Лікарі у віддалених селах

Закарпатське село Великі Береги розташоване менш ніж за 20 км від кордону з Угорщиною. Громада об’єднує чотири населені пункти та загалом нараховує близько 2,8 тис. населення. На околиці села – ромське поселення. Більшість добре володіє угорською, але українською – слабо. Тут погана ґрунтова дорога, яка в дощ стає пасткою для машин. Невеликі будиночки, які нічого не говорять про достаток, і досить гарний вид із пагорба на все село. Саме тут розташований дитячий садочок і молитовний дім. Він дуже вирізняється облаштуванням: тут тепло, світло, є все необхідне для навчання, ігор, розвитку дітей. Але сьогодні дитсадочок приймає не тільки своїх маленьких друзів: сюди приїхали лікарі, які допомагають жінкам із віддалених сіл піклуватися про своє здоров’я.

Холодний і туманний листопадовий ранок, дощ і дорога, яка змушує лікарів долати частину шляху до пацієнток пішки – і нести обладнання в руках. Лікар-гінеколог Станіслав Боршош за допомогою працівниць дитсадка заносить гінекологічне крісло в приміщення і каже, що сьогодні у нього дуже хороші умови праці, бо є теплий зал з електрикою, де можна розмістити все обладнання і спокійно оглянути жінок. Мобільна гінекологічна бригада у Великих Берегах уже вдруге. Лікарі кажуть, що це – ще не дуже віддалене від райцентру село, але жінки, які тут живуть, часто не мають можливості добратися у Берегове, тому пройти огляд тут, недалеко від дому – дуже добра можливість.

Лікарі заносять у дитсадок обладнання і розміщуються у великій кімнаті, яка використовується для зібрань місцевої християнської громади і має ігрову частину для дітей – з кольоровими іграшками, наліпками, дитячими малюнками. Дуже швидко і вміло лікарі перетворюють цей різнобарвний зал на медичний кабінет – тут уже і ліжко для УЗД-діагностики, і гінекологічне крісло із кутком для переодягання, і «стійка реєстрації», місце для ліків та пацієнтів, яким проводять тести на цукор та гепатит, ще два робочі куточки для лікарів, які працюють з обладнанням. Таке кольорово-медичне поєднання – дуже незвичне. Але для лікарів – це одні з найкращих виїзних умов. Тут тепло, багато простору, і є електрика.

Як мобільні гінекологічні бригади допомагають жінкам

Мобільні гінекологічні бригади на Закарпатті працюють уже понад рік: у жовтні 2022 року Фонд народонаселення ООН, Інститут розвитку сім’ї та дитини та Ужгородський пологовий будинок підписали договір про спільну роботу. З того часу на Закарпатті лікарі-гінекологи оглянули понад 4 тисячі жінок. Понад три тисячі мешканок віддалених закарпатських сіл мали консультацію терапевта та спеціаліста з ультразвукової діагностики. Бригада проводить допологові та післяпологові огляди, оцінку ризику ускладнень під час вагітності,  визначає випадки високого ризику, надає консультації з питань здоров'я жінок, включаючи сексуальне та репродуктивне, проводить гінекологічний огляд. Крім того, лікарі тестують пацієнтів на гепатити B і С, вимірюють рівень цукру крові тощо.

За рік у селі Великі Береги народилося 33 дітей. Це – більше, ніж минулого року, розповідає медсестра сімейної амбулаторії села Великі Береги Іда Шомі, яка допомагає мобільній бригаді розміститися у дитсадочку та закликає добре знайомих жительок села приходити на огляди.

«Зазвичай жінки, які вагітні або відчувають якісь проблеми зі здоров’ям «по-жіночому», їдуть у Берегово на огляд до гінеколога. Ми намагаємося, все докладно пацієнткам розповісти до огляду у місті, бо багато хто боїться.. Вагітних багато, всі аналізи треба здавати у Берегові, людям важко туди добиратися. Тому мобільні бригади – дуже хороша ініціатива. У нас приходять жінки з дітьми часто. Бувало, що приводили дитину до педіатра, а тут поговорили з нами, дізналися, що є гінекологи і зайшли до лікаря на огляд», –  розповідає медсестра.

Іда Шомі каже, що у тутешніх жінок багато страху та упереджень щодо лікарів і, зокрема, щеплень. Буває, важко донести, що це дійсно необхідно.

