Таксі для особливих випадків

Зимовий ранок. Із мукачівського дворику у центрі міста виїжджає невеликий мікроавтобус. Це – таксі, яке прямує запланованим маршрутом: Мукачево-Ключарки. Там чекає клієнт, якого необхідно доправити у зворотньому напрямку, але вже до Лікарні Святого Мартина. Таксі для клієнта безкоштовне, ще й тричі на тиждень. Вартість оплачує держава, та й клієнт непростий, точніше – пацієнт, їхатиме він на гемодіаліз.

Це – «соціальне таксі», яке запрацювало минулого року  у двох закарпатських містах – Ужгороді та Мукачеві. Ним можна безкоштовно дістатися до лікарень, державних установ, але є певні умови та процедура. Ініціатива національного масштабу, але ресурси – морока місцевих бюджетів. Про це згодом детальніше, а поки ми з водієм Андрієм їдемо забирати першого на сьогодні пацієнта. Дорогою до Ключарок він розповідає: іноді люди думають, що «таксі» буде возити будь-куди: «Дзвонять: нам на базар треба, по магазинах погуляти, дехто не розуміється».

Тим часом водію телефонують, на екрані автомобільної панелі висвічується «баба Клара». Мама пацієнта турбується, чи буде «таксі». Андрій заспокоює, якраз виїжджаємо на потрібну вулицю. Біля воріт одного з будиночків вже чекає літній чоловік, він вмощується на крісло в салоні авто і погоджується трохи побалакати. 

Пан Віктор вже роками через стан здоров’я тричі на тиждень змушений проходити процедуру гемодіалізу. Донедавна добирався маршруткою. «Маршрутка довше їде і чекати її треба. І на морозі стояти, коли, буває, шофер звідси задержиться. А ще поломки. А тут нормальний транспорт! З комфортом! А у маршрутці і молодьож, і старики, деколи і стояти треба», – пояснює пан Віктор переваги нового транспорту. 

Про соціальне таксі, каже, йому розказали брати, а братам – колишні товариші по військовій службі в Афганістані. Пройшовши всю процедуру, комісії, чоловік отримав позитивне рішення і тепер радіє можливості хоч іноді відчути себе комфортно.

- Хто ви за професією? Ким працювали?, – питаю пана Віктора, щоб підтримати розмову.

- Я філолог, поет, письменник. Працював журналістом, – відповідає він і ми ще трохи говоримо про мукачівську журналістику.

Тим часом Андрій під’їжджає до під’їзду однієї з мукачівських багатоповерхівок. Із звичайного стільчика біля входу підводиться чоловік, за підтримки жінки обережно, щоб не посковзнутися на льодовій кірці під ногами, пересувається у бік автівки. 

- Світла не було, то ми вийшли скоріше. Думаю, поки з шостого поверху спустимося. Ліфт же не працює. Та що так потрошку, то один проліт пройдемо, зупинка, далі – інший. Дотепер він на стільчику внизу сидів, – жінка з полегшенням зітхає, коли опиняється всередині.

 - А наверх як?

-  А наверх не знаю як. Так може світло включать. А якщо ні, то стільчик під руку, сумки теж! Одні сходи пройдемо, сядемо, відпочинемо, і далі. 

Сімейна пара, яка доєдналась до нашої невеликої компанії у соціальному таксі – Марія Михайлівна та Омелян Олександрович, який теж прямує на гемодіаліз. Йому важко ходити, тож раніше пані Марія доправляла чоловіка на кріслі колісному до самої лікарні. Якщо хтось хотів би краще дізнатися, як це – доглядати за людиною, що має складні діагнози, то уявіть собі цю жінку, яка тричі на тиждень за будь-якої погоди везе вулицями чоловіка на візку до лікарні, чекає кілька годин, і у зворотньому напрямку.

-Та вже звикла, добре, що з’явилася така послуга, – додає пані Марія і підписує папери, які передає водій. У кожній поїздці пасажири відмічаються. Вони тут вже майже зріднилися. 

-Так, ми разом і туди веземося, і там три з половиною години лежимо, то вже як цімбори! – сміється Марія Михайлівна.

Андрій підрулює до входу лікарні, пасажири йдуть на процедури, а ми – до Центру соціальних послуг: паркувати автомобіль та дізнаватися детальніше про можливості допомоги для вразливих категорій населення.

Від соціального таксі до підтримки родин у кризі

«За результатами оцінки потреб громади ми визначили, що нашим мешканцям транспортна соціальна послуга є вкрай необхідною. Тому за кошти місцевого самоврядування придбали спеціалізований транспорт. Наразі у нас дві особи, які в понеділок, середу та п’ятницю їздять на процедури гемодіалізу. Також уже є 10 рішень на отримання транспортної послуги для осіб похилого віку, які не користуються нею постійно, а лише в разі потреби. Це, наприклад, поїздки до ЦНАПу, до сімейного лікаря, до банку, – розповідає Ольга Гегедош, директорка Центру надання соціальних послуг Мукачівської міської ради. Авто обладнане спеціалізованими засобами, що дозволяє перевозити пасажирів на кріслі колісному.

«Таксі» не курсує на ринки, прогулянки чи розважальні заходи. А транспортує осіб похилого віку, людей з інвалідністю до спеціалізованих закладів. На обслуговуванні у Центрі зараз перебувають 55 жителів таких категорій, йдеться не лише про місто Мукачево, а про всю Мукачівську територіальну громаду.

