Жити на кордоні

Звідси до Санкт-Петербурга ближче, ніж до столиці – Таллінна. Ми у Нарві – невеликому естонському містечку на 50 тисяч населення, з якого у буквальному сенсі слова видно російську федерацію настільки, що неозброєним оком можна розгледіти кожну смужку на прапорі країни-терористки. Попри відстань до України та близькість до росії Нарва має чимало спільного з Україною: містом-побратимом до 2014 року був Донецьк, прапор Нарви – зверху жовтий, знизу синій, тут донедавна теж вулиці носили назви російських діячів, населення міста здебільшого спілкується російською, водночас тут вже близько століття діє місцеве об’єднання територіальної оборони – Кайцелійт. Як живеться на кордоні, але не з ЄС як на Закарпатті, а агресором - росією, як знаходити спільну мову з росіянами, яких у місті – кожен третій перехожий, як просувати та відстоювати тут естонську мову й культуру, дізнавалася наша кореспондентка в ексмеркині м. Нарва Катрі Райк.

Катрі Райк народилася у Тарту, батько був професором університету, мама – директоркою школи й депутаткою Верховної Ради СРСР. Катрі вступила в університет та здобула освіту історикині, має науковий ступінь доктора філософії з історії Естонії. Її кар’єра – варта книг: спершу вона займала різні посади у системі Тартуського університету, була директоркою Нарвського коледжу, тоді – віцеканцлеркою Міністерства освіти і науки Естонії, ректоркою Академії МВС, згодом – міністеркою внутрішніх справ Естонії, депутаткою парламенту Естонії, зрештою – меркинею міста Нарва.

Катрі – жінка високого професійного хисту, а на додачу володіє блискучим почуттям гумору – це риса характеру, яку неможливо не відзначити. Та з огляду на її професійні здобутки і реалізовані цілі – це жінка залізної волі, на чию долю припали не аби які випробування, в тому числі через її підтримку України та радикальні зміни, що їх принесла у Нарву. «Жителі Нарви казали мені: Так, ти націоналістка, але ти вважаєш нас людьми. Після початку війни [в Україні] я вже не отримаю стільки голосів підтримки ніколи».

КАРДИНАЛЬНІ ЗМІНИ В ЕСТОНІЇ ПОЧАЛИСЯ З ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

Ще у 2021 році в Нарві відзначали День перемоги 9 травня з георгіївськими стрічками, прапорами росії та СРСР. Тут і зараз мовлять російські канали, адже у 2022 році з російського боку встановили телевежу, щоб доносити «правильну» думку. З 2022 року російська символіка в Естонії заборонена, почалася активна декомунізація.

«Дуже багато в нас у країні й зокрема в Нарві змінилося з початком повномасштабної війни в Україні, – стверджує Катрі Райк. – 24 лютого ми відзначаємо День Республіки і з першими променями сонця підіймаємо наш національний прапор. Того ранку по обличчях людей було видно, хто вже подивився новини: ті, хто подивилися, плакали, хто ще не подивився, був радісним. Ми розуміли, що це значить і чим може обернутися для нас. Моя позиція однозначна і я це говорила в десятках інтерв’ю для іноземних журналістів, які питають, чи буде Нарва наступною. Це питали ще з 2014 року. Я завжди казала: Україна воює за нас. І це наша спільна війна. Багато людей зі старої Європи не розуміють, що це стосується нас усіх. Це наша спільна війна і ми маємо перемогти всі разом. Ми завжди займалися питаннями нашого російськомовного населення, яке складає тут 98%, у таких шовкових рукавичках, намагалися ставитися з розумінням та підтримкою. Після початку війни в Україні дуже багато чого змінилося».

ЗНЕСЕННЯ ПАМ’ЯТНИКІВ, ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ВУЛИЦЬ ТА (НЕ) ЛАГІДНА ЕСТОНІЗАЦІЯ

На початок повномасштабної війни в Україні Катрі обіймала посаду меркині Нарви. Жінка пригадує: «30 тисяч українців приїхали через Нарву в Європейський Союз. Я була між ними. В нас були зустрічі і з українцями, і з жителями Нарви, я відповідала на всі їхні питання. У місцевих було дуже питань про Україну, про війну, чому українці отримують соціальну допомогу».

