Змістовні, але необтяжливі розмови про мистецтво, культуру, розвиток, ідеї під келих шампанського у товариському колі. І у творчій атмосфері. Саме про це новий спільний творчий проєкт VOYT Art Gallery та Ужгородського прес-клубу під назвою «Пообіднє шампанське». Перша зустріч відбулася 14 лютого. Говорили про мистецтво і кохання з людьми, які на цьому точно знаються.
Чи продаються картини, де є любов, дорожче, ніж інші, запитали ми Олександра Войтовича.
"Всі роботи фактично побудовані на любові, на любові до творчості, до образу, який ти створюєш, до емоцій. Тому що твір мистецтва він повинен бути таким. Звісно є різні концепції підходів до творчості. Але любов завжди має бути присутня, - переконаний Олександр. - Коли я тільки познайомився з Іванкою (Войтович), то створив перший портрет саме з таким почуттям. Ціла серія є портретів з Іванкою. Вони дуже всі різні і відтворюють різні періоди творчості.
Це почуття додає вартості мистецьким творам, бо викликає багато емоцій, і у читачів, і в автора, каже письменник Банди Шолтес: «Звичайно, люди, які переживали щось схоже, їм це буде зрозумілим і близьким. Такий собі прийом, гачок, щоб зачепити читача. Чи можна просто вставляти у текст відповідні абзаци? От маєш ти текст і думаєш: ага, на кожній 18-й сторінці я буду трошки вставляти абзац чи два про кохання, напевно, можна й так. Але краще, якщо ти бачиш доречність, є якась пов'язана історія вдала для ілюстрації. Мені згадується одна історія, яка була досить брутальною. Вона насправді зовсім некрасива, пов'язана з тінейджерським коханням. Я її використав, хоча романтики у ній насправді дуже мало. Але вона дуже чесна. Я ціную в книгах інших авторів чесність і сам намагаюсь таким бути. Тож вирішив все-таки вставити той випадок, у любовних історій бувають і такі сторони.
Насправді, дуже важливо мати відчуття, що тебе люблять, підтримують, переконана Тетяна Літераті, дослідниця, авторка серії книжок «Втрачений Ужгород». «Впевнена, якби не кохання, не гармонія в сім'ї, стосунки, взаємопідтримка, то я б не створила ні свій проект, ні свої книжки, нічого,- каже Тетяна. - Це дуже важливо, щоб людина, біля якої ти є, підтримувала твої прагнення, тебе. Якби склалося інакше, у мене би так не вийшло писати, їздити. Сидіти в архівах, яке багатьом здається нудним. А я це люблю. Так що моя робота складається з великої кількості любові».
Фото Тетяни Хоменської