Ранкова кава з Мирославою Новосільською
Мирославу Новосільську запросити на інтерв’ю непросто. Одна з найкращих лікарів-трихологів, дерматологів України, постійно у роботі. Сьогодні консультує у власній клініці у Львові, завтра – лікує й оперує закордоном чи виступає на світових конгресах, на вихідних волонтерить у соціальних проектах.
Але бувають щасливі випадки для закарпатських пацієнтів, коли пані Мирослава приїжджає в Ужгород на прийом. І має невеличку перерву на каву :) Тож у розмові з цією незвичайною жінкою ми довідалися, наскільки важливо йти до своєї мети, постійно вдосконалюватися і випереджати час. А ще, як слідкувати за змінами свого волосся, адже організм відсилає нам сигнали недарма.
- Людей при першому знайомстві завжди оцінюють за зовнішнім виглядом. Ви, напевно, насамперед звертаєте увагу на зачіску. Що може розказати про людину її волосся?
- Дуже багато, починаючи від стану внутрішніх органів і ставленням людини до себе. Добре видно, коли волосся посічене, сухе, плутається. Я відразу відзначаю, яка система уражена, і з того роблю висновок, які показники в аналізах буду шукати, щоб підтвердити підозру. Це 7-9 таких показників.
Можна подивитися на волосся і сказати дуже багато, можна подивитися на шкіру і сказати ще більше. Чимало пацієнтів приходить з випадінням волосся, а вся причина виявляється у шкірі голови. Тому без трихоскопії не відпускаю додому. Це такий самий показовий метод для трихолога як УЗД для гастроентеролога.
- Що саме сигналізує у волоссі про статус?
- Чи воно доглянуте насамперед. Львівські старі пані завжди приходять з укладкою, навіть якщо мають проблеми із шкірою голови. Навіть, коли вони спекли її цибульковим настоєм, натирали коньяком і змивали яєчним білком :) Все одно вони будуть із акуратною стильною зачіскою.
- Образ львівських панянок вартує екранізації. Закарпатські жінки відрізняються від них?
- Коли виникла ідея відкрити клініку в Ужгороді, мені казали, що це марна справа. Мовляв, не буде кого лікувати. Люди, які, до речі, не були на Закарпатті, вважають, що тут у всіх циганське волосся: довге, пишне, чорне. Насправді більшість клієнтів із Закарпаття – блондинки :) , які відрізняються тим, що у них густина волосся краща і воно міцніше: в одному фолікулі є 3-4 волосинки, у львів’янок 1-2. Це залежить від структури волосини, генетики. Проте до нас приходять багато білявок з дуже добре доглянутим волоссям, завдячуючи фаховості їхніх майстрів. Просто дівчатам потрібна професійна допомога із шкірою голови.
- Турбота про зовнішній вигляд, з Вашої практики, властива тільки жінкам?
- Це поширений стереотип. Тому що чоловіки охоче нас відвідують, серед клієнтів- це 75%. Знову ж таки, мене переконували, що в Ужгороді чоловіки не ходять до таких лікарів. Але вони до нас прийшли, і їх цікавить пересадка волосся.
- Ви минулого року відкривали в Ужгороді клініку. Знаю багатьох дівчат, які чекали такої кваліфікованої допомоги. Чому закрилися? Плануєте повернутися до нас?
- Ми відкрили клініку, пропрацювали рівно 9 місяців. І тоді виявилося, що наш орендар не є людиною слова. Людина порушила єдину домовленість: він здав в оренду приміщення, яке ми мали ділити з іншою клінікою з дуже схожими послугами. Я б не хотіла виправдовуватися за якість послуг інших. Хочу, щоб мої пацієнти були задоволені, адже мій бренд асоціюється з якістю.
Наразі радо приймаємо закарпатців у Львові. Їм подобається не тільки наша робота, атмосфера, підхід, але й саме місто. Вони планують прогулянки, шопінг, відпочинок. Тим більше, що ми розташовані у комфортному місці, у самому центрі Львова: до Ратуші - 3 хв., до Оперного -5 хв. І зовсім поруч біля пам’ятника Кульчицькому, який перший привіз каву до Львова.
