Як локальна кулінарія та мистецтво допомагає забути жахи війни

Анна до війни керувала центром мистецтв в Одесі, а також працювала в комп’ютерній академії. Тепер дівчина за допомогою мистецтва допомагає переселенцям у Перечині психологічно врівноважитися, позбутися тривоги та повернути емоційні сили. А Ольга з Охтирки знайшла роботу адвокатки, і також займається питаннями місцевих переселенців.

Обидві жінки знайшли заняття у Благодійному фонді «Центр громадських ініціатив», який вже понад 20 років діє у Перечині. Якщо донедавна громадська організація займалася розвитком демократії, підтримкою розвитку громадських ініціатив, розробкою стратегічних планів, то 24 лютого завдання кардинально помінялися.  

«До початку війни ми ніколи не займалися гуманітарною допомогою, підтримкою соціальних речей. Але так сталося, що почалася війна і виникла необхідність забезпечити людям найелементарніше, - каже Елеонора Попадинець, менеджерка з організаційного розвитку "Центру громадських ініціатив". – Збирали, що могли: харчі, якісь подушки, ковдри, постільне. Спочатку від людей, а потім знайшли можливість купити. Потрохи, то газові плити, то холодильники, інше, що потребували. Тривалий час  потреба у ліжках, розкладачках. Коли перші базові потреби були забезпечені, то виникла ідея психологічної підтримки. Її потребує багато хто.Так само як і юридичної».

Так у Центрі почали безкоштовно надавати психологічні та юридичні консультації, проводити майстер-класи з малювання як для дорослих, так і для дітей.

До 1 травня, за словами Елеонори Попадинець в територіальній громаді працювали 14 пунктів з розміщення переселенців. Наразі діє 9, переважно на базі шкіл та садочків. У комунальних закладах проживає понад півтисячі переселенців.

Одеситку Анну після прибуття у березні на вокзал в Ужгороді волонтери направили до автобуса. Так дівчина потрапила в Перечин. «Спочатку у дитячий садок «Теремок», заселили, дуже тепло прийняли, нагодували. Через день я перебралася у готель. Вважаючи, що поки можу платити за проживання, не можу займати чуже безкоштовне місце, - розповідає Анна.- В Одесі я була директоркою центру мистецтв та вчила дорослих танцювати. Також працювала в інтернет академії, викладала інтернет-маркетинг. З інтернет маркетингом поки почекати треба, а творчість треба застосовувати. Центр громадських ініціатив опублікував пост із закликом, хто чим може помогти, я відгукнулася, проводжу малювання для дорослих. Така собі арттерапія. Починали ми ще танці, але вони трохи інакше сприймаються. Не як арттерапія, а як веселощі. То ми їх відклали. Малюючи, люди відволікаються від новин як мінімум».

Ольга з Охтирки (Сумська область) на момент початку війни з малолітнім сином була у Києві і певний час жила в укритті. Тепер консультує переселенців у Перечині з правових питань. « У мене тут брат, я приїхала до родичів. Шукала роботу (я адвокат) і знайшла. Приймаю людей, надаю безкоштовну юридичну допомогу», - пояснює Ольга.

Наступний напрямок - психологічна допомога. Окремо для жінок у форматі зустрічей клубу психологічної допомоги, окремо – для дітей. « Ми з дітьми відвідали 5 занять. Свій стан адекватно простежити та проаналізувати дуже важко. Ці зустрічі зробили свою справу, витягли зсередини внутрішні переживання, вони вийшли на поверхню. Це допомогло повернутися до життя, - ділиться враженнями психотерапії переселенка з Києва. -  Діти начебто гуляють з дітьми тут у безпеці, але все одно фрази випливають, питання, які вказують на глибинні переживання».

Ще одна учасниця психологічних зустрічей – з Кривого Рогу. Жінка розповідає, що їхали, не знаючи куди доїдуть, 11 днів.  Її з дітьми евакуювали біля Зеленодольська у північну частину, поселили біля аеропорту. « А через 15 хв - ракети. Дитина злякалася, ми поїхали далі. Так втомилися. Доїхали до Ужгорода, привезли нас волонтери в Перечин, покупалися, лягли на матрац. У Богданки якраз 7 років виповнилося. То це було таке щасливий день народження: з кока-колою і не в підвалі». Жінка приїхала до Перечина з двома дітьми та онкохворим чоловіком. Старшому сину, дзюдоїсту з олімпійськими досягненнями  запропонували тренуватися у Хорватії. Чоловіка ледве вмовили виїхати з рідного міста. Не хотів залишати.

«Психолог дуже допомагає, особливо мені, - каже жінка. – Доньку записали у школу онлайн, займається з першим класом. Задала вчителька намалювати Україну, то наш малюнок був таким: український прапор, посередині два байрактари і дві бомби. Звичайно, внутрішньо батькам дуже важко з цим, особливо у кого проблемні сім’ї. А коли ще війна і ти не бачиш ні кінця, ні краю…Ми вдячні меру Перечина, він відкритий, приходить. Тут для дітей багато гуртків, які ми не могли дозволити собі вдома. А ще спілкування з місцевими дітьми».

Спілкуванню та психологічній рівновазі переселенців у Перечині сприяє і серія кулінарних майстеркласів. Їх проводить Андрій Вишняк, голова Правління БГ «Центр громадських ініціатив. Учасники і спілкуються, і нове дізнаються і готують, а на завершення ще й дегустують. «Яйцьова поливка за 5 хв. та поргоньош – найпростіший яблучний пиріг», - так нахвалює сьогоднішні рецепти, які готуватиме, Андрій Вишняк на терасі місцевого ресторанчика «Реторта». Два десятки учасників зацікавлено слідкують за гастрономічними маніпуляціями шеф-кухаря Вишняка. Культурологічна складова волонтерської допомоги до вподоби усім.

Переселенці повинні бачити ресурс, а не лише гуманітарну потребу, кажуть у Центрі громадських ініціатив. І планують розширювати змістовну допомогу тим українцям, які знайшли прихисток від війни у закарпатському Перечині.