Сферу надання соціальних послуг Центр почав активно розвивати за останні 3 роки. Найбільш актуальним є: догляд вдома; супровід сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; сімей, у яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Також тут працюють з особами, які постраждали від домашнього насильства.

«Фахівці із соціальної роботи допомагають мешканцям громади долати складні життєві обставини. Але, зважаючи на час, у який ми живемо, сім’ї часто очікують, що соціальна служба прийде й вирішить усі проблеми: зробить ремонт, дасть кошти, купить холодильник чи продукти. Але це не завдання фахівців. Вони мотивують сім’ю до покращення матеріального становища, сімейного середовища, підвищення батьківського потенціалу. Соціальні працівники не можуть придбати житло, не можуть вилікувати від алкоголізму, вони не є всесильними.

Безкоштовно або з частковою оплатою: як працює соціальне таксі в Ужгороді

В Ужгороді послугу соціального таксі запровадили з квітня 2025 року, вперше на Закарпатті.

- Послуга може бути на безкоштовній основі (наприклад, дітям з інвалідністю, особам з інвалідністю І групи, ВПО, особам середньомісячний сукупний дохід яких становить менше двох прожиткових мінімумів,  або ж оплачуватися частково, відповідно до доходів. Також за рахунок місцевого бюджету безкоштовно соціальним таксі можуть скористатися ветерани війни, військовослужбовці та члени їх сімей, – пояснює Марина Стасюк, директорка Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради. Вона безпосередньо спілкується з потенційними «клієнтами соціального таксі», каже, сімей із складною ситуацією дуже багато, особливо трагічними є випадки у переселенців. Власне, пані Марина теж переселенка, тому цих відвідувачів розуміє без довгих пояснень.

Одні з таких – родина переселенців з мамою і 5-ма дітьми, один з яких був у полоні. «Я дізналась, що вони потребують гемодіаліз для дитини, хоча прийшли з іншим питанням. Відразу сконтактувала маму з керівницею нашого Центру надання соціальних послуг Галиною Володимирівною (Юсковець) і вони вже користуються соціальним таксі. Крім особистих документів, для таких пацієнтів обов’язкового потрібні довідки МСЕК, лікарське підтвердження, що вони записані у чергу на процедури, щоб узгодити графік транспортування.  

- Є випадки, коли ця послуга екстренна (кризова), чи то військового доправити, чи дитину з інвалідністю людина коли людина звертається в ЦНАП, збирає пакет документів і два рази на тиждень спокійно користується тою послугою, – додає Галина Юсковець. Вона також пояснює, якщо людина належить до категорії, які частково оплачують послуги, то потрібно підтвердити доходи всіх членів сім'ї, де враховується відсоток місячного доходу.

Куди переважно возить в Ужгороді соціальне таксі? 

- Лікарні, поліклініки, Пенсійний фонд, податкова тощо, – перераховує Марина Стасюк. – Програмою передбачено, що навіть у в міську раду можуть звозити, в суди, на автовокзали, на залізничний вокзал. У нас також є виїзні прийоми, якщо це стосується прийому у ЦНАП, працівники можуть виїхати у певних випадках.

Транспортна послуга надається не більше двох разів на тиждень. Виняток становлять поїздки до закладів охорони здоров’я та реабілітаційних установ – у разі потреби, відповідно до призначень лікаря або індивідуальної програми реабілітації.

В Ужгороді також затверджена програма «Добра справа», розробником якої є Департамент соціальної політики. За допомогою можуть звертатися жителі, які перебувають у скрутному матеріальному становищі. Хтось потребує ліки чи переніс операцію, або має складне захворювання. Необхідно написати заяву на ім'я міського голови, комісія розглядає кожне звернення. Внутрішньопереміщені особи, зауважу, користуються такими ж правами на рівні з мешканцями громади, цього року міськрада прийняла відповідне рішення.  За 2025-й матеріальну допомогу отримали 33 жителів Ужгорода. 

Коли поїздка більше, ніж маршрут

Водій Юрій саме збирається їхати за пасажиром соціального таксі. Це один із хлопців родини переселенців, про яких розповідала директорка Департаменту соціальної політики. Питаю Юрія, якими якостями має володіти водій «соціального таксі». Каже, що це не лише про керування автомобілем.

-Я для них і психолог, і водій, і помічник. Тут потрібні терплячість і розуміння. Стараюся бути коректним з пасажирами, більше фіглювати, щоб людина почувалася спокійніше. І, звісно, треба бути уважним, бо перевозимо людей з інвалідністю», – говорить він.

У салоні авто обладнане необхідними засобами для першої медичної допомоги. У разі потреби водій її надасть, але зразу викличе швидку або поїде у відділення.

- Вони вам розказують свої життєві історії, ваші пасажири? 

- Як вам сказати, у них у першу чергу хвилювання через хвороби. Це залежить від настрою.

Під’їждаємо до місця, де Юрій забирає Федора на гемодіаліз. Хлопця до машини підводить молодший брат. Разом з водієм допомагають йому сісти на переднє сидіння. По вигляду Федора зрозуміло, йому дуже важко, їдемо мовчки всю дорогу. Навіть Юрій не фіглює. 

Водій обережно відводить хлопця до лікарняного входу, передає медикам. Мовчимо. Дізнаюся, що мама Федора теж у лікарні. 

Ірина Бреза,

фото авторки

Ця публікація була підготовлена ​​в рамках проекту «Посилення стійкості медіа в Україні», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов'язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.