Періодично приїжджаю до Ужгорода консультувати пацієнтів. Проте є проблема: кав’ярні тут відкриваються пізніше, ніж починається моя робота ☺ То ж я у пошуках смачної ранкової кави у філіжанці.
- В одному з дописів у соцмережах натрапила на симпатичне архівне фото: ви 14-річна у лікарському халаті. Медицина з Вами ще зі школи?
- Вже з 2 років чітко знала, що хочу бути лікарем. Відтоді усіх сусідів лікувала голками від акації, а листочки від липи були ватними спонжами. Щоб вони ходили на прийом, я їм платила (а не вони мені) кольоровими жуйками, шоколадками ☺. Дитиною дуже часто хворіла, у мене був виставлений неправильний діагноз. Щороку проводила у лікарні. Мені дуже подобалися люди в білих халатах і я теж хотіла, щоб у мене був гарний білий халат. Мріяла стати лікаркою, яка не буде ставити поганих діагнозів.
Тож вже у 14 років, після 9-го класу я вступила у медичний коледж у Львів. Студенткою на вихідних працювала в аеропорту спочатку фельдшером, а потім лікарем невідкладних станів. Також ходила у 8-му лікарню, у хірургічне відділення, і там вчилася накладати шви замість дискотек. Мої батьки жили в Івано-Франківську і завжди допомагали. Під час навчання тато мені з сестрою (вчилася на медицині теж) додатково давав гроші на дві речі: булочки, які він сам дуже любить, і на театр. Була умова: кожного тижня відвідувати театри . Якщо набридло в оперний, ідіть у філармонію, набридла філармонія - у ляльковий, але ходіть по театрах, казав він. Тепер розуміємо, скільки він для нас зробив.
Так от, булочки я не їла. Назбирала грошей і пішла у фотоательє. Тоді воно було дороге: дві кольорові фотографії у білому халаті коштували мені місяць солодкого. Проте я дуже хотіла такі фото і знала, що маю стати лікарем. Це була б ознака того, що я майже досягла своєї мрії. Після того у мене було дуже багато білих халатів, практично 50% мого гардеробу. З часом вони стали різноманітними, але щороку мінімум 2 медичні білі халати я купую в різних країнах .
- Ваша донька цікавиться вашою роботою? Вивчає сучасні технології, щоб теж стати суперлікаркою?
- Їй 13 років і я її дуже люблю. Ця дитина маленькою проїздила зі мною дуже багато країн світу, поки я вчилася, стажувалася, працювала. Коли почалася школа, я менше її відривала, але старалася взяти закордон, щоб вона жила зі мною і на вихідні. Нещодавно ми приїхали з конгресу, що проходив у Єгипті. У школі карантин, а навчання вдома мені дуже не подобається. Тому я її взяла з собою. Це – задоволення спостерігати, яка вона впевнено спілкується на рівні з найкращими хірургами світу, професорами. Допомагає з фотографуванням, створює професійний контент для соцмереж.
Поки донька не хоче бути лікарем. Я дуже б зраділа, якби ця думка змінилася. Але не буду примушувати її, у неї своє життя, свої мрії. Вважаю, що ідеальним менеджером для моєї клініки буде моя дитина, навіть якщо це буде її сьоме хобі. Вона знає плюси і мінуси клієнтів в різних країнах, виросла у розмовах про мою роботу. Каже мені: «Так цікаво, коли ти показуєш фото «до і після», я розумію, яка ти крута!»
Наші подорожі допомагають їй у вдосконаленні багатьох навичок. Якби донька не їздила закордон, вона б так не вивчила англійську. Водночас вона пізнає історію, культуру. Тепер, коли ми були на екскурсії на пірамідах, донька записала відео для вчительки з історії, яка розказувала у школі, що ніс Сфінксу відбив Наполеон. А це виявилося не так :)
- Ви казали, що з дитинства хотіли бути доброю лікаркою. Зараз не ставите поганих діагнозів, це Вам вдається?
