Переселене дитинство

У селі Нижній Бистрий серед гір не чутно повітряних тривог, але тутешні школярі добре знають, що це таке. Частина їхніх друзів – приїхали «звідти», з війни. З початку повномасштабного вторгнення місцева гімназія стала прихистком для родин, які рятувалися від російських обстрілів і приїхали на Закарпаття. Зараз їх тут небагато – близько 70 – і серед тисячного населення Нижнього Бистрого вони виділяються. Хтось ламаною українською, хтось – сумними очима. Здається, легше адаптовуються діти. Вони граються, малюють, бігають, створюють гомін, ніби хочуть заглушити звуки війни. І зробити схожим на попереднє життя своє теперішнє переселене дитинство.

Нижньобистрівська гімназія після 24 лютого стала домівкою для людей, які навряд чи колись приїхали би сюди, у гірське село, якби не війна. Зараз – радіють навколишнім краєвидам і місцевій тиші. У гуртожитку гімназії, яка спеціалізується на роботі з дітьми із малозабезпечених, неповних сімей і  опікується сиротами, зараз проживає 70 переселенців. З Харкова, Лисичанська, Ізюма, – міст, які ми усі вже звикли бачити в новинах. Як розповідає директорка Нижньобистрівської гімназії Любов Ковач, із приїжджих родин до місцевої школи пішло 10 дітей. Решта навчається дистанційно зі своїми класами.

«Діти з класу – хто де. І по Україні розкидані, і в Німеччині, і в Польщі, і в Дніпропетровську, і у Вінниці. Вчителька – на Полтавщині. Вирішили залишити дитину на дистанційному, аби була у своєму класі», – розповідає 70-річна Валентина з Лисичанська про свою внучку, яка зараз має онлайн-урок. Її мама працює, коли на зміні – дівчинка під наглядом бабусі. Кажуть, сумує за класом, вчителькою, за друзями. Але з міста поїхали усі.

Гуртожиток Нижньобистрівської гімназії зараз розділяють між собою переселенці та дітки із Центру соціальної підтримки дітей та сімей «Домашнє тепло». Їх – дев’ятнадцять, зараз вони туляться у кількох кімнатах, але невдовзі переїдуть у відремонтоване приміщення. Діти дружать між собою і стараються забути жахи, які довелося відчути на собі. Дорослі стараються розрадити, як можуть. Аби діти могли краще проявляти емоції та спілкувалися між собою, у Нижньому Бистрому відкрили творчу майстерню. Тут будуть спільно займатися і місцеві школярі, і дітки-переселенці. Для усіх у селі організували майстер-клас із малювання: на свіжому повітрі, серед мальовничих гір, зі справжніми мольбертами, спеціальними фарбами і – наставником – викладачем Закарпатської академії мистецтв Володимиром Беринцем. Благодійний фонд «Майбутнє – дітям» закупив для пленеру все необхідне – фарби, палітри, пензлі, полотна.

Хоч тема «Осінні Карпати», малюють діти і різне, й водночас схоже – свої мрії, дім, безтурботність в синьо-жовтих кольорах. «Коли закінчиться війна, я мрію поїхати на море у Крим», – каже маленька Мілана і додає: «Я з мамою приїхала з Біляївки, це Харківська область, далеко».

Ідея майстер-класу виникла в команди фонду «Майбутнє – дітям». Такі пленери й майстер-класи вирішили організовувати для дітей щомісяця. Брати участь у них будуть також усі – і місцеві, і приїжджі.  Роботи дітей  презентують на онлайн-виставці ART SALE. Усі охочі мають можливість купити малюнки, а  кошти організатори скерують на підтримку родин переселенців, які мешкають у гуртожитку Нижньобистрівської гімназії.

Серед жителів гімназійного гуртожитку – дев’ятнадцять діток із Закарпаття, якими опікується Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Домашнє тепло». Зараз ці діти живуть разом з переселенцями, але незабаром для них планують облаштувати оновлене приміщення, передане центру від «Закарпаттяобленерго». Ольга Тегза, директорка центру, каже, що наразі 19 діток із соціально незахищених родин Горінчівської громади живуть у всього чотирьох кімнатах на другому поверсі гуртожитку гімназії.

«Це дітки із місцевих сімей, але із соціально незахищених, неблагополучних чи багатодітних і малозабезпечених родин. Зараз нам трохи тісно, але маємо можливість переселитися сюди, в нове приміщення, бо тут кращі умови для проживання і перебування дітей», – розповідає Ольга Тегза.

Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Домашнє тепло» започаткували та співфінансують благодійний фонд «Майбутнє – дітям» та Горінчівська громада, до якої входить і село Нижній Бистрий. Дев’ятнадцять діток, які мешкають у гімназії, скоро планують переселити у будівлю колишнього адмінкорпусу Теребле-Ріцької ГЕС. ЇЇ у 2018 році громаді передало «Закарпаттяобленерго». 

Це будівля площею близько 680 квадратних метрів із повністю функціональним бомбосховищем. «У нас триває ремонт, нам допоміг дуже фонд «Майбутнє – дітям» і фонд «Хата не скраю». Хлопці зголосилися нам зробити ремонт у душових. Фасад також потребує ремонту, крім того, треба покращити спальні кімнати. Частину ліжок нам подарували «Волонтери Закарпаття». Зараз відремонтовані санвузли, приміщення під та їдальню, частково – кімнати на другому поверсі. Все ще треба обладнати технікою, але надіюся, нам допоможуть справитися», – каже Ольга Тегза та додає, що в цьому приміщенні можна буде обладнати до 40 ліжкомісць: центр зможе приймати значно більше дітей, які потребують домашнього тепла.

Зараз мешканці центру та діти-переселенці часто проводять дозвілля разом. До них доєднуються й місцеві школярі. Вчителі кажуть, діти – всі для них однакові. Просять лише єдине – переходити на українську. Хоча проблем із цим немає: всі потрохи вчаться і щиро стараються. Навіть діалектні слова уже використовують. І спільно малюють своє нове гірське дитинство.