Кров для фронту, булочки для донорів

Не зірвала жодної поставки крові для ЗСУ. У перші три дні повномасштабної війни заготувала місячну норму компонентів крові. Реформується і у 2026-му відзначає своє 80-річчя. Це все про Закарпатську обласну станцію переливання крові. На якій історії ґрунтується теперішній досвід? Яке навантаження лягає на медиків у час війни, коли кров — на вагу золота? Що змінилося у сфері за цей час і завдяки чому Закарпатська станція переливання крові не відстає від закордонних колег — читайте далі.

У післяобідній час перед вікном реєстратури в приміщенні Закарпатської обласної станції переливання крові — черга з десятка людей. Це співробітники Державної установи «Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області».
 

Ми відгукнулися на запит станції про критичну нестачу донорської крові, — пояснює голова профспілки організації Марина Бабич. — У нас є багато донорів в установі. Але зараз прийшли ті, хто зміг оперативно відреагувати. Як ніхто інший, ми розуміємо потребу в крові, потр3ебу наших захисників, поліцейських. Користуємося препаратами крові у своїй роботі й щиро віримо, що наша кров допоможе людям стати здоровими.

Марина Бабич називає себе доноркою зі стажем, адже здає кров чотири рази на рік уже 25 років поспіль. Таке «колективне донорство» тут не рідкість, пояснює виконувачка обов’язків директора закладу Мирослава Хрипак. Проте на заклики станції реагують майже завжди одні й ті самі колективи. Зазвичай це поліцейські, співробітники ДСНС, а також працівники кількох заводів та організацій. Це не покриває потреби в донорській крові, які мають медичні заклади області та й не тільки. Тому потреба в донорах є постійно.

До повномасштабної війни заготовляли 2,5 тонни крові на рік

Мирослава Хрипак розповідає, що до повномасштабного вторгнення Закарпатська обласна станція переливання крові заготовляла до 2,5 тонни крові на рік. Зараз потреби в крові та її компонентах значно зросли. Які обсяги заготівлі у воєнні роки — тут не озвучують. Пані Мирослава підтверджує лише сам факт того, що закарпатські медики не зірвали жодної поставки крові та її компонентів для потреб ЗСУ.
Разом із директоркою заходимо до залу донації. Майже всі крісла зайняті донорами. Ці крісла нові. У 2022-му в Ужгород їх привезли зі словацького міста Пряшева як допомогу. Тоді, у перші дні повномасштабного вторгнення, коли навколо панували хаос і паніка, на станції всі працювали злагоджено, пригадує Мирослава Хрипак. Не було жодного співробітника, незадіяного у процесі заготівлі донорської крові. Поряд із новими помаранчевими донорськими кріслами стоять медичні ваги-міксери. Протягом усього часу забору донорської крові вони повільно перемішують вміст пакета гемакона. Вони теж приїхали в Ужгород на початку повномасштабної війни.

Пам’ятаєте, як тоді залізниця працювала? Нічого не можна було чітко планувати. А нам із Києва спеціальні ваги передали. Обладнання на мільйон їхало десь у тамбурі. На кожній коробці — тільки мій номер телефону та ім’я того, кому передати. Я досі вдячна хлопцям-волонтерам, які взяли на себе відповідальність доправити такий цінний для нас вантаж. І ось вони тут, виконують свою роль

А ще Мирослава Хрипак пригадує, як у 2022-му Закарпатська станція переливання крові власними силами закупила все необхідне й на місцевих полігонах безкоштовно провела тестування серед мобілізованих, аби точно визначити, яка в кого група крові: «Ми помітили, що до нас приходять військові, щоб стати донорами. У них на шевронах вказані група крові та резус. Ми робимо контрольний забір крові, і тест показує, що в людини насправді не та група крові. А це ж життєво необхідна інформація… Тому ми й підключилися».
За пів року медики станції в польових умовах обстежили понад 5000 військових і точно визначили, у кого який резус-фактор і група крові. Потім потреба в таких тестуваннях відпала, каже Мирослава Хрипак.  

За три дні заготовили місячну норму крові

У лютому 2022-го люди, які тікали від обстрілів за межі України, зупинялися в прикордонному Ужгороді. Тоді чимало приїжджих відстоювали довжелезні черги, щоб здати кров, і лише потім вирушали до кордону. Головна медична сестра Світлана Крьока пригадує, що в той період за три дні Закарпатська станція переливання крові заготовила місячну норму сировини.

«Компоненти крові мають термін придатності. На жаль, це не рік, а всього 42 доби, які минають дуже-дуже швидко. І потреба у свіжій донорській крові є постійно», — каже Світлана Крьока.

Медсестра пригадує, доводилося виходити на вулицю й пояснювати людям, щоб не стояли в чергах, бо саме в цей час потреби в донорах не було. Тоді багато хто залишав свій номер і приходив, коли потреба знову з’являлася. Станом на осінь 2026 року таких мотивованих людей залишилося дуже мало, кажуть співробітники станції. 