«Бояться щеплень. Тому що після вакцинації інколи температура підіймається у дитини, чи щось болить. Ми кажемо, що це нормальна реакція, не треба цього лякатися. Але є упередження, бояться, бо діти неспокійні», – каже Іда Шомі.

Поки чекаємо перших пацієнток, мобільна бригада налаштовує обладнання, Святослав Боршош, акушер-гінеколог, лікар УЗД, лікар-онколог розповідає, що зазвичай на виїздах у мобільній гінекологічній бригаді  працює акушер-гінеколог, лікар УЗД, лікар-педіатр, терапевт, медсестра. Жінки, які звернулися за допомогою, можуть не лише пройти огляд, а й здати аналізи, отримати фахову консультацію, що робити у разі виявлення того чи іншого діагнозу.

«Більше року ми обслуговуємо села, які знаходяться на Закарпатті, найвіддаленіші куточки, звідки люди не можуть потрапити до лікарні. Надаємо допомогу жінкам, дітям, вагітним жінкам, які не мають можливості – чи фінансової чи іншої – потрапити до лікарні, чи не можуть доїхати туди. Маємо ультразвукове обладнання, можемо поставити певний діагноз, після обстеження, також маємо апарат КТГ, який дає можливість нам побачити і записати стан дитинки у вагітної», – розповідає Святослав Боршош.

Лікарі – дійсно дуже мобільні

Більшість обладнання, яким користується мобільна гінекологічна бригада на виїзді, може функціонувати автономно, без додаткового джерела електроенергії. Це дає лікарям можливість повноцінно працювати протягом 6-7 годин.

«Майже всі апарати, починаючи з КТГ і закінчують ультразвуком, мають в собі акумулятор, який дає можливість нам користуватись ними там, де немає електроенергії. Тому, що є заклади, амбулаторії, доми молитви, де немає світла, або не працюють розетки, або в цілому буває, що електроенергія в селі вимкнена. Це дає нам можливість повноцінно попрацювати весь робочий день. Також ми з машини, яка обладнана генератором, через переноску можемо провести світло в приміщення, в якому працюємо, та підключити свою апаратуру. Бувало таке, що брали подовжувач, включали у закладі світло лише з нашого автомобіля», – розповідає Святослав Боршош.

На огляд до лікарів привели маленького хлопчика, він нещодавно хворів і зараз мама привела дитину на ультразвукову діагностику. Далі в кабінет заходять двоє жінок – одна зовсім молода, інше років 50. Вікторія Боднар, гінеколог та лікар-УЗД мобільної гінекологічної бригади спілкується з ними. Ця молода жінка – невістка старшої, яка привела її на огляд, адже скоро народжувати. Обоє переживають. Лікарка Вікторія Боднар починає спілкувати із жінками угорською, пояснює, що до чого. Свекруха вагітної вже менше переживає, каже, дуже добре, що лікарі приїжджають безпосередньо сюди. Вікторія зі Святославом за допомогою обладнання досліджують стан дитинки. Пояснюють щось угорською пацієнтці, перепитують. За кілька хвилин – вагітна щасливо посміхається, уже заспокоєна.

«У таких віддалених селах, які одночасно близько до угорського кордону, де люди часто недобре володіють українською, тому коли починаю до пацієнтів говорити угорською, вони більш відкриті. Комунікація з пацієнтами дуже важлива. Інколи, буває, залучаємо перекладача, але пацієнтам так незручно, багато хто закривається, соромиться, не хоче детально розповідати про свій стан, тому доводиться перекладати мені. Це більш наближує їх до нас, вони більш відкриті», – каже Вікторія Боднар.  

Страх піти до лікаря: чому так буває?

Як зазначають лікарі, часто жінки у таких маленьких селах просто бояться йти до лікаря. «Жінки у віддалених селах менш соціалізовані, у них є упередження і недовіра. Вони бояться, що хтось десь комусь щось передасть, розкаже про їхній діагноз, хоч це насправді мало вірогідно. А так – ми приїхали, ми зовсім чужі, незнайомі для них люди, вони нас бачать вперше і, можливо, востаннє. Тому більше довіряють нам. Буває, що приходять за рекомендацією. Буває таке, що «от мені в районі поставили такий діагноз, я хочу почути ще вашу думку, як мені далі лікуватися і що робити». І жінці потім вже легше вирішувати, як бути, бо вона почула думки кількох лікарів. І йде від нас уже з переконанням, що не треба боятися йти до своїх лікарів, бо вона почула від нас майже те саме і розуміє, що її гінеколог теж хороший, теж фаховий, теж можна і треба до нього звертатися», – каже Вікторія Боднар.