- Я лікар, до якого практично ніколи не приходять первинні пацієнти. Переважно чую, що я вже 6-та в їхньому списку лікарів. Поганих діагнозів не виставляю, мені подобається їх спростовувати. Спочатку я вчилася на дерматолога-онколога, але залишила цю спеціалізацію, бо плакала після кожного пацієнта. Пацієнти були важкі і невчасно виявлені, а це смерть у майбутньому. Тому дуже хотілося завжди позитиву для людей і для себе.
Крім того, я ніколи не лікувала гормонами і не лікую до цього часу. Вважаю, що можна обійтися без цих препаратів, коли йде мова про дітей. Але це, зауважу, стосується тільки шкіри і волосся. Тому я лікар, який спростовує діагнози. І це мені справді подобається.
- Вважала, що до Вас приходять тільки дорослі. Невже є багато пацієнтів дітей? Які найпоширеніші діагнози у такому віці?
- Тотальна алопеція -- найважчий дитячий діагноз. Це діти, які пережили стрес. Часто в хороших позитивних сім’ях, де, здавалося б, не мало бути передумов до таких випадків, трапляються неприємності. Наприклад, хлопчик, якого закрили в автобусі у лісі, коли їхали на фізкультуру. Дитина дві години сама була у лісі і за цей час полисіла. Була дівчинка нещодавно, вони з мамою ходили на концерт, де дитину на кілька хвилин затиснули у натовпі. Мама проаналізувала, що саме цей момент вплинув. Є різні довколишні обставини. Дитяча психіка дуже хитка і дитину сильно вражає те, що здавалося б її не повинно турбувати.
- Ви багато працювали закордоном, в Ізраїлі, зокрема. Чому повернулися в Україну? Любите долати труднощі?
- Я не їхала на заробітки, а стажувалася, практикувала. Оскільки моє навчання в Ізраїлі було дуже дорогим, а за українську зарплату я б його не оплатила, зранку я вчилася, увечері -- працювала. Щомісяця я поверталася додому, бо у мене була дитина яка мене чекала. Я вважала, що так правильно.
Зараз не працюю в Ізраїлі тільки тому, що ковід. Як тільки дозволять, з радістю туди повернуся виключно для нової практики. Весь час, коли я була закордоном, завжди казала, що хочу бути вдома. Працювала для того, щоб відкрити свою клініку, купити власне приміщення. І придбати ту апаратуру, яку я хочу. Не економити, бо тільки якісна апаратура дає хороші результати.
- Чи не важко керувати клінікою, лікувати, робити операції? Водночас вчитися, відвідувати різні країни і все встигати.
- Важко у тому плані, що я не бізнесмен. Мене у медичному не вчили, як вести бізнес, керувати компанією. Але мені вдається, у мене найкраща команда. У нас соціально відповідальний бізнес, маємо багато гарних проєктів. Зокрема, гроші за виїзні консультації на вихідних передаємо на допомогу АТОшникам, проєкт «Шрами війни». Ще одна наша ініціатива: щомісяця 5 років поспіль їздимо до стареньких, опікуємося 2300 особами в західній Україні. Обираємо госпіси, геріатричні пансіонати не у містах, а там, де нема доріг, куди не доїжджають благодійники на 5 хв. Навідуємося час від часу у ті самі місця: багато вмирає, чимало нас пам’ятає, з’являються багато нових людей віку наших батьків і це найважче.
Новому нашому проєкту «Мій локон для тебе» (можна віддати своє відрізане волосся для виготовлення перук для онкохворих дітей) кілька тижнів, але він так швидко поширився і отримав такий позитивний відгук! Тут самі діти стали благодійниками і діляться своїм волоссям. Тільки за 1 тиждень ми зібрали 4 косички по 35 см. Довго розкручували проєкт, думали, чи люди нас зрозуміють. Але отримали неймовірну підтримку! Ми знайшли дуже хороших виробників перук. Наші фахівці безкоштовно правильно стрижуть волосся і передають на виготовлення.
- Ви багато виступаєте на конференціях, нещодавно брали участь у конгресі в Єгипті. Що новенького у світі у напрямку трансплантології волосся, трихології?
