Служба і дружба

Айза, Кіра, Зевс, Дрон, Пандора, Дар – лише незначна частина імен чотирилапих, які служать у кінологічному центрі в Ужгороді. Разом зі своїми кінологами вони допомагають розкривати кримінальні справи, шукають вибухівку, зброю, наркотики. Розшукують зниклих безвісти, а також тіла загиблих, зокрема на прифронтових територіях. 

У Мукачеві на одному із стадіонів шикуються собаки та кінологи – спецслужбовці, нацгвардійці, поліцейські, рятувальники. Це перший в Україні чемпіонат Національнної поліції з пошуку вибухівки, на змагання приїхали 53 команди з різних кінологічних підрозділів та регіонів України.  Чемпіонам присвятили пам’яті загиблих на війні кінологів. 

До змагань також готується молодший інспектор-кінолог Закарпатського кінологічного центру Денис Чаловка зі своїм підопічним – німецькою вівчаркою – Дроном, разом вони працюють вже майже 2 роки. Вони спеціалізуються на пошуку зброї та вибухівки, неодноразово виїжджали на різні події, зокрема замінування. 

«Це нелегка праця з собакою. Кожного дня займатися з ним і кожного дня вдосконалювати його навички, свої навички», – каже Денис перед змаганнями. 

Як розповідає начальниця відділу організації кінологічної діяльності Національної поліції України Світлана Коломієць, наразі у нацполіції служить майже 900 собак. Найпоширеніші породи – це німецька вівчарка, бельгійська вівчарка (малінуа) та голландська вівчарка. 

«Вони шукають зброю, вибухівку, наркотичні речовини, тіла загиблих. Розшукують зниклих безвісти, наприклад, дітей або літніх людей в лісі. Також несуть службу на блокпостах і розміновують деокуповані території», – каже Світлана Коломієць.

Як розповів заступник Голови Національної поліції України, начальник кримінальної поліції Андрій Нєбитов, з 2022 року кінологи здійснили понад 15 тис. виїздів та знайшли більш ніж 11 тис. вибухонебезпечних предметів по Україні. Лише протягом цього року вони допомогли знайти 122 зниклих людей, серед них 65 – діти. 

За підсумками змагань кінологи із Закарпаття посіли друге місце у командній першості. 

Яке воно – собаче життя – та які завдання й виклики виникають перед кінологами дізнаємося безпосередньо у кінологічному центрі ГУНП в Закарпатській області.

Кінологічний центр в Ужгороді

Загалом зараз тут служить 20 кінологів та 35 собак. Як розповідає заступник начальника кінологічного центру на Закарпатті Василь Іваничко, усі спеціалізуються на різних напрямках, однак найбільше – на розшукових навичках.

«Йдеться про реагування на кримінальні правопорушення – крадіжки, грабежі, інші злочини. Окремо підрозділи часто залучаються до перевірки повідомлень про замінування, більшість із яких не підтверджується. Також вони працюють із пошуком зброї, вибухівки та перевіркою потенційно небезпечних об’єктів», – пояснює Василь Іваничко.

Раніше закарпатські кінологи виїжджали у зведених загонах на схід України, вони залучалися до розмінування територій. Зараз собак у кінологічному центрі вистачає, проте є вакантні посади: «На даний момент охочих стати кінологами або вступити до кінологічних підрозділів поки що недостатньо».

Сам Василь Іваничко зараз працює з чотирилапим на імʼя Дар. Це – східноєвропейська вівчарка. Разом несуть службу вже близько трьох років. «Нещодавно Дар проходив підвищення кваліфікації з пошуку зброї та вибухівки, за результатами якого отримав відповідний сертифікат», – розповідає Василь Іваничко.

Тренування та відбір собак на службу

Перед зарахуванням на службу, собаки проходять попереднє тестування. Відбирають тварин з відповідними задатками, які потім розвивають для виконання службових завдань.

Здібності собаки залежать від багатьох факторів, зокрема від її індивідуальних особливостей і породи. Але жорсткого поділу, що певну породу навчають лише конкретним навичкам, немає. 

«Навчання кожної собаки відбувається індивідуально. У середньому базові навички формуються за два-три тижні або місяць, інколи – до півтора-двох місяців, якщо характер складніший. У подальшому навички постійно підтримуються», – розповів Василь Іваничко.

Після того, як собака проходить загальний курс, складається план тренувань. Зазвичай передбачено щонайменше три тренування на тиждень. Це потрібно для того, щоб підтримувати навички та фізичну форму собаки на належному рівні. 

На території кінологічного центру собаки повинні мати окремий зимник і окремий вольєр для вигулу з будкою. «Також передбачена спеціальна решітка для миски та надійне перекриття, щоб забезпечити належні умови утримання», – наголошує Василь Іваничко. 

Водночас службові собаки можуть вдома у кінолога.  із кінологом. У такому випадку це офіційно фіксується в обліковому журналі: кінолог зазначає, що забрав собаку додому.

Здоровʼям та самопочуттям песиків опікується ветеринар кінологічного центру, адже у приміщенні є повністю обладнаний кабінет для необхідних маніпуляцій. Центр повністю забезпечує ветеринарне обслуговування всіх службових собак: проводить щеплення, дегельмінтизацію та інші профілактичні заходи.

Щоб продовжувати службу собака регулярно мусить підтверджувати свої навички під час кваліфікаційних тестів. Після завершення служби, чотирилапого може забрати кінолог, однак лише кінолог, наголошує Василь Іваничко. Якщо ж такого не сталося, то собака залишається у центрі та нею опікуються далі. 

«Присипляти – негуманно. Категоричне “ні”, – підкреслив Василь Іваничко. – За всю мою службу тут жодну собаку не присипляли».

