Вчитися захищати себе і рідних

До інструкторів на стрільбищі по черзі швидким темпом підходять різні-різні люди – молоді хлопці, зовсім юні дівчата, поважного віку чоловіки і жінки. Об’єднує їх те, що всі – закарпатці і всі хочуть навчитися захищати – і себе, і близьких.  Тому вони – курсанти Закарпатського центру національного спротиву. Вчаться стріляти з автоматів, орієнтуватися на місцевості, надавати першу домедичну допомогу, а також – складають іспит з різних військових дисциплін. Аби фіналізувати знання, попрацювати у команді, відчути трохи стресу і здати спеціальний «екзамен», отримавши свідоцтво про успішне проходження навчань і нашивку курсанта. 

Закарпатський центр нацспротиву відкрився ще у березні 2023 року і став першим таким закладом в Україні. Зараз в області діє дев’ять відділень центру нацспротиву: в Ужгороді, Мукачеві, Берегові, Хусті, Тячеві, Рахові, а також в Іршаві, Перечині та Сваляві. З початку роботи центру нацпротиву навчання військовій справі, яке триває протягом трьох місяців, тут пройшли вже майже дві тисячі людей, 48-годинний курс – понад півтори тисячі. Крім того, кілька місяців тому центр запустив спеціальний дроновий курс, який можна пройти після основного навчання.

Закарпатка Надія Чегіль була одною з перших, хто записався на курси нацспротиву, як тільки в Ужгороді почав діяти навчальний центр: на очі кілька разів потрапляло оголошення про набір курсантів на навчання і Надія вирішила, що мусить йти. Тепер вона – одна з найкращих. Починала курсанткою, а зараз – старша інструкторка і керівниця відділення «Рисі Стримтури» – осередку центру нацпротиву в Іршаві. 

У цивільному житті Надія Чегіль – тренерка з вільної боротьби і мама двох синів. Згадує, що коли оголосили набір на навчання, думала недовго: побачила перелік дисциплін і вирішила, що це їй потрібно.

«Мені захотілося вміти користуватися зброєю, тому що я маю двох синів – старшому 18, а молодшому 15 років. Хотілося, щоб я знала, як захистити їх. Чому? Тому що ті захисники, які на передовій, вони не встигнуть приїхати сюди до нас на Закарпаття, якщо щось станеться. Ми повинні вміти і знати самі себе захистити, а також захистити своїх близьких, дітей та родину», – каже Надія Чегіль. 

Зараз Надія керує осередком «Рисі Стримтури» в Іршаві, а також веде лекції в обласному центрі в Ужгороді.  Ділиться, що найбільше їй подобається військова топографія. На іспиті, який відбувається на одному з полігонів Закарпаття, всіх курсантів підбадьорює, але каже, що найбільше переживає за «своїх» – іршавських. 

Її вихованці щойно пройшли маршрут – мали легенду, за якою потрібно було обійти противника, відстрілятись від дронів та дійти до фінальної точки, врятувавши пораненого. Усе – під вибухи навчальних гранат, але під контролем інструкторів. 

«Мені дуже подобається тренувати і навчати, бачу, що і людям подобається. Якщо грамотно до них це донести,  якщо знайти підхід і зацікавити, то буде результат. Мої вже медицину відпрацювали, тактику відпрацювали, стрільбу відпрацювали. Чекаємо на оцінки», – каже Надія Чегіль.

«Кожен українець, кожна людина, жінка, чоловік, підліток повинен вміти і знати захистити себе. В першу чергу вміти користуватися зброєю. Крім того, у нас люди навчаються внутрішньої дисципліни. У них внутрішній стержень зміцнюється», – вважає Надія. 

Інструкторка також каже, що буває, що інколи на заваді курсантам може стати страх, «але треба грамотно пояснити і донести до них так, щоб самі захотіли вчитися володіти зброєю».   