- До цього інтерв’ю я ще могла перерахувати якісь новації, ті чи інші технології. Сьогодні ж можу сказати: тепер я диктую тренд не тільки в Україні, а у світі. Нарешті почала це визнавати, бо до того мені здавалося, що себе не можна хвалити. Коли я стою з українським прапором на сцені, перший лікар-трихолог з України серед 25-ти топів світу і розповідаю фахівцям, як лікувати, відповідаю на запитання залу, де професіонали з набагато більшим стажем, ніж у мене, це дуже класно.
Але я постійно вчуся, переймаю досвід інших, працюю на конференціях зранку до вечора, навіть лягаючи спати, я задаю собі питання по роботі. Бо в кожній країні є щось цікаве, кожна країна має різне волосся різну структуру, генетику. І нас не можуть вчити, наприклад, араби, як лікувати волосся, бо в них інша структура волосся. Але іноземці часто є нашими клієнтами, що приїжджають на операції, бо у нас це є значно дешевше. Наприклад, кілька днів тому у мене були два американці, операція в їхній країні у 10 разів дорожча. Пацієнти задоволені не тільки сервісом, але спілкуванням.
- Ви увійшли до сотні найкращих лікарів України, що дає це звання і чи накладає якусь відповідальність?
- Це дуже приємно. Я була щаслива, побачивши в залі (нагородження ТОП-100 лікарів України) багатьох своїх колег, які принесли чимало користі людям. Їх знають, вони працюють для своїх пацієнтів, вдосконалюють себе. З іншого боку нагородами ніколи лікарів не популяризували. Зате радісно, коли вітають пацієнти, багато яких із Закарпаття. Не думала до цього часу, що так важливо для них визнання тебе як лікаря.
- Перелік препаратів та рослин, які рекламуються і ходять «в народі», але не мають тієї дії, на яку всі очікують, я перечитала. Чи є продукти, які допомагають?
- Людині, в якої є проблеми з волоссям, треба їсти багато зелені, бобових, я завжди рекомендую спаржу. І всі овочі, які мають гичку («чубчик»). Це молоді петрушка, морква, цибуля, пастернак, кукурудза. Пригадуєте вірш «Ходить гарбу по городу». Там всі мали косички. Всі продукти, які мають «волосся», треба їсти, вони корисні. :)
Щодо розрекламованих препаратів. Майже кожен пацієнт після цього літа розказує, що вживає вітаміни для волосся Пантогар з Єгипту. Ось моя відповідь: нещодавній конгрес в Єгипті, захід на 4 поверхи, 200 спікерів, потужна медична виставка - 2021. І жодної згадки про чудодійний Пантогар, жодного слова у доповідях. Це дуже добре розкручений продукт, як у нас, наприклад, гірчичник.
- А взагалі вітаміни доречні для подолання проблем з волоссям?
- Якщо не вистачає мікроелементів - так, якщо забагато – ні. Гіпервітаміноз так само небезпечний як і гіповітаміноз. Волосся дуже часто випадає, якщо людина пачками їсть вітаміни, а їй це не потрібно. А так ці препарати корисні, якщо ми щось не дотримуємо з їжею чи сонечком. Або якщо наш організм не засвоює вітамін D, тоді нам потрібно його вживати всередину.
- Чи можуть косметичні засоби збільшити густину волосся? Якщо генетично рідке волосся. І «вічне» запитання: як часто треба мити голову?
- Косметичні засоби можуть доглядово змінити якість волосся, структуру вони не поміняють. На густину дуже важко вплинути. Медичні засоби можуть допомогти, але на третину. Стосовно миття, то голова завжди має бути чистою. Кількість цих процедур взаємопов’язана з рівнем комфорту.
- Як Ви доглядаєте за своїм волоссям? Чи купуєте шампуні у супермаркетах?
- У магазинах не купую, бо пуста баночка на виробництві коштує дорожче, ніж шампунь у супермаркеті вже з наповненням. Тому я не розумію, що можуть налити за таку ціну. По-друге, насправді ціна хороших шампунів не є високою, зважаючи на те, що вони добре піняться і ними довго можна користуватися. Одного такого засобу вистачає на 4-6 місяці при умові, якщо ним не миється ваш чоловік, використовуючи як гель для душу ☺ Це часто люблять робити чоловіки.