Лікарка розповідає, що у Великих Берегах досить велике ромське поселення, тут близько 100 жінок репродуктивного віку. «Треба розуміти, що у ромського населення часто буває так, що жінки у 11 років вже має першу вагітність, а у 50 – ще вагітна. Ці жінки менш соціалізовані. У них немає електроенергії, немає тепла. Вони менше користуються засобами контрацепції, відповідно зростає кількість захворювань, які передаються статевим шляхом. Відсутність якісної медицини поряд і відчутність звички медичних оглядів породжує цілий клубок проблем», – пояснює лікарка.

Кожен район вирізняється за схожими діагнозами

Святослав Боршош розповідає, що часто під час виїздів лікарі бачать критичні ситуації, ставлять важкі діагнози. Обоє лікарів кажуть, що вже помічають певну диференціацію діагнозів по різних районах Закарпаття.

«Є певні райони, певні села, де найбільше визначається з певної групи захворювань. Якщо умовно уявити карту області, то є певні райони, де переважає кількість доброякісних новоутворень, наприклад. Думаю, що впливають або продукти харчування, або це генетично зумовлено.

У деяких селах з десяти жінок вісім матиме поліпи шийки матки. Або фіброміома матки – вісім-дев’ять з десяти обстежених жінок можуть мати фіброміому матки. Дуже багато», – каже Святослав Боршош.  

«Міжгірщина – переважає рак тіла матки. Там було найбільше жінок виявлено з раком. Кожна третя обстежена нами жінка – після операції, або має діагноз рак ендометрію чи рак тіла матки. У Воловецькому районі, наприклад, найбільше було виявлено у молодих жінок цукрового діабету. Отак ви прийшли, сіли, ми провели тест – а у вас 24 цукор і ви не знали. Це дуже високі показники», – додає Вікторія Боднар.

Щодо проблем зі здоров’ям і запущеними станами у жінок, лікар Святослав Боршош зазначає, що вони дійсно часто пов’язані із тим, що у пацієнток просто немає можливості доїхати до райцентру. І це не вигадки – таких випадків багато. «Найвіддаленіші села, куди наша мобільна бригада доїжджала, були на Рахівщині та Міжгірщині. Наприклад, у гірських селах Кобилецька Поляна, Богдан, Луги – жінкам реально важко добиратися до райцентру, часто у жінок немає роботи і дуже поганий особистий фінансовий стан, багато хто реально економить на тому, щоби сісти на автобус і з віддаленого гірського села поїхати у райцентр, у Рахів: 80 гривень туди і назад, а у людини є інші пріоритетні витрати. Це сумно. Але так є», – каже Святослав Боршош.  

За словами Святослава Боршоша та Вікторії Боднар, на прийоми до лікарів мобільних бригад приходять жінки, які не оглядалися у гінеколога по 10 і більше років. За період роботи мобільної гінекологічної бригади на Закарпатті виявлено та скеровано на лікування понад  200 жінок з захворюванням молочної залози, із них у 12 були виявлені  злоякісні пухлини на 2-3 стадії раку. Понад 20 жінок мали рак шийки матки та у п’ять – рак ендометрію. Понад 140  жінок отримали лікування в Ужгороді. Двох  жінок з непліддям вилікували. Мобільна гінекологічна бригада на Закарпатті здійснює 20 виїздів у різні віддалені села щомісяця і всі послуги для пацієнтів надаються абсолютно безкоштовно. «Жінкам, які так давно не оглядалися і лікарів, це може допомогти виявити і вирішити серйозні проблеми зі здоров’ям. А у деяких випадках – навіть врятувати життя», – кажуть лікарі мобільної бригади.

Мобільні гінекологічні бригади працюють у рамках заходів гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, які здійснюються у співпраці з БФ «Інститут розвитку сім'ї та дитини» за фінансової підтримки Європейського союзу (ЕСНО), Міністерства закордонних справ Данії, Канади, Франції та Республіки Корея.

Аня Семенюк, спеціально для zaholovok.com.ua

Відео – Ірина Бреза, Адріан Бреза. Фото – Аня Семенюк.

Більше світлин дивіться у розділі «Фоторепортаж».