Рекорд — 130 донорів за день

Світлана Крьока працює на станції 40 років. Пригадує, що прийшла сюди на роботу відразу після медичного училища і була прийнята на посаду фельдшерки, яка відповідала за агітацію та пропаганду донорства. Цікаво, що у 1985 році за планом мало бути 60 донорів крові на 1000 людей. Аби виконати норму, співробітники станції організовували планові виїзди на численні заводи області. Там уже чекали підготовлені люди. За роки таких постійних візитів працівники вже поіменно знали медсестер і спілкувалися з ними, як із хорошими знайомими.

«Пам’ятаю, ми поїхали в село Худльово, — пригадує Світлана Крьока. — Нам сказали, що буде 50–70 донорів. На таку кількість їде одна медсестра. А їх прийшло 130. Це був мій рекорд: прийняти стільки донорів за один день. Але нічого, впоралася».

Головна медсестра Закарпатської станції переливання крові пригадує, що були населені пункти, де День донора (так називали дні, коли приїжджали медики для забору крові) вважався святом. У Великих Лучках навіть свиней різали й робили велику гостину. 
«Нам треба було дуже моніторити. Бо за день приходило понад 200 донорів, нас їхало дві бригади. А люди були настільки мотивовані, що хотіли за один раз двічі здати кров, а це ж не можна».

Світлана Крьока показує альбом, у якому повно чорно-білих світлин. У ньому — архів Закарпатської станції переливання крові. Тут видно, як ще, здавалося б, зовсім недавно здавали кров: пацієнт повністю лежав, а медсестри були одягнені так, ніби працювали в операційній. Ще донедавна у звичному для донорів залі з помаранчевими стільцями був спеціальний відгороджений медичний кабінет. Зміни почалися у 2013 році. А до того, розповідає Мирослава Хрипак, медперсонал проходив стерильну обробку й по три години не виходив із приміщення, поки проводилася донація. Пацієнти просовували руку через спеціальне вікно й так здавали кров. Тара для забору крові в ті часи була скляною, потребувала спеціальної обробки та дезінфекції. Коли з’явилися звичні для нас сьогодні пластикові пакети-гемакони, це дало можливість стерильно проводити забір крові навіть у польових умовах. Тому й потреба у спеціальних приміщеннях і костюмах відпала. Та й сама процедура здавання крові для сучасних донорів забирає мінімум часу.


 

Одна кроводача рятує три життя
 

«У нас є інформаційна система, яка реєструє тебе в донорському відділі, у реєстратурі, — розповідає Мирослава Хрипак. — Кожен фахівець має свій доступ до цієї системи, до своєї ланки роботи. Донора від самого початку фотографують, заповнюють анкетні дані й одразу видають йому посвідчення з індивідуальним номером. За цим номером є вся необхідна інформація про людину».
Такий підхід допомагає скоротити час перебування донора в закладі. Раніше чи не кожен наступний крок звіряли з усіма документами й вносили записи в паперові журнали обліку.
Наразі Закарпатська станція переливання крові за місяць приймає до тисячі донорів. Обстеження однієї людини перед здаванням крові займає приблизно пів години. За цей період медики отримують усю необхідну інформацію, щоб визначити, чи можна допускати пацієнта до донації та чи немає в нього протипоказань.

«Кажуть, що одна кроводача рятує три життя. Це правда, це десь так і є», — каже головна медсестра Світлана Крьока.
 

Трапляється, що донорами стають військові, які приходять у відпустку. Вони знаходять час прийти на станцію і здати кров, бо як ніхто знають, наскільки вона важлива в умовах війни. Популярним стало й сімейне донорство, коли цілі родини, відзначаючи якісь пам’ятні сімейні дати, йдуть разом здавати кров. А одного разу сталася ціла оказія: на станцію завітали молодята, пригадує Мирослава Хрипак. Новостворене подружжя вирішило відзначити початок спільного шляху доброю справою і прийшло здати кров відразу із РАЦСу. Але такі історії — швидше виняток, а не правило, підкреслює директорка Закарпатської станції переливання крові. І водночас на Закарпатті є понад три тисячі почесних донорів. Таке звання отримують люди, які здали кров 40 і більше разів. 

Донорство — це безкоштовний чекап
 

Разовий забір крові, за словами медсестер, 450 мілілітрів. Науково доведено, що це безпечна доза для людини. Закарпатська станція переливання крові заготовляє не лише цільну кров, а й її компоненти: еритроцити, тромбоцити, плазму… Мирослава Хрипак розповідає, що кожна станція переливання крові має ліцензію і несе повну відповідальність від моменту, коли обстежує донора, дає дозвіл на здавання крові, і до того, як кров чи її компоненти потрапляють до реципієнта.

Донорство — це своєрідний чекап для людини, — каже пані Мирослава. — Ви маєте кожні два місяці визначати гемоглобін і проходити тестування на чотири інфекції: ВІЛ-інфекцію, гепатит B, гепатит C та сифіліс

Бувають випадки, коли про якісь порушення в організмі донори дізнаються саме на етапі перевірки їхньої крові. Таку інформацію повідомляють пацієнтам особисто й радять пройти детальніші обстеження. Рання діагностика допомагає не допустити занедбання хвороби та розпочати своєчасне лікування.

