенький. До прикладу, коли ми проводили майстер-класи у містах України там збиралася дуже велика кількість людей. Чомусь на Закарпатті лікарів з імплантології не видно.
Що б Ви порадили людям, які хотіли б зробити імпланти, але у певній мірі вагаються?
Ризикнути. Тільки дуже-дуже важливо знайти правильного лікаря, спитати у нього скільки він цим займається, скільки уже зробив імплантатів і попросити назвати імена пацієнтів, яким раніше робив і поспілкуватися з ними. Тому що це йде від пацієнта до пацієнта. Питання ціни має бути останнім. В Інтернеті багато пишуть, і не завжди правильно. Імплантологія безболісна, якщо вона правильно зроблена. Від витягнутого зуба більше болі, ніж від імплантів. Для тих у кого зовсім немає зубів – це інша якість життя. З протезами у людини є велике психологічне навантаження, адже вони постійно рухаються. Особливо це стосується жінок, які одразу вважають себе старшими. Є дуже мало випадків, коли не можна зробити імпланти. У принципі, кожній людині їх можна робити. Вік не показник для цієї справи. Найстарший мій пацієнт мав 94 роки.
Що для Вас робота?
Задоволення. І від викладання, коли бачу результати, що хтось навчився. Як кажуть, хто хоче може усього добитися, може отримувати задоволення від того, що робить. Потрібно тільки знайти правильну нішу. У моїй клініці (м.Пфорцхайм) 18 працівників, 600 квадратних метрів, робимо операції. Можу казати, що клініка дуже успішна та відома. Пацієнти приїжджають починаючи Нью-Йорком та закінчуючи Новосибірськом.
Розкажіть трішки про свою сім’ю.
Дружина в мене також зубний лікар, разом маємо клініку. Син перший рік навчається на загальній медицині, хоче займатися нейрохірургією. Так що син на правильній дорозі, можна виходити на пенсію (усміхається – Авт.).
Чим полюбляєте займатися у вільний час?
Якщо чесно, дуже мало вільного часу. Раніше із сином грав у баскетбол, зараз він навчається. Люблю музику, відпочинок, прогулянки. У Німеччині живу у дуже гарному місті Чорному лісі (Шварцвальд), люблю зустрітися з друзями, погуляти. Я знаходжуся в радіусі 3-4-ьох годин їзди до Амстердаму, Парижу, Мілану, тож можна поїхати, погуляти, багато чого можна побачити і просто відпочити.
Що полюбляєте читати?
Я прочитав майже усю класику. З російських письменників дуже полюбляв Лермонтова. Читаю на українській, російській, німецькій, румунській мові та на мові івриту. Дуже багато читаю біографій різних людей. Люблю фільми-комедії (усміхається – Авт.). Можна посміятися і не треба думати, а трохи відпочити.
Які враження від перебування на Закарпатті?
Рік тому я був на Закарпатті із сином та племінником. Їм дуже сподобалася природа. Але, на мою думку, природа стала набагато гіршою, ніж була в моєму дитинстві, особливо стан лісів. Синевирське озеро набагато меншим стало, ніж було. На Закарпатті не використовують ті можливості, що дає природа. Можна набагато більше зробити, набагато красивіше жити, ніж живуть, особливо у селах. Молодь має бути більш рішучою. Не знаю чому люди якось здалися, не хочуть йти далі, зупинилися, не борються. Якщо порівнюю покоління в Німеччині, Ізраїлі, то вони набагато життєрадісні, більш активні. Приїхати сюди приємно, побачити школу, зустрітися з однокласниками, вчителями.
Що вважаєте головним у житті?
З віком це змінюється. На сьогодні, як я казав, мені приносить задоволення ділитися знаннями з колегами. Я постійно кажу: я не приходжу нікого вчити, я приходжу поділитися моїм досвідом, моїми помилками. В Ізраїлі є прислів’я: «Дурний ніколи не навчиться, розумний вчиться на своїх помилках, а інтелігентний вчиться на помилках інших». Так я бажаю передавати мої помилки іншим людям, щоб вони інтелігентно з того вчилися. Тому я багато працюю з молодими лікарями. До мене в клініку щороку приїжджає 300-400 людей на навчання.
Також приємно бачити пацієнтів, яким допоміг і що люди від цього змінюються та стають щасливі. Це найприємніше, тому що фактично стоматологія це естетика, психологічний аспект тут дуже важливий.
Ольга Палош, спеціально для Zaholovok.com.ua