У мене є три помічниці у клініці, тож я випробовую всі засоби, які ми закуповуємо для пацієнтів, на собі. У мене дуже чутлива шкіра і якщо пече, свербить, це ми не купуємо.
У закордонних поїздках я відвідую перукарні, де часто мені пересушують волосся гарячими фенами. Зате в Україні відновлююся повністю, тут для мене суперідеальне середовище. Для лиця я не роблю і десятої частини того, що я роблю для волосся. Волосся дуже люблю! Кілька разів я нарощувала волосся, але потім розуміла, що мені на операціях дуже важко. Наче два кілограми тисне на шию і до кінця вечора вона болить.
Я дозволяю своїм пацієнтам нарощувати волосся. Навіть, якщо воно проблемне. Але при умові, що у них кваліфікований майстер-перукар, який чітко розуміє: кількість нарощеного волосся має бути утричі меншою від кількості їхнього волосся. І при умові, якщо немає запального процесу на шкірі голови.
- Ваша клініка працює з пацієнтами з втратою волосся після COVID-19. Наскільки глобальною є ця проблема і чи її легко вирішити?
- 80% моїх пацієнтів це ті, що перенесли COVID-19 за 3-4 місяці до візиту в клініку. Коли я це розказувала на конгресі в Україні, на мене дуже дивно дивилися деякі поважні особи . Тепер копіюють тему і виступають з доповідями . Весь світ говорить про такі наслідки хвороби, і нарешті у Америці кілька тижнів тому вийшли перші офіційні протоколи лікування постковідних пацієнтів.
З цією проблемою ми зіткнулися в один момент з фахівцями інших країн, всі лікарі стали в одні умови. Ніхто не знав, як лікувати ковід, як лікувати випадіння волосся. Кожен розказував про свої протоколи роботи. Ми зібралися разом, обговорювали проблему кілька діб і дійшли до спільного висновку.
Зараз більшою проблемою є часте випадіння волосся після вакцинації від ковіду. Дуже шкода, бо навіть люди, в яких не було ніколи проблем з волоссям, втрачають його шматками. У моїй практиці раніше такого не було. Якщо я розумію дію ковіду як вірусу і можу пояснити на рівні фізіології, то зараз до кінця не розумію, як працює вакцина. І як відреагує людина на цю побічну дію, ніхто не знає. Найбільше страждають пацієнти з вітіліго та ті, хто раніше мав проблеми з випадінням волосся.
- Але їм можна допомогти?
- Через рік я відповім на це запитання. Зараз ми робимо все можливе. Якщо вакцинація пройшла без температури, випадіння волосся не буде. Але судячи з того, що кількість таких пацієнтів зростає , потрібно задуматися.
- Часто в «Ранковій каві» ми запитуємо про три речі, які потрібні для щастя. Для Вас особисто, що це повинно бути?
- Сім’я. Живі батьки і здоров’я. Все решта я можу сама.
- Ви постійно у комунікації, спілкуванні. Наскільки відчуваєте людей?
- Якщо це стосується пацієнтів, то один раз в півроку я можу відмовити людині ще на рецепції, до входу у мій кабінет. Тому що я бачу, як вона проводиться з адміністраторами і мені вже не подобається. Має бути завжди людяність і нормальне ставлення, незалежно від того, хто це з персоналу. Раз у місяць я прослуховую розмови адміністраторів з пацієнтами і біля деяких ставлю знак питання. Не всім підходжу я, не тільки по прайсу. Зауважу, що вартість наших послуг відповідає тим знанням, часу, ресурсам, які ми вклали і вкладаємо. А також світовому рівню тих технологій, які ми застосовуємо для лікування наших пацієнтів. На щастя, Бог дає мені 99% розумних адекватних пацієнтів, не мої відсіюються самі по собі. До мене приходять люди, які самі себе зробили, які знають ціну свого часу і цінують те, що я постійно у пошуці нового і якісного.
Мені хочеться завжди отримувати те, що я віддаю. На жаль, це не завжди так. В Ізраїлі найбільша цінність людини -- це її життя. А у нас по-різному буває.
- Чи встигаєте відпочиваєте? Чи маєте хобі, завдяки якому відновлюєте сили?
