Надія Дьолог про Паралімпіаду

Надія Дьолог вже майже 10 років займається парафехтуванням. Цього року вона стала першою закарпаткою, яка привезла паралімпійське срібло до краю. Разом із жіночою збірною України з парафехтування –  Євгенією Бреус, Оленою Федотою-Ісаєваою та Наталією Морквич – Надія Дьолог взяла участь у півфіналі Паралімпійських ігор у Парижі-2024 та стала віцечемпіонкою. Наша команда поступилась китайській збірній з рахунком 37:45.

Про свій шлях до нагороди та пережиті емоції Надія Дьолог розповіла zaholovok.com.ua.

«Насамперед народжуються мрії, а для того, щоб вони  здійснились людина собі ставить цілі, плани на день, на рік на місяць, на чотири роки і ти кожного дня йдеш до цього, – пояснює Надія Дьолог. − Якщо ти будеш просто лежати в ліжку і мріяти, то, відповідно, нічого не здійсниться. Мрія сама собою, означає, що ти будуєш шлях із маленьких і великих цілей».

Раніше Надія Дьолог вже брала участь у змаганнях на Паралімпіаді-2021 в Токіо, а цього року змогла повернутись додому з нагородою.

«Я дуже мріяла про цю медаль, тому що це вперше в історії Закарпаття. Мені дуже хотілось бути першою хто привезе саме паралімпійську медаль в наш край і я дуже задоволена, що мені це вдалось. Паралімпійські ігри дуже важкі психологічно, а ти мусиш бути стійким ще й фізично. Я щаслива, що склалось так життя, що мені вдалось написати ту історію, що все ж таки я є призеркою Паралімпійських ігор», − розповідає про своє досягнення Надія Дьолог.

Спортсменка каже, ще не до кінця зрозуміла, що стала призеркою Паралімпійських ігор та лише усвідомлює свій успіх.

«Минуло не так багато часу, постійні переїзди, поїздка до України, все дуже активно, я ще не до кінця зрозуміла, що взагалі відбулось. Настане час і я усвідомлю, що довгих 9 років, я йшла до цього, моя мрія здійснилась, було дуже багато людей залучено до цього, я сама це не зробила. Мені допомагали і підтримували Андрій Чегіль, керівник «Інваспорту» на Закарпатті, тренери Оксана Рапинець та Андрій Демчук, який є паралімпійським чемпіоном.

Останні роки саме Андрій Демчук  допомагав мені готуватись до Паралімпійських ігор, і за це я йому дуже вдячна. Це була сукупність зусиль багатьох людей, які допомагали мені кожного дня, місяця, року, аби моя мрія й ціль здійснилась. І це не тільки моя мрія, адже я представляю Україну і наш край, місто Ужгород, це важливо не тільки для мене, але й для всього Закарпаття і дуже багато людей допомагало мені в тому» − пояснює Надія Дьолог.

Як каже Надія Дьолог, Паралімпіада стала дня неї «дивом Божим». Проте, окрім нагороди дуже важливим для неї став і період підготовки, вона згадує його з приємною ностальгією.

«Не думаю, що я розумію, що зараз відчуваю, наче так довго хотіла цього, а зараз сиджу і думаю, треба щось нове хотіти і є така трошки порожнеча. Я думаю, що більше задоволення я отримувала від самого процесу тренувань, підготовки, виграшів, програшів, ніж від кінцевої цілі, хоча я дуже щаслива. Зараз виникає питання, що далі робити, яким шляхом далі йти, треба шукати якісь нові мрії та цілі» − ділиться Надія Дьолог.

Про свою участь на Паралімпійських Іграх у Лос-Анджелесі-2028 надія Дьолог відповідає невпевнено:  «Ну, побачимо, на все воля Божа, але спорт я не кидаю, буду далі займатись, працювати, а там життя все розкладе на свої місця».

Також спортсменка наголошує, що участь на змаганнях росіян її дуже обурила.

«Загарбники, вбивці, які напали на нас, люди, які навмисно руйнують державу, вбивають наших людей, а їхні спортсмени представляють свою країну під нейтральним прапором. Коли вони були на подіумі, то боліло за весь наш український народ. Але Україна виступила дуже потужно. Багато разів було піднято наш прапор на Паралімпійських іграх і це доводить, що українські спортсмени є сильні та гідно представляють Україну на міжнародному рівні».

Під час змагань особливого ставлення до українських спортсменів Надія Дьолог не відчула: «Ми всі професійні спортсмени і Паралімпійські ігри це підсумок роботи впродовж 4 років», – каже вона.

На Паралімпійських іграх у Парижі-2024 Україна здобула 82 медалі, серед них 22 золота, 28 срібних нагород та 32 бронзи.

Валерія Рубаняк, спеціально для zaholovok.com.ua