Незвичайна кав'ярня у Карпатах

Затишна кавʼяренька з сучасним дизайном, панорамні вікна, що виходять на гірський ліс, крамничка авторських виробів. Привітна дівчина приносить каву, перепитує, чи треба ще чогось, пропонує солодощі. Як гадаєте, де це? Мабуть, якесь шале на Міжгірщині чи Рахівщині, на перший погляд.

Цей модний заклад під назвою «Косиця» розташований при вході у Вільшанський дитячий будинок- інтернат, відомий в області як найбільший для дітей з інвалідністю (фізичною та ментальною). Заснований ще у 1950 році, майже всю свою історію він був закритий від відвідувачів та людського ока у глибинці Міжгірщини. Проте одного дня дітям, які роками там живуть,  пощастило, наприкінці 90-х інтернат один із перших в Україні із закритої установи перетворився у відкриту, а на його воротах з’явився напис «Ласкаво просимо до наших дітей».  Так, третина тут дуже важкі випадки -- діти лежачі. З решти не всі можуть бути соціально активними, але з ними працюють. Є ті, які комфортно відчувають себе, виконуючи ту чи іншу роботу.

Чорнява усміхнена дівчина, яка маневрує з чашкою кави поміж відвідувачів – Едіта Мелоян. Всі свої  27 років вона живе у дитбудинках. Немовлям дівчина потрапила до Свалявського дитбудинку, а з чотирьох років її перевели у Вільшанський інтернат. Едіта жвава, комунікабельна і талановита: грає на фортеп’яно, співає та виготовляє в’язані вироби, які серед інших сувенірів можна собі придбати у крамниці. Якщо точніше -- обрати за волонтерський внесок, адже крамниця поки що не може працювати як повноцінний бізнес, оскільки належить до державної установи. Але Едіта веде свою маленьку справу і в соцмережах, де пропонує власні вироби та спілкується із замовниками.

«Я дуже рада, що є кав’ярня і магазин. Я дуже пишаюся цим магазином, маємо каву, капучіно, чай, солодощі,- каже Едіта, забираючи використаний посуд зі столу - У нас є вироби: свічки, кераміка, бісер».

Едіті не дуже пощастило із сім’єю, зате у неї є оточення, яке її підтримує та заслужено хвалить. «Едіта навчилася грати на фортеп’яно буквально за останні три роки. Вчителька музики Віталіна відшукала методику, яка допомагає навчитися гри людям, які не володіють нотною грамотою. І діти з цим дуже добре справляються, - пояснює Леся Левко, керівниця проектів з ФБ «Комітет медичної допомоги». -  Методика полягає у тому, що ноти позначаються кольорами чи цифрами. Едіта гарно співає,вона — одна з центральних ведучих усіх свят, які відбуваються в інтернаті.  Крім того вона дуже здібна до ручної праці, в’яже шкарпетки, серветки крючком». Дівчина, кажуть в інтернаті, дуже відповідальна, завжди дотримується обіцянки, на неї можна завжди покластися.  

«Косиця» є інклюзивною кав’ярнею –крамницею, однією із 7-ми майстерень для дітей та молоді інтернату. «Тут здобувать нові навчики та фаховий досвід п’ятеро підопічних Вільшанського будинку- інтернату, які виявили бажання, можуть робити цю роботу якісно і мають бажання вдосконалюватися, - пояснює Катерина Ірха, БФ «Комітет медичної допомоги». -  Ця майстерня працює за розкладом. Тричі на тиждень разом з тренером-наставником молоді люди опановують навички баристи, офіціанта, пакувальника, продавця подарунків та сувенірів. Це дуже контактна робота, пов’язана із сервісами послугами».

Саме БФ «Комітет медичної допомоги», який підтримує Вільшанський будинок- інтернат з 2000 року, запропонував відкрити таку кав’ярню-майстерню. «Ми працювали над цією ідеєю певний час, поступово готували вихованців в наших майстернях, де вони разом з працівниками  пили каву, обслуговували один одного, готували чай, подавати тарілки, збирати посуд, спілкувалися один з одним. Коли у нас знайшлися партнери і ми мали змогу побудувати цю крамницю, ми запросили сюди 5 вихованців, які закріплені за роботою. Це Едіта, Федір, Павлик, а також Едік та Ігор, які працюють позмінно.  Але наша ідея -- поступово залучати й інших вихованців, щоб ти самим дати можливість реалізувати себе. Бо ми хочемо працювати, бути корисними і бачити результат своєї роботи, а не просо займатися чимось», - додає Леся Левко.

Едіта -  одна із тих небагатьох підопічних Вільшанського дитячого будинку інтернату, які могли б жити на підтриманому проживанні з певним супроводом. Цього року на території інтернату відкриється нова будівля саме для такої молоді. Шестеро хлопців та дівчат житимуть там відносно самостійно, але з підтримкою та піклуванням. І працюватимуть  у кав’ярні. До речі, будете десь неподалік, завітайте у цю заховану поміж карпатських гір місцину. Спробуйте запашної кави та оберіть собі гарний сувенір. Поспілкуйтеся з місцевими, вони будуть вам справді раді.