- Коли у 9 класі я обирала, ким хочу бути, то вирішила, що лікарем. Я планувала спочатку вступити у коледж, так і сталося. Що важливо у цій історії: я мріяла і про міжнародні відносини. Тому, що хотілося подорожувати світом. Тоді лікарі не мандрували планетою як я зараз. До ковіду у мене було постійно 18 перельотів у місяць. Я стажувалася, вчилася і завжди поверталася додому. Мені вдалося поєднати для себе подорожі і свою роботу. Це і є моє відновлення! Колись думала, що сидітиму у поліклініці, писатиму рецепти і це -- фініш кар’єри. Хотілось якось це все розвеселити.
Пригадую, коли ми з мамою писали заяву на вступ, їй хтось порадив відправити мене на фармацію, а не на лікувальну справу, бо у той час відкривалося багато аптек. Мої батьки навіть не уявляли, де я буду працювати. Для них було за щастя збирати гроші, щоб купити мені 0,25 ставки десь у поліклініці. Яке у них було здивування, коли попросила, хай мені частину з цих грошей позичать, і я поїду у Німеччину на стажування. Тато тоді казав, що треба мати запис у трудовій про державну роботу, тепер він щасливий, що так все склалося. Я би не мала такого розвитку у державній установі. А тепер можу і волонтерити, могла це зробити у Міністерстві охорони здоров’я, коли пропонували дуже гарний пост. Ділитися знаннями, як це роблять у світі, але не заробляти на цьому.
- Немедичного спрямування літературу читаєте?
- Так, зараз дуже багато читаю по маркетингу. Щоразу вивчаю те, що для мене залишається проблемним місцем і великим знаком питання. Коли я їду в якусь країну, то переглядаю Біблію, Коран чи Тору, залежно від віросповідання. Для того, щоб поставити себе на місце тих людей, щоб не сказати чогось зайвого, нікого не образити. З іншого боку це -- смиренність і повага до тієї культури. Якої б віри людина не була, вона заслуговує поваги.
- Маєте гасло, вислів, яке допомагає у житті? Або у випадках, коли необхідно зробити важливе рішення.
- У клініці це -- «Краса у гармонії». З цим висловом я дуже давно. Колись складала його в аеропорту з моїм другом. Я мала вільний час, бо літак перенесли, ми випадково зустрілися. Пригадую, як ми майстрували фразу із слів. Так вийшла «Краса в гармонії». Потім це стало модним, нас почали копіювати. Зараз гасло -це інтелектуальна власність .
- Не можемо не запитати про каву. Тим більше, що закарпатці вважають, це основним запитанням для незакарпатців :) Наскільки Ви залежні чи ні від цього напою?
- У період карантину я стресувала і могла випити 6 горняток у день. Польоти заборонили, а для мене це було дуже дивним, всі звикли до мого ритму життя. Я знайшла, чим себе зайняти: пила багато кави, потім зрозуміла, що вистачить. Напій став для мене токсичним. 9 місяців витримала без нього, знімала сторіз, розказувала людям, як жити у Львові і не пити каву. Ходила з подружками в кав’ярні, але тільки нюхала запах, бо дуже його люблю. Зараз норма – одна філіжанка у тиждень, дуже рідко дві. Не завжди допиваю до кінця, тому що розумію: це звичка, яка повинна мати міру. Бо може шкідливо впливати особливо при такому ритмі життя як у мене.
- Питання, яке ми просто зобов’язані поставити: які поради дасте тим, хто хоче мати здорове і гарне волосся?
- Вимивати шкіру голови . Не думати, що чим менше будете мити, тим менше випаде волосся . Ви його не приклеїте. Я називаю це волосся, яке випало, «цвинтарем». Краще у нас буде «пологовий» - багато маленького нового волосся.
- Не стресувати. Бо більшість проблем з випадінням волосся від стресу. Будьте позитивними, усміхайтеся і закохуйтеся незалежно від пори року.
- Не займатися самолікуванням. Це шкідливо для вашого здоров’я і профілактика завжди дешевша від лікування.
Ірина Бреза, спеціально для Zaholovok.com.ua
Фото: Наталія Боднар
P.S.
Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, і все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".
Ваш Zaholovok.com.ua