Тріо кудлатих та їх Вікторія

Інспектор-кінолог Вікторія Гайдош з дитинства мріяла працювати або в поліції, або з собаками.

«Коли я була маленька, то я не знала, що взагалі є така професія як кінолог. Потім про це дізналася, і зрозуміла, що це саме те, що я шукала - так і збулася моя мрія», – ділиться Вікторія, поки довкола територією гасає одна з її підопічних – Кіра.

Зараз Вікторія працює одразу з трьома собаками, найстараша Кіра – найспокійніша та найбільш вихована – є слідовою собакою, Зевс – спеціалізується на пошуку вибухівки – він найбільш активний, а зовсім юна і непосидюча – Айза, характер у неї ще формується. Айза  також стане слідовою. ЇЇ саме виводять на вигул і вона одразу ж береться за справу: нікому не давати спокою, бо це очевидно нудно. 

«Усі троє – абсолютно різні за характером», – розповідає про них Вікторія. 

Водночас між собою її собаки не сваряться, а навпаки дуже добре ладнають, що Вікторія вважає дивним, адже між собаками зазвичай формується чітка ієрархія. Незалежно від статі чи породи, домінує над іншими старша собака. 

«Якщо дівчинка, то вона більше буде керувати. Можна сказати, що саме вона “виховує” інших собак: гуляє з цуценятами, наглядає за ними та контролює всіх на території», – зазначає Вікторія Гайдош.

Однак її кудлате тріо має з нею чудовий контакт: «Думаю, справа в тому, що я приділяю достатньо уваги кожній із них». Окрім цього, Вікторія любить багато говорити зі своїми підопічними. «Кажу “туди не йди”, “підійди до мене” й подібне. Багато кінологів вважають, що це зайве і не обов’язково, але я звикла говорити із собаками майже як із людьми», – розмірковує інспекторка. 

На запитання чи розмовляють з нею Кіра, Зевс та Айза у відповідь усміхається і каже: «Слава Богу, ні. Якщо вони заговорять, то мені треба буде вже йти тоді звільнятися».

Щоденна робота

Вікторія Гайдош зазначає, що роботи у кінологів наразі багато, навіть більше, ніж самих кінологів у центрі, тому часто доводиться працювати понаднормово. Робочий день зазвичай починається з вигулу собак. Кінологи по черзі, за графіком, виводять своїх підопічних. «Якщо є дві собаки, які між собою контактують, їх вигулюють першими, інших окремо – залежно від ситуації. Після цього проходить інструктаж з керівництвом, де озвучують план на день, робочі завдання, – перераховує інспекторка. – Якщо термінових виїздів немає, то відпрацьовуються навички як собак, так і кінологів. Тренування проходять регулярно, без вихідних, щоб підтримувати навички наших собак».

Щоб стати кінологом, ним треба народитися, вважає Вікторія. «Якщо ти не будеш любити собаку, то ніколи в житті жоден підручник тебе не зможе навчити правильно з нею працювати», – додає вона. 

Розуміти собаку та її характер дуже важливо, адже методика дресирування часто залежить від темпераменту хвостатого. «Якщо це буде холерик, то відповідно буде один метод дресирування. Якщо це флегматик, сангвінік або меланхолік – зовсім інші», – зазначає інспекторка.

За її словами, професія кінолога вчить бути завжди спокійним: «Ти вчишся будь-якими способами досягати своєї мети і набираєшся дуже багато терпіння, тому що на собаку його треба дуже багато і також треба багато часу».

У роботі іноді доводиться стикатися зі стереотипами. За словами Вікторії, деякі люди досі вважають, що аби навчити собаку шукати наркотики, її ними годують. «Це абсолютно неправда – такого ніколи не було. Я завжди відповідаю: якби ми справді “годували собак наркотиками”, то у нас кожні два тижні з’являлися б нові собаки», – сміється інспекторка.

Вікторія Гайдош розповідає, що труднощі також вчиться долати разом зі своїми підопічними. Її пес Зевс їздив на Херсонщину, допомагав розміновувати території і повернувся звідти дуже закритим. «У нас була проблема, бо ми не знали, що з ним робити і як його з цього стану вивести, тому що раніше таких практик у нас не було. Через ці надмірні вибухи собака стала дуже дивна і ми вже навіть думали, що його доведеться списувати», – згадує вона.

Зевсу знадобилася тривала реабілітація. «Я набралася більше терпіння. Мої колеги допомагали. Починали все з нуля, від початкових етапів і поступово витягували його з цього стану», – ділиться Вікторія. Тепер Зевс продовжує службу. 

Інспекторка зазначає, у собак справді є емоції, однак не складні. Тварини здатні відчувати, але не проживати комплексні почуття. «Вони можуть просто злякатися тону, яким їх насварили, але не образитися. Такого поняття у них немає. Хоча так і пишуть у книжках, коли я дивлюся на Айзу мені вона виглядає інколи справді ніби ображеною», – додає Вікторія.

А ось чого по справжньому собаки навчили Вікторію, так це дуже сильно любити. 

«Я б хотіла, щоб більше людей могли так радіти дрібницям», – зізнається вона. – Мінуси цієї роботи хіба лише те, що ти постійно брудний: завжди в слюні та шерсті».

Вікторії хотілося б, аби власники собак були більш відповідальними, не відпускали своїх хвостатих на самовигул, чи з повідця: «Це заборонено на законодавчому рівні. Ніхто не має права відпускати собаку з повідця, навіть якщо вона неагресивна. Адже така собака може підійти до іншої – потенційно агресивної – і це може призвести до неприємних наслідків». 

Валерія Рубаняк, спеціально для zaholovok.com.ua

Фото Ані Семенюк