«У 2022 році ми прибирали совєцькі пам’ятники в Нарві і це було дуже болісно для населення. Потрібно знати історію, щоб розуміти, що була німецька окупація і совєцька окупація, тож пам’ятники героям совєцького союзу – це не пам’ятники людям, які звільнили Естонію. Це пам’ятники окупантам, які змінили інших окупантів. Також ми перейменували вулиці, названі на честь російських діячів. Ми намагалися повернути історичні назви або нейтральні назви, водночас такі, які зможуть вимовити російськомовні люди. Нові назви ми знайшли за 45 хвилин. Даю кілька порад: треба людям пояснити, що за це їм не потрібно платити. По-друге, оскільки у нас діджиталізована країна, у всіх документах назви оновлюються автоматично – не потрібно нікуди йти, щоб поставити якісь печатки чи отримати нові документи. Третє: ми живемо в Естонії і є закон, який каже, що ми змінюємо назви вулиць. Усі люди мали можливість висловити свою думку щодо цього, були й відкриті дискусії. Це відбулося дуже легко в цьому плані. Коли місцеві депутати мені висловили недовіру у 2023 році, я в останній момент міняла таблички з назвами вулиць. Я встигла це зробити.

Після цього відбувся повний перехід на естономовне навчання – з цього року всі дитячі садки працюють у нас тільки на естонській, у школах також навчання відбувається тільки естонською. У Талліні є окрема школа для українських дітей. Мені досі не віриться, що це так. Цього не відбулося б, якби не війна. Усі батьки хотіли б, щоб їхні діти знали естонську мову, бо вища освіта безплатна тільки естонською мовою. Вища освіта російською мовою вимерла 20 років тому.

Колись ми робили акцію «Подаруй естонську книгу Нарві» – таким чином ми змогли створити в місті естономовну бібліотеку. Зараз у нас третя за величиною наукова бібліотека в Естонії. У житті легше робити нетипові вчинки – тоді успіх прийде досить швидко», – переконана політикиня.

ГРОМАДЯНСТВО, ЗБРОЯ, ВІРА

«Ми живемо в дуже чорно-білий час: є погане і є хороше. І погане – це росія.

Водночас це такий час мовчання – ми не знаємо, що народ думає. У Нарві 36% населення – це громадяни російської федерації, тобто це кожна третя людина на вулиці. 12-13% людей без громадянства – люди, які не мають ані естонського, ані російського громадянства. Мати подвійне громадянство в Естонії незаконно. Є люди, які хотіли б відмовитися від російського громадянства, але для цього потрібно їхати в росію – звичайно, туди ніхто не поїде для цього.

У нас є право на володіння зброєю. Але російські громадяни цього права не мають із 2022 року – у них її вилучали. У нашій країні люди законослухняні, це відбулося непомітно і люди здали зброю. Інакше це депортація та заборона на в’їзд в усі країни Шенгенської зони. Голосувати на виборах та займати державні посади громадяни росії також не мають права.

Ми, естонці, лютерани – ми холодні до церкви. Але православних досить багато – це і росіяни, і естонці. Православна церква у нас належить московському патріархату і зараз тривають дискусії на державному рівні, що з цією церквою робити».

«Я написала книги «Моя Нарва. Між двох світів» та «Моя Нарва. Через 30 років», де торкнулася і теми України. Світ та зокрема Європу цікавить: чи буде Нарва наступною [після України]. Щоранку я прокидаюся і бачу зі свого вікна росію. Однак я вирішила робити у своїй квартирі дорогий ремонт із тих міркувань, що війни не буде. А якщо буде, то не на нашій території. Естонія зараз готується дати відсіч, щоб війна була не на нашій території».

Наступного року в Нарві вибори, Катрі не розраховує на перемогу, але обіцяє подаватися на посаду меркині знову: «З моїми поглядами на війну, Україну, естонську мову перемогти неможливо. Але коли мене зняли з посади мера, люди прийшли на центральну площу мене підтримати. Тоді я пообіцяла повернутися, тож зараз я заручниця цієї обіцянки».

13 листопада Катрі Райк заявила про підготовку до рокірування у владі. За інформацією естонської преси, це може відбутися вже наступного тижня, 24 листопада – на черговому засіданні міської ради Нарви. Катрі Райк висловила готовність і бажання обійняти посаду очільниці міста знову.

Ксенія Шокіна спеціально для Zaholovok.com.ua