Від перших кроків до реформи
 

Закарпатська станція переливання крові десятиліттями працює у приміщенні, яке організації передали у вересні 1969 року. А почалося все у квітні 1946 року, коли на базі обласної клінічної лікарні створили окреме відділення. Тоді там працювало 12 співробітників. Перший забір крові зробили у грудні 1946 року. Спочатку станція заготовляла лише консервовану кров. Це було приблизно 42 літри на рік. Із розвитком медицини потреби в крові та її компонентах почали зростати. Відділення станції переливання крові почали відкривати в районних центрах.
Та згодом процес пішов у зворотному напрямку. У межах реформи, яка розпочалася у 2018 році й триває досі, закрили районні відділення, де заготовляли кров, — розповідає Мирослава Хрипак. На їхній базі працюють банки крові при лікарнях. У банках лише зберігають кров та її компоненти. А заготовляють їх в Ужгороді на базі Закарпатської станції переливання крові. Наразі тут є 53 співробітники. Більшість із них 3у цій сфері майже все своє трудове життя. Одна з них — старша медсестра Людмила Микитенко. Жінка 37 років працює на Закарпатській станції переливання крові. На запитання «Чи хотіли колись змінити професію?» жінка спочатку відповідає сміхом і пояснює:

Не просто хотіла, а одного разу навіть змінила: пішла в бухгалтерію. Три роки там пропрацювала, але повернулася. Бо тут моє місце
 

«Наразі ми забезпечуємо компонентами крові всю область. — пояснює керівниця станції. — Так працює система крові по всьому світу. Ось дивіться, у Латвії є одна станція переливання крові, і все, ніяких відділень».
Унаслідок реформи в Україні наразі є 35 станцій переливання крові. Деякі великі міста мають філії. Змінюється і підхід до роботи.

Бонуси для донорів
 

«Розумієте, відділення переливання крові просто працювали й покладалися на родичів пацієнтів. Донорство не популяризували. А зараз інший підхід: залучення нових людей», — каже Мирослава Хрипак.
Аби заохочувати людей ставати донорами, на станції запровадили посаду рекрутера. Це теж наслідок реформи. Рекрутер станції веде перемовини з окремими колективами, щоб отримати дозвіл проводити забір крові безпосередньо на виробництві чи в офісі, вигадує рекламно-просвітницькі акції, щоб популяризувати тему донорства. 
«Рекрутер у нас уже працює другий рік, — пояснює директорка станції. — Це була досить нова для нього ланка роботи, але він молодець, упорався. Наприклад, минулого року в нас у цей період було 50 виїздів по області для забору крові, тепер — 104. Зараз ми робимо акцент на стаціонарних умовах заготівлі. Тобто почали рекламну кампанію в Ужгороді та сусідніх районах».
Одна з останніх новинок — партнерство з кав’ярнею в Ужгороді, де донори, показавши посвідчення про здавання крові, можуть безкоштовно отримати десерт. А одна з пекарень міста теж безкоштовно надає донорам свої вироби. А ще на території Закарпатської станції переливання крові є своя машина часу, — усміхається Мирослава Хрипак. Це булочка з ванільною присипкою. Такі колись продавали у шкільних їдальнях. Пацієнти станції називають такі булочки «мандрівкою у 80-ті».
«Перед донацією ми маємо дати донору гарячий чай із булочкою чи печивом, — пояснює Мирослава. — Був такий період, що в нас з’явилася спонсорська допомога і ми давали печиво. І донори почали писати на нашій сторінці, коли вже буде нарешті та булочка. І коли прийшла булочка, я сама зустрічала ці пости: “О! Ура! Можемо йти на станцію здавати кров”.

Компоненти крові потрібні завжди
 

В умовах повномасштабної війни зросло навантаження не лише на працівників Закарпатської станції переливання крові. Зросли й запити, бо в лікарнях більше пацієнтів, які потребують трансфузії (переливання крові або її компонентів). Є постійні поставки крові на стабілізаційні пункти поблизу фронту, куди привозять поранених. Тому станції переливання крові мають працювати стабільно. Аби забезпечити цю роботу, каже Мирослава Хрипак, наразі станція має все сучасне обладнання. За своїм оснащенням не поступається закордонним станціям.

У нас є сучасне холодильне обладнання, яке може працювати до трьох днів за відсутності електрики, — розповідає Мирослава Хрипак. — Зроблене електропостачання закладу на випадок відсутності централізованого електропостачання. Тут у нас є генератор. Не один, їх декілька. Ми зробили автоматичну подачу води з власних бочок

А оскільки компоненти крові потрібні завжди, то в Закарпатській станції переливання крові раді бачити донорів. Для тих, хто живе не в Ужгороді, є можливість здати кров на виїзних донаціях. Про розклад виїздів можна почитати на сайті станції: https://zospk.itmed.org/
До речі, Закарпатська станція переливання крові має власний логотип у вигляді квітки, на пелюстках якої зазначені групи крові та резус-фактори. Цей логотип є на спецодязі працівників. Тому їх легко розпізнати під час виїздів.

Тетяна Довганинець для zaholovok.com.ua

Фото авторки та з архіву Закарпатської станції переливання крові