«Ми повинні вміти і знати себе захистити, а також захистити своїх близьких, дітей та родину.  Все починається з нас. Не з сусіда, не з близького, не з родича, не з колеги, а з себе потрібно починати», – каже Надія Чегіль.  

Керівник Закарпатського центру нацспротиву, полковник Юрій Беляков, розповідає, що травневий випуск курсантів, які проходили навчання за тримісячною програмою, налічує 225 людей з різних міст і сіл Закарпаття. Це вже 11-й випуск центру нацпротиву і команда цим дійсно пишається.   

«Курсанти пройшли навчання з тактики, вогневої підготовки, інженерної підготовки, топографії, зв'язку, тактичної медицини. На іспиті показували свої вміння – те, чому їх навчили наші інструктори. Спочатку вони проходили стрільбу, відстрілялися на військовому полігоні, потім вийшли на маршрут і за всіма дисциплінами, за якими навчались, показували свої знання і навички, які здобули в нас у центрі», – розповідає Юрій Беляков. 

За словами полковника, середній вік курсантів – приблизно 35-40 років.  Це мешканці Ужгорода, Мукачева, Берегова, Тячева, Рахова, Хуста, Сваляви та Іршави.

«Найголовніше завдання, на що ми розраховуємо, що ці люди будуть захищати свою домівку, це є перше. І друге –  організовувати навколо себе інших людей, які щось не знають або не вміють, але можуть і хочуть вчитися. І їхня задача буде одна – у разі небезпеки зберегти власне життя і допомогти іншим», – каже полковник Юрій Беляков. 

На великому полі неподалік одного з полігонів на Закарпатті проводиться шикування, звучить гімн України, зворушлива хвилина мовчання – курсанти центру нацспротиву вшановують пам’ять військових, які загинули на російсько-українській війні. Полковник Беляков з інструкторами дякує учасникам за успіхи на фінальному іспиті, трохи строго вказує на помилки, яких припустились команди при проходженні маршруту, а відтак – вручає сертифікати курсантам, подяки інструкторам. 

Курсантка «Мавка», яка поза заняттями має ім’я Яна Гашпар і працює в Ужгородській міській раді, щойно отримала шеврон Закарпатського центру нацспротиву і щиро радіє: 

«Це для мене значить дуже багато. Я змогла пройти ці курси, не зважаючи на перешкоди. Я отримала нові знання. Я отримала нових знайомих, можна сказати, навіть друзів», – каже дівчина. 

Вероніка Мороз, продюсерка «Суспільного» на курсах нацспротиву має позивний «Відьма». Ділиться, що вже давно думала навчатися військовій справі: «Це для мене новий досвід, який, я сподіваюся, буде дуже корисним мені в житті і стане першим кроком на тому шляху, який я намагаюсь іти». 

«Мені не було взагалі складно, мені було дуже цікаво. В мене була настільки сильна мотивація, що я навіть прокидалась рано вранці кожної суботи і з задоволенням йшла на заняття. Зазвичай я ненавиджу ранки і ніколи не щаслива зранку, але в ці дні я була щаслива, коли у нас були практичні заняття», – каже Вероніка.  

Анна Лесєва, приватна підприємиця із Мукачева розповідає, що про курси нацспротиву їй розповіла подруга, навчання обом дуже сподобалося: 

«У нас дуже хороші інструктори. Позивні у них «Няньо», «Санта», «Віолета». Дуже доступно все пояснювали, всьому нас вчили. Раніше я цього нічого не знала. Було важко, але цікаво. Падали від тих гранат, але дуже-дуже щасливі, що це все пройшло вдало», – каже Анна.  

Зараз Закарпатський центр насцпротиву потребує збільшення штату інструкторів, оскільки кількість курсантів у різних районах області постійно зростає. Навчання для всіх безктошновне, все фінансується з місцевого бюджету. Крім того, у центрі думають над відкриттям нових осередків для того, щоб закарпатцям було зручніше навчатись ближче до дому. 

Аня Семенюк, спеціально для zaholovok.com.ua