Позачергове засідання Львівської міськради, присвячене ухваленню закону про засади державної мовної політики, відбудеться 30 серпня, повідомляє прес-служба Львівської міськради.
«Я збираю позачергову сесію і питання № 1 — звернення до Конституційного Суду, оскільки набув чинності закон про мови, який, на моє глибоке переконання, — як ніж у спину. Наші юристи пропрацювали цей документ, і ми готуємо звернення до Конституційного Суду. Я думаю, депутати відкладуть свої виборчі справи, зберуться, щоб проголосувати це звернення», — цитує слова міського голови Львова Андрія Садового прес-служба Львівської міськради.
Садовий зазначив, що, за його інформацією, звернення з приводу цього закону наразі до КС не надходило, хоча була інформація, що деякі місцеві ради звертаються до суду.
«Ми живемо у Львові - найбільшому україномовному місті в світі. У нас завжди була своя тверда позиція і у нас вона завжди буде. І ніхто нам не буде вказувати. У нас є громада зі своєю твердою позицією, і ми будемо її обстоювати», — заявив міський голова Львова.
Нагадаємо, 3 липня Верховна Рада прийняла в цілому закон про мови авторства регіоналів Вадима Колесніченка і Сергія Ківалова. 8 серпня Віктор Янукович підписав закон про основи державної мовної політики. Закон зміцнює позиції російської та мов інших національних меншин у регіонах, де їх чисельність перевищує 10%.
У східних і південних областях України місцеві органи влади зробили ряд кроків з реалізації положень закону.
А що, російський язик
А що, російський язик відмирає?
В Україні, за Конституцією України, не існує "регіонів", а є області, тому не може існувати і регіональних мов. За КУ, в Україні є державна мова – українська. А держава розвиває мови нацменшин. Саме це і є доказом шахрайства україноненависників в Україні. Під виглядом надання статусу неконституційній регіональній російській мові в областях – нав’язується мова однієї із нацменшин в Україні. В природі не існує такого нацменшинства розуміння як «рускоязичіє». Хартія захищає лише вимираючі мови, читайте:
ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ
регіональних мов або мов меншин
Страсбург, 5 листопада 1992 року
Держави - члени Ради Європи, які підписали цю Хартію,
враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами, зокрема для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням,
вважаючи, що охорона історичних регіональних мов або мов меншин Європи, деякі з яких знаходяться під загрозою відмирання, сприяє збереженню та розвитку культурного багатства і традицій Європи,
підкреслюючи важливість міжкультурного діалогу і багатомовності, а також вважаючи, що охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх,
усвідомлюючи, що охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин у різних країнах та регіонах Європи є важливим внеском у розбудову Європи, що ґрунтується на принципах демократії та культурного розмаїття в рамках національного суверенітету і територіальної цілісності,
враховуючи специфічні умови та історичні традиції різних регіонів європейських держав,
погодились про таке:
Частина I
Загальні положення
Стаття 1
Визначення
Для цілей цієї Хартії:
a) термін "регіональні мови або мови меншин" означає мови, які:
i) традиційно використовуються в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави; та
ii) відрізняються від офіційної мови (мов) цієї держави;
він не включає діалекти офіційної мови (мов) держави або мови мігрантів;
b) термін "територія, на якій використовується регіональна мова або мова меншини" означає географічну місцевість, де така мова є засобом спілкування певної кількості осіб, яка виправдовує здійснення різних охоронних і заохочувальних заходів, передбачених у цій Хартії;
c) термін "нетериторіальні мови" означає мови, якими користуються громадяни держави і які відрізняються від мови (мов), що використовується рештою населення держави, але які, незважаючи на їхнє традиційне використання в межах території держави, не можуть вважатися найбільш поширеними в межах конкретної місцевості цієї держави.
Вивчіть Хартію, і ви зрозумієте мовний цинізм під виглядом "рускоязичиє". У Хартії говориться лише про мову нацменшин, який вимирає, а не про навязування в суверенній даржаві мови колишньої метрополії її приврженцями-агентами.