Ліза, війна

Ліза Шаповалова – із Запоріжжя. Але з лютого 2022 року живе у Хусті. Дівчина народилася у місті Василівка, зараз воно окуповане, дому Ліза фактично не має. До цього на Закарпатті не була, але війна «посприяла». Ліза відчула Хуст, людей, природу, каже, місто їй подобається. Сприяє творчості та креативності. Дівчина відкрила онлайн-магазин з красномовними предметами «Русофобшоп». Емоції, які пережила на початку повномасштабного вторгнення, дівчина вклала в бізнес-ідею. І вона спрацювала.

«О 5 ранку 24 лютого подзвонила сестра. Вона не спала, дивилася новини, було дуже страшно. Ми зібрали речі, і хоча вже було складно вибратися, виїхали. Сестра – у Німеччину, а ми лишилися в Ужгороді. Якось було страшно, якщо чесно, покидати країну. Я ніколи, до речі, за кордоном не була. У нас з хлопцем були деякі збереження, але їх вистачило на місяць-півтора життя в Ужгороді, і ми поїхали у Хуст, бо закінчилися гроші. У Хусті нас прийняв друг сім'ї (він нам дуже допоміг), деякий час ми жили в нього за мізерну плату за комуналку, - пригадує дівчина. - Якось так ми вижили,  ми всі були в стресі, було дуже страшно.

А вже у грудні 2022 Ліза офіційно стала приватною підприємицею і відкрила магазин. Досвіду підприємницької діяльності, каже, у неї ніколи не було: «Це дуже дивна історія. Ми сиділи з хлопцем в хаті, я писала свою художню книжку. Дуже люблю писати. Він заходить на кухню, робить собі бутерброд, дивиться на мене. Каже: «Книжку пишеш? А ти колись бачила щоб була така книга «*обана русня» і щоб тільки два слова в ній і все.  Типу така концептуальна література. А давай ми таку зробимо!  Я розумію, що це реально крута ідея і ми в той же вечір буквально сідаємо за комп'ютер, разом друкуємо це все і оформлюємо у книгу. Тоді у Тік-Тоці ця книжка на нульовому акаунті набрала, здається, 250 000 переглядів і там було дуже багато коментарів. На четвертий день ми уже замовили партію книжок і зрозуміли, що пора відкривати ФОП. Це був кінець грудня 2022».

Ліза вирішила, що одної книжки замало і розробили з хлопцем концепцію на цілий онлайнмагазин. Тут продаються сміттєві пакети під назвою «спальні мішки армії росії», є шопери, футболки, кружки, брелки з емоційними написами. «В основному все таке русофобське хейтерське. А магазин називається «Русофоб-шоп». Фактично він відображав тоді нашу ідею, емоції. Тому що в мене залишились батьки на окупованій території, деякі друзі. Вони мені дзвонили, я в трубку чула, як ці снаряди свистять. А ще були знайомі колись в Росії, на початку дзвонили мені, обзивали. Тобто це (онлайншоп) ще і моя особиста».

«Шопляться» в Лізиному магазині українці з-за кордону, волонтери. Зараз у крамниці вже не такий ажіотаж, бо всі втомилися, каже Ліза. Тим часом дівчина опановує й інші хобі та вдоконалює свої знання: «Я вивчаю копірайтинг, люблю писати тексти, як художні, так і рекламні. Іноді пишу статті для журналів. А два місяці тому я закінчила школу письменників «Риба», моїм наставником був український письменник Любко Дереш. У результаті моя новела потрапила до збірки і мене надрукують. Збірка називається «Час змін» і вона про персонажів, які в конкретний момент зрозуміли, що їм треба щось зробити. І їх життя потім змінюється, якась ключова подія сталася у житті».

Як взагалі Хуст сприймається після Запоріжжя, питаємо Лізу. Це ж все-таки маленьке містечко. «Я люблю. щоб було місто менше, по-друге, тут чисте повітря, дуже багато зелені і не дивлячись на те, що тут багато людей, відчуваєш себе затишно.  Дуже подобається, що поряд гори, природ. У Запоріжжі можна на Хортицю доїхати, але довго доведеться їхати, бо ми жили на околиці міста, - пояснює Ліза. - Мені дуже подобається Хуст, я тут маю дуже багато знайомих, дуже багато друзів, з якими активно спілкуюсь.  Я ідеально вписуюся,  ми тут спілкуємося, ніхто ні разу нічого не сказав, мовляв, «ти там з півдня» чи щось таке. Я думаю залишитись, можливо. Тут є перспектива розвиватися. знову ж таки завдяки друзям є багато можливостей, проектів, ідей».